09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 742/191/23
провадження № 61-12ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,
У січні 2023 року Акціонерне товариство «Чернігівобленерго»
(далі - АТ «Чернігівобленерго») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 22 березня 2023 року позов АТ «Чернігівобленерго» задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Чернігівобленерго» вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 39 082,56 грн.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 10 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня
2023 року визнав неподаною та повернув особам, які її подали.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2023 року відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 11 березня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд їх касаційної скарги відмовив.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявникам додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
13 березня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали Верховного Суду
від 11 березня 2024 року.
14 березня 2024 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 11 березня 2024 року направлена на адресу заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в касаційній скарзі.
У березні 2024 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 11 березня 2024 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додане повідомлення, яке містить, на думку заявників, документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, зокрема Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Закон України «Про міжнародні договори», Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс України.
Заявники зазначають, що вони звільнені від сплати судового збору, оскільки є живими людьми народу України, діють у правосуб'єктності людини відповідно до статей 1, 6 Загальної декларації з прав людини і не є платниками судового збору згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір». На думку заявників, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Справляння судового збору Конституцією України і Законами України не передбачено для людини.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної
і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено на 2024 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року - 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 0,2 = 536,80 грн).
Зазначені положення поширюються на подання апеляційних і касаційних скарг на усі, без винятку, ухвали суду, які підлягають оскарженню, та рішення за наслідками їх перегляду, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв до суду першої інстанції, за результатами розгляду яких постановлено відповідні ухвали.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18).
При цьому суд врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Разом із тим, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики Європейського суду з прав людини, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення
пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, від 19 червня 2001 року).
Оскільки предметом оскарження у даній справі є ухвала Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року, яка оскаржується трьома заявниками, які в свою чергу є фізичними особами, останнім необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на загальних підставах.
Зазначені у змісті звернення про звільнення від сплати судового збору підстави, які на переконання заявників свідчать про наявність пільг зі сплати судового збору, є помилковими та не свідчать про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Подане на виконання ухвали суду від 11 березня 2024 року повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому зазначено, що «вони звільнені від сплати судового збору, оскільки є живими людьми народу України, а тому не є платниками судового збору згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір»», не є належним та допустимим доказом, що підтверджує підстави звільнення заявників від сплати судового збору відповідно до закону.
Наведені заявниками у повідомленні доводи не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Оскільки документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, заявники не додали, вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги особам, які її подали, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
(частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Заявники не виконали вимоги ухвали Верховного Суду від 11 березня
2024 року, не надали документ про сплату судового збору.
Враховуючи, що станом на 09 травня 2023 року вимоги ухвали Верховного Суду від 11 березня 2023 року заявники не виконали, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 має бути визнана неподаною та повернута заявникам.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права.
Тому повернення касаційної скарги не є порушенням права заявників на доступ до суду за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року вважати неподаною та повернути заявникам.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська