09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 760/21451/20
провадження № 61-6350 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
У жовтні 2020 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зменшити розмір аліментів на утримання дитини з 40 000,00 грн до 5 000,00 грн щомісячно, що підлягають стягненню з нього на користь відповідачки відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у справі № 760/27143/18.
В травні 2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила збільшити розмір аліментів на утримання дитини з 40 000,00 грн до 115 000,00 грн щомісячно, встановлений рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у справі № 760/27143/18.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року,залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
30 квітня 2024 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про прийняття її заяви про збільшення позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 2 частини другої 2 статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що справи за первісним позовом ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів об'єднано в одне провадженняухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року.
19 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, у прийнятті якої відмовлено ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів закрито.
23 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, у якій просила суд збільшити розмір аліментів до 150 000,00 грн.
Встановивши, що заява про збільшення розміру зустрічних позовних вимог подана до суду 23 лютого 2024 року, тобто з порушенням процесуального строку, передбаченого статтею 49 ЦПК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті до розгляду заяви позивача за зустрічним позовом про збільшення розміру позовних вимог.
Доводи про те, що заява від 23 лютого 2024 року подана до, а не після закриття підготовчого провадження у справі спростовуються змістом ухвали від 19 вересня 2023 року, в якій зазначено про закриття підготовчого провадження.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув вимогу апеляційної скарги щодо перевірки законності відмови у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23 лютого 2024 року є безпідставні, оскільки резолютивна частина постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року містить висновок суду по суті вимог апеляційної скарги про залишення без змін протокольної ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року, а мотивувальна частина - мотиви ухвалення такого судового рішення.
Доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального прававнаслідок постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог усно, а не письмово, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Отже, процесуальним законом визначено право суду ухвалювати відповідні процесуальні рішення у виді ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, разом з цим передбачено обов'язок суду щодо занесення відомостей про таке рішення до протоколу судового засідання.
Оскільки нормами процесуального права не визначено, з яких процесуальних питань суд вправі постановляти ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, у таких випадках суд керується міркуванням відсутності безпосередньої законодавчої заборони на вирішення певних процесуальних питань ухвалою такого виду, врахувавши важливість вирішеного питання, предмет позову, складність справи, а також очевидний характер того рішення, яке з урахуванням усіх обставин вправі був постановити суд. Зокрема, якщо відповідне процесуальне рішення не потребує детальної аргументації, наведення обґрунтованих висновків, відповіді на кожний довід учасників справи, таке рішення може бути ухвалене судом без виходу до нарадчої кімнати шляхом його проголошення та внесення відповідних відомостей до протоколу судового засідання.
Постановлення судом мотивованої ухвали про відмову у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, не може вважатися порушенням норм процесуального права.
Схожі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 753/6745/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц і ця практика є незмінною.
Колегія суддів зауважує, що оскаржувана ухвала мотивована і її протокольна форма не впливає на правильність рішення та реалізації можливості її оскарження у апеляційному, касаційному порядку.
Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині постановлення оскаржуваної ухвали без ухвалення окремого процесуального документа, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.
Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , які аналогічні доводам її апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування положень статті 49 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень першої та апеляційної інстанцій, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючисьчастинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара