09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 441/1205/21
провадження № 61-2059ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , головний державний виконавець Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копитко Юрій Юрійович, про визнання права власності на господарські споруди,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , головний державний виконавець Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копитко Ю. Ю., про визнання права власності на господарські споруди: металевий сарай та дерев'яний парник, які розміщені на території садиби АДРЕСА_1 .
Городоцький районний суд Львівської області рішенням від 19 квітня
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19 квітня 2023 року залишив без змін.
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Городоцького районного суду Львівської області
від 19 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 05 грудня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 04 березня 2024 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами щодо недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України; надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; визначити ціну позову.
Заявнику роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
06 березня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу ухвали Верховного Суду
від 04 березня 2024 року.
08 березня 2024 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 04 березня 2024 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яка зазначена в касаційній скарзі як адреса для листування, та отримана заявником 13 березня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів касаційного провадження.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).
З огляду на отримання заявником копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху 13 березня 2024 року, останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги було 25 березня 2024 року (з урахуванням вихідних днів).
25 березня 2024 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 04 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена касаційна скарга, яка є аналогічною касаційній скарзі, поданій 06 лютого 2024 року.
Проте заявник не додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами, що підтверджують недотримання апеляційним судом вимог, встановлених
статтею 272 ЦПК України, щодо направлення судового рішення; доказів про ціну позову у справі, а також не сплатив судовий збір у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.
Покладення на ОСОБА_1 обов'язку щодо зазначення ціни позову у справі та сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі у справі за позовними вимогами майнового характеру є виконанням вимог
статей 176, 392 ЦПК України.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного оскарження з огляду на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними (пункт 4 частини другої статті 394 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зазначив, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», заява № 41984/98).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Також касаційний суд зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), який є обов'язковим для застосування судами, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Водночас неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:
- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, визначених у статті 296 КАС України (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;
- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного
провадження - у разі неусунення недоліків, пов'язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).
На переконання Великої Палати Верховного Суду, до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, окрім цього, має інші недоліки і такі недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунено, зокрема не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для поновлення строку, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Такий висновок застосовний і при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження.
15 грудня 2017 року набули чинності КАС України, ЦПК України
та ГПК України, які в основному є уніфікованими.
Так, підстави повернення апеляційної скарги в КАС України та ЦПК України
є аналогічними, а підстави повернення касаційної скарги такі ж, як підстави повернення апеляційної скарги.
Так само є уніфікованими і підстави відмови у відкритті апеляційного провадження у КАС України та ЦПК України.
За таких обставин касаційний суд зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
В ухвалі від 05 лютого 2024 року у справі № 490/1281/22 (провадження
№ 61-8532ск24) та від 29 квітня 2024 року у справі № 545/1879/19 (провадження № 61-2613ск24) Верховний Суд також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі з огляду на те, що скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Направляючи до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу та зазначаючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 вказав аналогічні обставини отримання ним оскаржуваної постанови апеляційного суду, що і в касаційній скарзі, поданій 06 лютого 2024 року.
Оскільки ОСОБА_1 не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення, вказане свідчить про невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 березня 2024 року, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою і є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 05 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , головний державний виконавець Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копитко Юрій Юрійович, про визнання права власності на господарські споруди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк