07 травня 2024 рокуСправа №160/5806/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.03.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідачі), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №912470133418 від 23.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період її роботи з 05.10.1999 року по 15.03.2000 року на посаді машиніста конвеєра на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті та перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 20.11.2023 року.
В обґрунтування представник позивача посилалася на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 02.03.2010 року отримує пенсію, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 20.11.2023р. позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. За принципом екстериторіальності, заява була розглянута ГУ ПФУ в м. Києві та прийнято рішення № 912470133418 від 23.11.2023 року, яким відмовлено у перерахунку пенсії, переході на інший вид пенсії через недосягнення пенсійного віку, який дорівнює 50 рокам. Посилаючись на протиправність рішення про відмову в перерахунку пенсії і переході на інший вид пенсії, представник позивача звернулась до суду із позовом для захисту порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 20.03.2024 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.
20.03.2024 року в системі «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Оскаржуване рішення вважав обґрунтованим, оскільки позивач не досягла пенсійного віку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Щодо не зарахування періоду роботи з 05.10.1999 року по 15.03.2000 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, представник відповідача зазначив, що за цей період не підтверджена атестація робочого місця за умовами праці, тому він не підлягає зарахуванню. Щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати, то ці вимоги представник вважала передчасними, з огляду на підставу відмови в призначенні пенсії, а саме не досягнення пенсійного віку. Також, представник відповідача зазначив, що норма ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах та застосуванню підлягають виключно положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію, представник відповідача також просив відмовити, посилаючись на дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
21.03.2024 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в м. Києві, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Представник зазначив, що позивач станом на дату подачі заяви про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах досягла 47 років, тоді як Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік за Списком № 1 має дорівнювати 50 рокам. Рішення Конституційного Суду, на яке посилається представник позивача, не відновлює дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не змінює правове регулювання спірних відносин у справі, а лише впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Тобто, лише при досягненні до 11.10.2017 року 45 років, позивач мала б право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Вважаючи, що рішення про відмову у призначенні пенсії є законним та обґрунтованим, представник відповідача просив відмовити в позові.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 02.03.2010 року отримує пенсію, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі- Закон № 1058-IV).
20.11.2023 року, досягнувши 47 років, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме за віком на пільгових умовах за Списком № 1призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 912470133418 від 23.11.2023 року позивачу було відмовлено у призначені пенсії, через недосягнення пенсійного віку, встановленого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та позивач буде мати право на пенсію 30.05.2026 року.
12.02.2024 року представником позивача - адвокатом Повалій О.В. був направлений запит з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та отримана відповідь від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року № 0400-010304-8/34371, з якої вбачається, що позивачу не було зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1 період з роботи з 05.10.1999 року по 15.03.2000 року.
Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності рішення щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та щодо протиправності дій по незарахуванню до пільгового стажу періоду роботи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Дана справа є типовою справою щодо зразкової справи № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частин 2 цього Закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в місті Києві від 20.11.2023 року № 912470133418 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Позивач станом на 20.11.2023 року досягла 47 річного віку, має загальний стаж 31 рік 00 місяців 01 день, стаж за Списком № 1 - 14 років 10 місяців 29 днів, як зазначив у своєму відзиві представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги в частині оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 912470133418 від 23.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 05.10.1999 року п 15.03.2000 року, суд вважає ці вимоги обґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3, 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За змістом приписів п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Відповідно до п. 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п. 4, 8-10 Порядку № 442 строки проведення атестації робочих місць визначаються безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться атестація робочих місць не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 року у справі №21-307а14, а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі № 732/2003/14 зробили висновки, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 (записи 3-4) та з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 473 від 16.11.2023 року вбачається, що з 01.10.1994 року по 15.01.2003 року позивач працювала на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті машиністом конвеєра основної виробничої дільниці №1 (підземний тракт) дробильної фабрики і була зайнята на дробленні, помелі руд чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію, що передбачено Списком № 1 розділом ІІ підрозділ «а» позицією «1020100а-1753б», затвердженим постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року.
За інформацією, яка міститься в довідці атестація робочого місця була проведена на підставі: Наказу №660 від 05.10.1994 року; Наказу №141а від 16.03.2000 року; Наказу №246 від 02.03.2005 року; Наказу №137 від 24.02.2010 року.
Отже, несвоєчасність проведення атестації після 05.10.1999 року (перша атестації була проведена 05.10.1994 року, а наступна мала відбутися через 5 років, але була проведена лише 16.03.2000 року) не може бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періоду роботи, який дає їй право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1.
А тому, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період її роботи з 05.10.1999 року по 15.03.2000 року на посаді машиніста конвеєра на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті.
В частині вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 20.11.2023 року, суд вважає необхідним ухвалити наступне рішення.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок загального та пільгового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень ГУ ПФУ в місті Києві під час вирішення питання про призначення пенсії, лише після встановлення наявності у позивача пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, ГУ ПФУ в місті Києві має вирішити питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
З матеріалів справи вбачається, що питання призначення позивачу пенсії за віком вирішувалось саме ГУ ПФУ в м. Києві і обрахунок загального та пільгового стажу не досліджений в рішенні від 20.11.2023 року, оскільки підставою для відмови у призначенні пенсії було недосягнення позивачем пенсійного віку.
Під час розгляду справи судом встановлена протиправність рішення ГУ ПФУ в місті Києві про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а тому в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зобов'язання перевести на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 слід відмовити, оскільки оскаржуване рішення цим органом не приймалося.
Натомість, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача, в цьому випадку, зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 року про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, враховуючи, що вона набула право на цей вид пенсії з 45 років та зарахувавши до її пільгового стажу роботи, період роботи з 05.10.1999 року п 15.03.2000 року на посаді машиніста конвеєра на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті.
Також суд приймає до уваги заперечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо передчасності вимог в частині зобов'язання перевести позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із застосуванням положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», як передчасно заявлених, з огляду на підставу відмови у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яка зазначена у рішенні ГУ ПФУ в місті Києві від 23.11.2023 року.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним, з метою ефективного захисту прав позивача, визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №912470133418 від 23.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період її роботи з 05.10.1999 року по 15.03.2000 року на посаді машиніста конвеєра на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 року про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, враховуючи, що вона набула право на цей вид пенсії з 45 років та зарахувавши до її пільгового стажу роботи, період роботи з 05.10.1999 року п 15.03.2000 року на посаді машиніста конвеєра на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968грн. 96коп., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 3194-2782-3384-0940 від 29.02.2024 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 484грн. 48коп. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з обох відповідачів в розмірі по 242грн.24коп. з кожного.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №912470133418 від 23.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період її роботи з 05.10.1999 року по 15.03.2000 року на посаді машиніста конвеєра на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2023 року про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, враховуючи, що вона набула право на цей вид пенсії з 45 років та зарахувавши до її пільгового стажу роботи, період роботи з 05.10.1999 року п 15.03.2000 року на посаді машиніста конвеєра на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 484грн. 48коп., тобто по 242грн.24коп. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець