01 травня 2024 року Справа 160/10617/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3», в якій позивач просить:
- визнати неправомірними дії відповідача Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» щодо не нарахування та невиплати, в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за наступні періоди:
1) з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;
2) з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати відповідача Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та нарахування та виплатити в повному обсязі індексацію грошового за періоди:
1) з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 в розмірі - 82122,84 грн;
2) з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 в розмірі - 10126,15 грн.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи позивача наказом начальника Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 28№256/ОС-23 від 28.08.2023 року було звільнено зі служби.
Однак, як зазначає позивач, станом на день виключення його зі списків особового складу позивача, ані станом на дату подачі цієї позовною заяви позивача до відповідача, відповідачем не проведено виплату всіх належних сум, а саме виплату індексації грошового забезпечення в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За умовами ч.ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Трудові відносини, які складаються під час проходження військової служби мають специфічну правову природу, а тому потребують детального регулювання спеціальним законодавством, яке визначатиме, зокрема, норми оплати праці, соціальні гарантії, тощо. Водночас, чинними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України (в редакції на час звернення до суду з позовом) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Предметом спору у заявленому позові є: ненарахування та невиплата в повному обсязі індексації грошового забезпечення.
Тобто, заявлений позивачем спір стосується виплати позивачу всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
З матеріалів, доданих до позовної заяви встановлено, що відповідно до наказу КУВП-3 про звільнення від 28.08.2023 року №256/ОС-23, позивача було звільнено 31.08.2023 року.
В позовній заяві позивач зазначає, що його представником 02.04.2024 року було направлено адвокатський запит до відповідача щодо надання інформації по здійсненим виплатам позивачу. 08.04.2024 року позивач на електронну адресу отримав відповідь від відповідача.
Суд зазначає, що надання до суду копії витягу з наказу про звільнення від 28.08.2023 року №256/ОС-23 є свідченням того, що позивач на час винесення такого наказу був обізнаний із розміром всіх видів грошового забезпечення, які йому були виплачені при звільнені.
Посилання позивача на отримання листа відповідача від 08.04.2024 у відповідь на адвокатський запит представника позивача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання відповідних виплат і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Зважаючи на те, що про нараховані та виплачені йому при звільненні суми позивач дізнався 31.08.2023, а з адміністративним позовом звернувся 24.04.2024 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції канцелярії суду, суд дійшов висновку що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів, або пояснень та доказів на підтвердження того, що строк не пропущено, по кожному періоду зазначеному у позові.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десять) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, а також доказів на підтвердження такої інформації, в примірниках відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права позивача повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Луніна