Запорізької області
12.10.10 Справа № 16/158/09-21/155/10
Суддя
За позовом - Прокурора Заводського району м.Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
до відповідача -Відкритого акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, м.Запоріжжя
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору -Запорізька міська рада, м.Запоріжжя
про вилучення з володіння ВАТ “Запоріжвогнетрив” гуртожитків по вул.Орджонікідзе, 31 та 31-а в м.Запоріжжі, визнання права власності на гуртожитки по вул.Орджонікідзе, 31 та 31-а в м.Запоріжжі за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, зобов'язання ВАТ “Запоріжвогнетрив” передати у відання Запорізької міської ради гуртожитки, розташовані по вул.Орджонікідзе, 31 та 31-а в м.Запоріжжі
суддя Черкаський В.І.
за участю представників сторін:
від позивача -Прохода І.В., дов. від 02.03.2010;
від відповідача -Берегова С.М., дов. від 01.01.2010; Мажара О.О., дов. від 11.12.2009;
від третьої особи -не з'явився;
присутні: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 02.02.1996; ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 від 14.04.2005;
від прокуратури -Дєєв А.В., посвідчення № 168 від 07.06.2010
Прокурором Заводського району м.Запоріжжя в інтересах регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області заявлено позов до ВАТ “Запоріжвогнетрив”, в якому він просить суд: 1) вилучити з незаконного володіння ВАТ “Запоріжвогнетрив” гуртожитки, що розташовані по вул.Орджонікідзе, 31 та Орджонікідзе, 31-а у м.Запоріжжі, 2) визнати право власності на гуртожитки, що розташовані по вул.Орджонікідзе, 31 та Орджонікідзе, 31-а у м.Запоріжжі за державою в особі регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області, 3) зобов'язати ВАТ “Запоріжвогнетрив” передати гуртожитки, що розташовані по вул.Орджонікідзе, 31 та Орджонікідзе, 31-а у м.Запоріжжі, у відання Запорізької міської ради.
На обґрунтування позову заявник - прокурор зазначив, що відповідно до інвентаризаційного опису Запорізького вогнетривного заводу (шляхом перетворення якого створене ВАТ “Запоріжвогнетрив”) від 13.12.1994 до основних засобів під №№ 91 та 92 увійшли, зокрема, житлові будинки № 31 та 31-а по вул.Орджонікідзе у м.Запоріжжі, що є порушенням вимог Закону України “Про приватизацію державного майна” та наказу ФДМУ від 13.06.1994 № 345 “Про затвердження типових форм Реєстру акцій (часток, паїв) , що належать державі у майні господарських товариств”, оскільки відповідно до вказаного Закону його дія не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду, наказом ФДМУ від 13.06.1994 № 345 також прямо передбачено вилучення з акта оцінки майна, яке входить до статутних фондів господарських товариств, об'єктів державного житлового фонду, серед яких окремим рядком передбачені гуртожитки. Крім того, прокурор зазначає, що норми Житлового кодексу УРСР відносять гуртожитки до об'єктів державного житлового фонду. Таким чином, включення гуртожитків, що розташовані по вул.Орджонікідзе, 31 та Орджонікідзе, 31-а у м.Запоріжжі, як об'єктів державного житлового фонду, до статутного фонду ВАТ “Запоріжвогнетрив” при його приватизації суперечить вимогам чинного законодавства. Посилаючись на ст.ст.202, 215, 217, 387, 392, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.2, 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” прокурор просить позов задовольнити. Позивач стверджує , що спірні об'єкти нерухомості є житловими будинками, а не гуртожитками, оскільки згідно з актами від 29.09.1986 та 30.09.1987 державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, будинки були прийняті та введені в експлуатацію саме як житлові будинки, а не гуртожитки, і в подальшому їх статус не змінювався. В БТІ вони обліковуються також як житлові будинки. Як і прокурор, позивач зазначає, що дія Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” не поширюється на об'єкти житлового фонду, які приватизуються відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, що виключає можливість приватизації житлових будинків у складі цілісного майнового комплексу. Також позивач зазначає, що відповідно до ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції на момент виникнення спірних відносин цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг), а відтак до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не могли бути включені спірні житлові будинки, оскільки останні не виконують виробничих функцій та не входять до завершеного циклу виробництва. Крім того, позивач вказує на те, що оцінка цілісних майнових комплексів при приватизації згідно з п.п.41, 42 Постанови КМУ від 08.09.1993 № 717 “Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації” здійснювалася за виключенням житлових будинків, що підлягало врахуванню Запорізькою обласною радою народних депутатів при затвердженні акту оцінки цілісного майнового комплексу, але зроблено не було. Житлові будинки на момент приватизації та корпоратизації підприємств знаходилися на балансі останніх, але це не означає право власності на них, оскільки при цьому майно не втрачає статусу державного. Також позивач вказав на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № 4/507(8/501/08), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2009, за позовом прокурора м.Запоріжжя в інтересах РВ ФДМУ по Запорізькій області до ВАТ “Запоріжвогнетрив”, Запорізької обласної ради про визнання акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу нечинним при розгляді питання включення спірних будівель до статутного фонду ВАТ “Запоріжвогнетрив” було встановлено факт того, що приватизація будівель гуртожитків шляхом внесення їх до статутних фондів товариств згідно із Законом України “Про приватизацію державного майна” є порушенням норм і принципів законності і забезпечення соціальної захищеності громадян України у процесі приватизації і цей факт не потребує доказування.
Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду відзив. Зазначив, що розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 29.11.1994 №212-р “Про призначення комісії з корпоратизації та комісії з інвентаризації Запорізького вогнетривного заводу” на виконання Указу Президента України від 15.05.1993 №210/93 “Про корпоратизацію підприємств” була призначена комісія з корпоратизації Запорізького вогнетривного заводу, до складу якої, зокрема, увійшли представник засновника - виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів (зараз - Запорізька обласна державна адміністрація) та державного органу приватизації - Фонду державного майна України. П. 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993 №508, встановлено, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і статут відкритого акціонерного товариства затверджуються засновником, а у разі виявлення невідповідності зазначених документів вимогам цього Положення, інших актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення. 30.12.1994 Запорізькою обласною радою народних депутатів акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу було затверджено. До цього акту додана відомість розшифровки його пункту 12, в якому міститься перелік державного житлового фонду і в ньому відсутні житлові будинки №31 та №31А по вул. Орджонікідзе у м. Запоріжжі, проте ці будинки значаться у інвентаризаційному описі основних засобів Запорізького вогнетривного заводу від 13.12.1994 під №№91 та 92. Відтак, спірні будинки увійшли до статутного фонду акціонерного товариства. Наказом ФДМУ від 10.04.1995 №127-ДПК “Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів” видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ “Запоріжвогнетрив” шляхом продажу акцій, наказом ФДМУ від 11.07.1995 затверджено план розміщення акцій, розпорядженням ФДМУ від 03.08.2001 повідомлено про завершення приватизації ВАТ “Запоріжвогнетрив”. Відповідач вказує на те, що згідно з бухгалтерською довідкою від 31.08.2009 №18-1336 та інвентарних карток основних засобів спірні гуртожитки були взяті на баланс Запорізького вогнетривного заводу у 1986-1987р.р. за рахунок власних коштів, а відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції від 22.02.1994р., що діяла під час виникнення спірних правовідносин, дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів житлового фонду, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Відповідач наголошує, що засновник - виконком Запорізької обласної ради народних депутатів та державний орган приватизації -ФДМУ при приватизації ВАТ “Запоріжвогнетрив” діяли як органи публічної влади і мали постановляти свої рішення в межах діючих на той час законів. Як покупець ВАТ “Запоріжвогнетрив” у повному обсязі викупив 100% акцій товариства відповідно до плану приватизації, на протязі багатьох років виконувало інвестиційні та інші зобов'язання, прийняті ним, а ФДМУ контролював правильність і об'єми виконання шляхом постійного моніторингу. Згідно з результатами моніторингу ніяких претензій від ФДМУ щодо порушення встановлених вимог та умов приватизації за всі ці роки не поступало. Відповідач заявляє, що ВАТ “Запоріжвогнетрив” набув права власності на спірну нерухомість як на майно, переданого йому засновником та учасниками у власність. Позивач також вважає, що РВФДМУ по Запорізькій області не є належним позивачем за заявленим позовом, оскільки державним органом приватизації у спірних правовідносинах є Фонд державного майна України.Відповідач заявив клопотання про застосування у даній справі позовної давності. Вважає, що встановлений ЦК УРСР строк позовної давності прокурором пропущено. Зазначає, що згідно зі ст.162 Конституції України в редакції від 20.04.1978, Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами здійснюється вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Статтею 5 Закону України “Про прокуратуру” в редакції, що діяла у 1994-1995р.р., також передбачено, що однією із основних функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Разом з тим, як за час виникнення спірних правовідносин (1994-1995р.р.), так і за весь час приватизації ВАТ “Запоріжвогнетрив” (1995-2001р.р.) прокурором не встановлено фактів недодержання акціонерним товариством законів про приватизацію державного майна. Доказів проведення відповідних перевірок у зазначений період прокурором суду також не надано. Представник позивача в судовому засідання надав заперечення щодо застосування позовної давності, посилаючись на ст.83 ЦК УРСР (1963 р.).
Відповідач просить в позові відмовити.
Рішенням від 02.09.2009 р. (суддя Ніколаєнко Р.А.) у справі № 16/158/09 відмовлено у задоволенні позову.
Відповідно до розпорядження виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. № 396 від 25.05.2010 року справу № 16/158/09 передано на новий розгляд судді Черкаському В.І. у зв'язку із скасуванням у справі № 16/158/09 постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2010 року постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року та рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2009 року.
Ухвалою від 25.05.2010 суд (суддя Черкаський В.І) прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі № 16/158/09-21/155/10, справу призначено до розгляду в засіданні на 12.07.2010.
У судове засідання 12.07.2010 року прокурор представників не направив, прокурор, позивач та ОП “ЗМБТІ”не виконали вимоги ухвали суду від 25.05.2010 року.
12.07.2010 відповідачем до суду наданий відзив, в якому він проти позову заперечив, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою господарського суду від 12.07.2010 розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 26.07.2010.
У судовому засіданні 26.07.2010 судом на підставі ст. 69 ГПК України задоволене клопотання сторін про продовження строку розгляду спору, строк розгляду спору у справі № 16/158/09-21/155/10 продовжено до 27.09.2010.
Ухвалою господарського суду від 26.07.2010 року строк розгляду спору у справі № 16/158/09-21/155/10 продовжено до 27.09.2010 року, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 18.08.2010 року, зобов'язано Орендне підприємство “Запорізьке МБТІ”-надати суду довідку щодо реєстрації права власності за юридичними та фізичними особами на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Орджонікідзе,31 та .Запоріжжя, вул.Орджонікідзе,31-А,із зазначенням таких осіб, іх ідентифікаційних кодів.
В судовому засіданні 18.08.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 03.09.2010 року.
27.08.2010 року до господарського суду Запорізької області від Орендного підприємства “Запорізьке МБТІ” надійшла довідка щодо реєстрації права власності за юридичними та фізичними особами на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Орджонікідзе,31 та .Запоріжжя, вул.Орджонікідзе,31-А.
03.09.2010 року до господарського суду Запорізької області від представника РВ ФДМУ по Запорізькій області надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи у зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог та надання додаткових доказів, вищезазначене клопотання прийнято судом для розгляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні 03.09.2010 року судом на підставі ст. 69 ГПК України задоволене клопотання позивача про продовження строку розгляду спору, строк розгляду спору у справі № 16/158/09-21/155/10 продовжено до 12.10.2010 року. Ухвалою від 03.09.2010 на підставі ст. 77 ГПК України судове засідання у справі відкладено на 01.10.2010 року, 10-00.
У судове засідання 01.10.2010 прокурор представників не направив, вимоги ухвали суду від 25.05.2010 № 16/158/09-21/155/10 не виконав.
Ухвалою від 01.10.2010 року судове засідання у справі № 16/158/09-21/155/10 відкладено на 12.10.2010 року.
В судове засідання 12.10.2010 року з'явилися представники позивача, відповідача, прокуратури.
Розгляд справи закінчено 12.10.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
За клопотанням представника позивача, відповідача, прокуратури справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, надані документальні докази, вислухавши пояснення представника позивача , відповідача, прокуратури, суд
Згідно актів № 54 та № 84 державної приймальної комісії про прийняття Запорізьким вогнетривним заводом до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, будинки, розташовані по вул. Орджонікідзе, 31 та 31-а в м.Запоріжжі були введені в експлуатацію в 1986-1987 роках, як жилі будинки.
Згідно технічних паспортів та матеріалів інвентаризаційних справ будинки за адресами: м. Запоріжжя, вул. Орджонікідзе, 31 та вул. Орджонікідзе, 31-а, значаться як жилі будинки, а не як гуртожитки.
Відповідно до п. 5 Постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208 “Про затвердження Примірного положення про гуртожитки”, жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів”.
Використання спірних житлових будинків в якості гуртожитків було визнано за доцільне постановою адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу Запорізького вогнетривкого заводу № 18 від 11.12.85 р., тобто ще до введення спірних будинків в експлуатацію.
Після введення будинків за адресами: м. Запоріжжя, вул. Орджонікідзе, 31 та вул. Орджонікідзе, 31-а, в експлуатацію, реєстрація їх як гуртожитків у виконавчому комітеті Запорізької міської Ради народних депутатів не відбулась, докази такої реєстрації відсутні.
Визнання належності 73-х жилих будинків рішенням виконкому Запорізької міської народних депутатів від 16.11.90 р. № 465 за Запорізьким вогнетривним заводом, не є рішенням про реєстрацію гуртожитку.
Указом Президента України від 21.02.1994р. №61/94 “Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності” у порядку експерименту делеговано Запорізькій обласній державній адміністрації деякі повноваження центральних органів державної виконавчої влади щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності, у тому числі виступати у процесі корпоратизації засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі загальнодержавної власності.
Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 29.11.1994р. №212-р “Про призначення комісії з корпоратизації та комісії з інвентаризації Запорізького вогнетривкого заводу”на виконання Указу Президента України від 15.05.1993р. №210/93 “Про корпоратизацію підприємств”, Указу Президента України від 21.02.1994р. №61/94 “Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності”і відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993р. №508, призначена комісія з корпоратизації Запорізького вогнетривного заводу у складі: представника засновника - виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів (на теперешній час - Запорізька обласна державна адміністрація); банківської установи; державного органу приватизації -Фонду державного майна України; трудового колективу підприємства, що корпоратизується; місцевої державної адміністрації; Антимонопольного комітету України. Вказаним розпорядженням, комісії з корпоратизації, доручалось підготувати і подати до виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, проект статуту відкритого акціонерного товариства, проект плану розміщення акцій. Цим же розпорядженням затверджена комісія з інвентаризації майна Запорізького вогнетривного заводу.
Згідно з Указом Президента України від 15.06.1993р. №210/93 “Про корпоратизацію підприємств”засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном; центральні органи державної виконавчої влади; інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.
У пункті 10 цього Указу зазначено, що, відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях.
Пунктом 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993р. № 508, встановлено, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і статут відкритого акціонерного товариства затверджуються засновником. У разі виявлення невідповідності зазначених документів вимогам цього Положення, інших актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення. Ніяких змін та доповнень внесено не було.
Комісія, в яку входив і представник Фонду державного майна України, склала Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривного заводу, який був затверджений 30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів по роботі виконавчих органів Пікінером В.Т.
Як зазначено в Акті оцінки, оціночна вартість майна згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації становить:
- вартість цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривного заводу станом на 01.12.1994р. складає 150041 млн. крб. (пункт 11 Акту);
- вилучено вартості майна, всього -4036 млн. крб.. (пункт 12 Акту), у тому числі: для якого встановлені пільги -0 млн. крб.; для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації -3437 млн. крб.; державний житловий фонд -12 млн. крб.; об'єкти , які не підлягають приватизації - 587 млн. крб.; кошти на валютних рахунках -0 млн. крб.;
- нематеріальні активи, які не відображені в балансі (експертна оцінка) -5 млн. крб.. (пункт 15 Акту);
- вартість майна, що підлягає приватизації -146010 млн. крб. (пункт 16 Акту);
- розмір статутного фонду акціонерного товариства -146010 млн. крб. (пункт 17 Акту).
До цього Акту додана Відомість розшифровки пункту 12 Акту, в якому міститься перелік державного житлового фонду. В ньому відсутні житлові будинки № 31 та № 31-А по вул. Орджонікідзе у м. Запоріжжі. Проте ці будинки значаться у Інвентаризаційному описі основних засобів Запорізького вогнетривного заводу від 13.12.1994р. під №91, № 92 відповідно, інвентарні номери 80000095 та 80000096, за фактичною вартістю 3694032 крб. Таким чином спірні будинки увійшли до статутного фонду акціонерного товариства.
Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 27.02.1995р. №77-р “Про перетворення Запорізького вогнетривного заводу у відкрите акціонерне товариство” відповідач був перетворений у Відкрите акціонерне товариство “Запоріжвогнетрив”.
29.03.1995р. засновник (виконком Запорізької обласної ради народних депутатів) передав Державному органу приватизації (Фонду державного майна України) документи ВАТ “Запоріжвогнетрив”, а саме : розпорядження голови Запорізької обласної Ради народних депутатов від 27.02.1995р. № 77; Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу від 30.12.1994; Статут ВАТ "Запоріжвогнетрив" від 21.03.1995; копію свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ "Запоріжвогнетрив"; копію свідоцтва про реєстрацію випуску акцій; сертифікат акцій; план розміщення акцій; баланс Запорізького вогнетривкого заводу на дату інвентаризації на 01.12.1994; передаточний баланс; баланс на дату державної реєстрації; баланс на 01.01.1989; звіт про фінансові результати за останній період; відомість розшифровки пункту 12 акту оцінки, про що сторонами складений акт прийому-передачі.
У пункті 5 розділу III Плану розміщення акцій ВАТ “Запоріжвогнетрив” зазначений перелік об'єктів, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду. Цей перелік повністю відповідає переліку, вказаному у Відомості розшифровки пункту 12 Акту оцінки. Таким чином, в ньому також відсутні спірні житлові будинки.
Наказом ФДМУ від 10.04.1995р. №127-ДПК “Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів”видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ “Запоріжвогнетрив” шляхом продажу акцій.
Наказом ФДМУ від 11.07.1995р. затверджений План розміщення акцій ВАТ “Запоріжвогнетрив”.
План приватизації (План розміщення акцій) ВАТ “Запоріжвогнетрив”неодноразово змінювався.
Розпорядженням від 03.08.2001р. №315-РРА Фонд державного майна України повідомив про завершення приватизації ВАТ “Запоріжвогнетрив”.
Згідно із інвентарними картками обліку основних засобів відповідача житловий будинок № 31 по вул.Орджонікідзе м.Запоріжжя та № 31-А взяті на баланс відповідно у 1986р. та 1987 року за рахунок власних коштів.
Заявник та позивач взагалі не надали будь-яких доказів будівництва спірного об'єкта за рахунок централізованих капіталовкладень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 18 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”(в редакції , що діяла під час виникнення спірних правовідносин), приватизації підлягало майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними {цілісними) майновими комплексами, а також частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств, шляхом, зокрема, продажу часток (паїв, акцій) в майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі, внаслідок чого здійснюється перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.
За пунктами 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року N 717 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України “Про приватизацію державного майна “ дія цього закону не поширюється на: приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально -культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я , за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
В ч. 2 статті 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції , що діяла під час виникнення спірних правовідносин) назначено, що до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств.
В частині 2 статті 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції , що діяла під час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не підлягають приватизації лише кімнати в гуртожитках. Про те що не підлягають приватизації самі гуртожитки в цієї статті не зазначено.
В частині 9 статті 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції , що діяла під час виникнення спірних правовідносин) вказано, що державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватися у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього закону.
З вищевикладеного вбачається, що той державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, лише за бажанням самих державних підприємств міг бути переданим до комунальної власності.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організації, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських , селищних, сільських Рад народних депутатів.
З вказаного вбачається, що в разі , зміни форми власності підприємства, одночасно передається у комунальну власність державний житловий фонд, який знаходився у підприємства у повному господарському віданні, але крім гуртожитків.
Зі всього вищевикладеного вбачається, що у спірний період житлові будинки за адресою № 31 по вул.Орджонікідзе м.Запоріжжя та № 31-А не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який би підлягав приватизації громадянами України ; по -друге, в спірному періоді, державний житловий фонд, який знаходився у підприємства у повному господарському віданні, передавався у комунальну власність лише за бажанням цього підприємства.
Згідно з статтею 2 Закону України “Про власність” (який діяв в період спірних правовідносин) право власності -це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.
Статті 49 -50 Закону України “Про власність” (який діяв в період спірних правовідносин) передбачала, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, господарським судом, третейським судом .
Власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до пунктів 2.1 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, яке затверджено Наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 за № 2097 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2003 р. за № 1201/8522 (далі -Положення), при створенні відкритого акціонерного товариства (при перетворенні підприємства у відкрите акціонерне товариство) у процесі приватизації (корпоратизації) передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) з актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.
Згідно з пунктом 2.3 вказаного Положення підтвердження права власності на нерухоме майно проводиться на підставі таких документів:
дані інвентаризаційних описів основних фондів, складені на дату оцінки об'єкта;
копія державного акта про право власності на землю або на право постійного користування земельною ділянкою;
акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акт оцінки вартості майна;
акти державних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (у разі наявності);
перелік нерухомого майна, що є власністю орендаря (для орендних підприємств за станом на дату оцінки), із зазначенням вартості, інвентарного номера та місцезнаходження;
завірені копії установчих документів, які підтверджують правонаступництво приватизованого акціонерного товариства;
аудиторський висновок (у разі відсутності документів, що стосуються бухгалтерського обліку);
затверджений план приватизації (план розміщення акцій) або нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта приватизації.
Відповідач надав суду документи, які підтверджують його право власності.
Заявник та позивач не надали суду доказів того, що документи відносно приватизації були визнані недійсними, або в них були внесені зміни, у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 317 ЦК України власнику належить право володіння , користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Чинним законодавством встановлена презумпція правомірності придбання права власності.
Так ч. 2 статті 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з вищевикладеного, із закону прямо не випливає незаконність набуття відповідачем права власності на спірні об'єкти та судом не була встановлена незаконність набуття відповідачем права власності на відповідні об'єкти нерухомості.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Заявник та позивач не довели суду, що держава саме в особі РВ Фонду державного майна України є власником спірних обєктів, а відповідно не довели, що в них є право витребування у відповідача житлових будинків.
Під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю , якщо воно не має правової підстави (наприклад, володіння вкраденою річчю); або правова підстава якого відпала (минув строк дії договору оренди); або правова підстава якого недійсна (володіння, встановлене в результаті недійсної угоди).
Заявник та позивач не довели суду, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів житловими будинками.
Більш того, відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися в господарський суд за захистом лише своїх порушених прав.
В даному випадку прокурор звернувся до господарського суду із позовом в інтересах позивача-Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області до відповідача-Відкритого акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, м.Запоріжжя, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору -Запорізька міська рада, м.Запоріжжя про вилучення з володіння ВАТ “Запоріжвогнетрив” гуртожитків по вул.Орджонікідзе, 31 та 31-а в м.Запоріжжі, визнання права власності на гуртожитки по вул.Орджонікідзе, 31 та 31-а в м.Запоріжжі за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, зобов'язання ВАТ “Запоріжвогнетрив” передати у відання Запорізької міської ради гуртожитки, розташовані по вул.Орджонікідзе, 31 та 31-а в м.Запоріжжі.
У відповідності із довідкою Орендного підприємства “Запорізьке МБТІ” № 10239 від 12.08.2010 року та № 10679 від 19.08.2010 року право власності на об'єкт нерухомості (в цілому) за адресою вул.Орджонікідзе,31 у м.Запоріжжя зареєстровано за Запорізьким вогнетривним заводом, на підставі рішення Виконкому Запорізької міської ради від 16.11.1990 року № 465. Право власності на квартири № 62, 69, 58, 55 за вищевказаною адресою, зареєстровано за фізичними особами.Що стосується об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Орджонікідзе, б.31-А, то в довідці вказано про реєстрацію права власності наступним чином: квартири з 1 по 108 зареєстровані за Запорізькою міською радою, квартири з 109 по 215 -за ВАТ “Запоріжвогнетрив”, квартири№ 59, 15, 81, 50, 35, 47, 20, 139, 25, 46, 141, 56, 120, 21, 42, 99, 4, 5, 103, 94, 92, 83, 102, 76, 19, 89, 57, 105, 62, 67, 77, 28, 88, 23, 68, 32, 84, 79, 80, 66, 36, 98, 13, 75, 82, 17, 24, 41, 100, 7, 104, 52, 108, 73, 34, 90, 55, 40, 3, 22, 43, 38, 16, 2, 27, 26, 9, 60, 51, 39, 91, 96, 78, 10, 97, 33, 87, 71, 30, 64, 101, 29, 37, 95, 65, 48, 53, 69, 106, 6 за вищевказаною адресою, зареєстровано за фізичними особами.
Тобто,не лише відповідач власником, зокрема, володільцем житлових будинків розташованих за адресою : м.Запоріжжя, вул.Орджонікідзе , будинки 31 та 31-А. Як було зазначено, окремими власниками квартир за двома вказаними адресами виступають, крім відповідача, фізичні особи, Запорізька міська рада, проте позовні вимоги до них заявником не висуваються.Доказів оспорювання правовстановлюючих документів, на підставі яких відбулася реєстрація прав власності на вказані об'єкти нерухомості, суду не представлено.
Стаття 1 ГПК не передбачає можливість подання позову в інтересах інших осіб.
Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є лише позивачі та відповідачі, треті особи, без самостійних вимог, не являються стороною у судовому процесі. Як зазначено вище, прокурор просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії в інтересах Запорізької міської ради,що має процесуальної статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, у справі. Тобто, заявником Запорізька міська рада не визначена у позові в якості позивача.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності, відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки строк позовної давності сплив до набрання чинності цим Кодексом, в даному випадку відносно строку позовної давності слід керуватися Цивільним кодексом УРСР.
Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується господарським судом не залежно від заяви сторін.
Загальний строк позовної давності складає 3 роки, про що вказано в статті 71 ЦК УРСР.
Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг позовної давності починається від дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня , коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Особою, яка могла дізнатися про порушення свого права може бути лише позивач по справі -РВ ФДМУ по Запорізькій облавсті , прокурор не може бути цією особою, тому що його особисті права не були порушені взагалі.
Оскільки ФДМУ був членом комісії по корпоратизації та інвентаризації Запорізького вогнетривного заводу , згідно розпорядження Запорізької обласної ради від 29.11.1994р. № 212-р., представником Фонду державного майна України був підписаний Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.12.1994р. і Фонд Державного майна України прийняв всі документи по приватизації ВАТ “Запоріжогнетрив” за актом прийому -передачі документів від 28.03.1995р., то Фонду державного майна України ще в 1994 -1995 роках було відомо про те, що спірні житлові будинки були включені в статутний фонд ВАТ “Запоріжогнетрив”.
Таким чином, у РВ Фонду державного майна України по Запорізькій області право на звернення з позовом виникло ще в 1994 році.
Строк позовної давності сплив.
Відповідно до статті 80 ЦК УРСР сплив позовної давності до заявлення позову є підставою для відмови в позові.
Аналогічні норми містяться і в ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. В позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 44 ,49, 82 -85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Суддя В.І.Черкаський
дата складання повного рішення -18.10.2010 року