10 травня 2024 року
м. Київ
справа № 761/11874/23
провадження № 61-6106ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 30 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 27 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (далі - ТОВ «ВКФ Фарби України») про визнання майнових прав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ВКФ Фарби України» залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року залишено без змін.
У квітні 2024 року засобами поштового зв'язку представник ТОВ «ВКФ Фарби України» - адвокат Мороз С. С. подала касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у цивільній справі № 761/11874/23, в якому просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
ТОВ «ВКФ Фарби України» реалізувало своє право на апеляційний перегляд справи № 761/11874/23.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
За змістом частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено висновок, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на визнання за нею майнових прав на квартиру.
За таких обставин, ціна позову у розглядуваній справі має визначатися вартістю спірного майна - майнових прав на квартиру.
Суди у розглядуваній справі встановили, що за договором № 2011 від 19 серпня 2014 року купівлі-продажу майнових прав, орієнтовна загальна вартість майнових прав складає 256 600 грн та згідно із довідкою від 29 березня
2016 року ОСОБА_1 сплатила продавцю 100% вартості майнових прав за об'єкт нерухомості: квартира, будівельний АДРЕСА_2 .
Відомості про іншу вартість спірних майнових прав в розпорядженні Верховного Суду на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження відсутні.
Судовий збір за подану касаційну скаргу сплачено ТОВ «ВКФ Фарби України» із ціни позову в розмірі 256 600 грн.
Таким чином ціна позову у справі № 761/11874/23 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року).
Касаційна скарга містить посилання на наявність випадку, передбаченого підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що встановлені факти та тлумачення пункту 2.4 договору № 2011 купівлі-продажу майнових прав від 19 серпня 2014 року, в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягатимуть доказуванню під час розгляду інших справ за участі ТОВ «ВКФ Фарби України».
Однак, вказуючи на наявність випадку, передбаченого підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, ТОВ «ВКФ Фарби України» фактично посилається на можливість виникнення в майбутньому подібних спорів та передачі на вирішення судів справи, ціна позову в якій може перевищувати п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим таке посилання є припущенням та не підтверджує наявність випадку, передбаченого підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження в справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскаржені судові рішення ухвалені за результатами оцінки доказів у конкретній справі та спрямовані на вирішення індивідуального спору між ОСОБА_1 і
ТОВ «ВКФ Фарби України».
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Незгода відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; відповідач реалізував своє право на апеляційний перегляд; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року в справі № 761/11874/23.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
О. М. Осіян
Є. В. Синельников