21 жовтня 2010 р. № 28/28/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗакритого акціонерного товариства “Агропромислове об'єднання “Цукровик Полтавщини”
на постановувід 04.08.2010 року Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі№ 28/28/10
господарського суду Запорізької області
за позовомЗАТ “Агропромислове об'єднання “Цукровик
Полтавщини”
доВідкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”
простягнення заборгованості у розмірі 983 000,01 грн. на підставі договору поставки №1009/К/10 від 09.04.2009р.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Соколовська С.О. (довіреність № 17 від 27.04.2010р.);
Мальцев І.В. (довіреність № 29 від 25 08.2009р.)
від відповідача:Крук Є.В. (довіреність від 20.04.2010р.)
Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Яцун О.В.) від 17.03.2010 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Кагітіна Л.П., судді -Шевченко Т.М., Яценко О.М.) від 04.08.2010 року, у справі № 28/28/10 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши в судовому засіданні представників скаржника, які підтримали викладені в касаційній скарзі доводи, заперечення проти касаційної скарги представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
09.04.2009 року між Закритим акціонерним товариством “Агропромислове об'єднання “Цукровик Полтавщини” (продавцем) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізька кондитерська фабрика” (покупцем) було підписано договір купівлі-продажу №1009/К/10, предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність покупцю товар (цукровий-пісок ДОСТ 21-94), а покупця -прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, зокрема Специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору і визначає асортимент та ціну товару, узгоджену сторонами у встановленому договором порядку.
В позовній заяві про стягнення заборгованості позивач зазначає, що він поставив, а відповідач отримав товар за двадцятьма двома видатковими накладними, копії яких подані до матералів справи, на загальну суму 2 035 000,01 грн., однак станом на 14.01.2010 року згідно бухгалтерських документів за відповідачем рахується дебіторська заборгованість в сумі 983 000,01 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відмовляючи в позові, суди виходили із того, що поставка товару відбулась, проте не в рамках договору купівлі-продажу №1009/К/10 від 09.04.2009 року, який є підставою позовних вимог.
Такі висновки судів не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу судів на таке.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування -це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Таким чином, в даній справі підставою позовних вимог був факт поставки товару на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в формі єдиного документі, а також на підставі видаткових накладних, і до предмету доказування входило як доведення факту виконання сторонами в ході поставки товару договору купівлі-продажу №1009/К/10 від 09.04.2009 року, так і факту здійснення поставки у певній кількості по певній ціні за письмовими правочинами, оформленими видатковими накладними.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на факт здійснення ним поставки відповідачу товару у певній кількості і за певною ціною, що підтверджується доказами у вигляді як договору купівлі-продажу №1009/К/10 від 09.04.2009 року, так і видаткових накладних про отримання відповідачем поставленого товару.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.207 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).
З урахуванням викладеного касаційна інстанція вважає, що поза увагою судів неправомірно залишилось те, що позивач в позовній заяві посилався як на обставини своїх вимог на факт здійснення поставки відповідачу певної кількості товару на певну суму, що в тому числі ним підтверджувалось посиланням на дані видаткових накладних, які є письмовими правочинами сторін спору.
Судами обох інстанцій не дано оцінки наданим в обґрунтування позовних вимог видатковим накладним, не встановлено яка кількість товару і на яку суму була поставлена за цими видатковими накладними позивачем відповідачу, що є порушенням приписів ст.43 ГПК України.
Допущені судами порушення процесуального права є істотними та унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для справи.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ЗАТ “Агропромислове об'єднання “Цукровик Полтавщини” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2010 року у справі № 28/28/10 задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.08.2010 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2010 року у справі №28/28/10 -скасувати.
Справу № 28/28/10 направити до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос