Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 травня 2024 року №520/19719/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву головного державного виконавця Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції Жданової Олени Віталіївни про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Головний державний виконавець Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції Жданова Олена Віталіївна 08.04.2024 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/19719/23 виданого Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Україна, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) різницю в пенсії у розмірі 61388,90 грн.
В обґрунтування заяви заявник зазначила, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 73788657 з примусового виконання виконавчого листа № 520/197919/23 від 09.01.2024 року виданого Харківським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, з урахуванням раніше виплачених сум. 10.01.2024 року, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 10.01.2024 року, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 14.02.2024 до відділу надійшов лист Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області в якому зазначено наступне: «Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 по справі № 520/19719/23. На виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021 та встановлено щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсiї за період з 01.07.2021 по 31.01.2024 у розмірі 61388 гривень 90 копійок. 01.02.2024 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. 15.02.2024 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Боржника у розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. 21.03.2024 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено повторну постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Заявник зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у своєму листі повідомило, що виплату різниці в пенсiї, нараховану за період з 01.07.2021 по 31.01.2024 у розмірі 61388,90 грн буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України». Таким чином, заявник зазначив, що з тексту листа Боржника вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим.
Сторони у судове засідання, призначене на 07.05.2024 о 11:00, не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
За приписами ч. 2 ст. 378 КАСУ заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про зміну способу виконання судового рішення, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №520/19719/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції Ждановою Оленою Віталіївною 10.01.2024 відкрито виконавче провадження № 73788657 з примусового виконання виконавчого листа № 520/19719/23, виданого 09.01.2024 Харківським окружним адміністративним судом.
Заявник вказує, що 15.02.2024 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Боржника у розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. 21.03.2024 року, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено повторну постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Заявник вважає, що виконання рішення суду у справі № 520/19719/23 можливе лише в разі зміни способу і порядку виконання рішення суду, шляхом стягнення з боржника суми в розмірі 61388,90 грн на користь позивача.
Надаючи правову оцінку викладеним в заяві обставинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Також, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17 та від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
Надаючи оцінку доводам заяви, в якій заявник просить вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/19719/23 виданого Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю в пенсії у розмірі 61388,90 грн, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закон №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17.
Судом листа від 07.02.2024 № 2000-0309-8/22253 встановлено, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 та встановлено щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій громадян". За результатами перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.07.2021 по 31.01.2024 у розмірі 61388 гривень 90 копійок. З 01.02.2024 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. Також, відповідач вказує, що виплата різниці в пенсії, нарахована за період з 01.07.2021 по 31.01.2024 у розмірі 61388,90 грн, буде проведена за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України.
Суд зазначає, що у заяві від 08.04.2024 про зміну способу і порядку виконання судового рішення не наведено конкретних обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення у справі № 520/19719/23, не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду, враховуючи, що боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не відмовляється виконувати рішення суду та на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 та встановлено щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій громадян". Окрім того, боржник визначив суму заборгованості по пенсії перед позивачем у розмірі 61388,90 грн.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №520/19719/23 має зобов'язальний характер та судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не розраховувалася заборгованість по пенсії позивача.
Суд зазначає, що, оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по пенсії судом не здійснювався, то зміна способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №520/19719/23 з зобов'язання нарахувати та виплати ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн з 01.07.2021 на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питань, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Таким чином, оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 520/19719/23.
При цьому, суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі № 520/19719/23 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивача.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то суд вважає безпідставними аргументи державного виконавця, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 520/19719/23.
При цьому, суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Враховуючи викладене, судом не встановлено обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви головного державного виконавця Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції Жданової Олени Віталіївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №520/19719/23.
Згідно ч. 8 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу за результатами розгляду питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 241, 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву головного державного виконавця Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції Жданової Олени Віталіївни про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Тітов