21 жовтня 2010 р. № 29/48-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиАкціонерного товариства (далі -АТ) “Лізингова компанія “Сприяння”
на постановувід 27.07.2010 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі№ 29/48-10
господарського суду Харківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю
“Донецькенергомережпроект”
доАТ “Лізингова компанія “Сприяння”
простягнення 208 926,62 грн.
за зустрічним позовомАТ “Лізингова компанія “Сприяння”
доТОВ “Донецькенергомережпроект”
провизнання договору недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явились
від відповідача:Радінович В.С. (довіреність № 7/03 від 05.03.2010р.)
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Мамалуй О.О.) від 14.06.2010 року у справі № 29/48-10 в задоволенні первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Істоміна О.А., судді -Барбашова С.В., Шевель О.В.) від 27.07.2010 року рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2010 року у справі № 6/1703 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову та в цій частині прийнято нове рішення; первісні позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 173 152,80 грн. заборгованості, 17 972,30 грн. пені, 14 271,68 грн. індексу інфляції, 3 429,84 грн. 3% річних, 3 133,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині відмовити в задоволенні зустрічного позову рішення суду залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач за первісним позовом просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2010 року, прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача за первісним позовом, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1-ДМП від 12.01.2009 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив позивачеві належним чином виконані ним за договором №1-ДМП від 12.01.2009 року проектні роботи -сплатив лише 57717,60 грн., заборгувавши 173152,80 грн.; позивач наполягає, що проектні роботи за вищевказаним договором були виконані ним належним чином і в належному обсязі, акт приймання-здачі виконаних робіт був підписаний відповідачем без зауважень.
Зустрічні вимоги про визнання договору №1-ДМП від 12.01.2009 року недійсним на підставі ст.227 ЦК України відповідач обґрунтовує відсутністю у відповідача на момент розроблення робочого проекту ліцензії на виконання певних проектних робіт. Також у зустрічному позові заявлено вимогу про стягнення з ТОВ “Донецькенергомережпроект” 1000,00 грн. моральної шкоди, яку АТ “Лізингова компанія “Сприяння” вбачає у тому, що відповідач за зустрічним позовом поширює серед ділових партнерів позивача за зустрічним позовом неправдиві, неточні і конфіденційні відомості.
Задовольняючи первісний позов, залишаючи без змін рішення місцевого суду про відмову в задоволенні зустрічного позову, апеляційний господарський суд правомірно виходив із такого.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом - АТ “Лізингова компанія “Сприяння”, діючи як генеральний підрядник, уклав із ЗАТ “Тмм-Энергобуд” договір №77/12 від 18.12.2008 року, згідно якого зобов'язався розробити робочий проект “Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ “Тмм-Энергобуд” (реконструкції ПС 110 “Малинівка”) і виконати роботи відповідно до розробленого робочого проекту.
Для розробки технічної документації - робочого проекту зовнішнього електропостачання, АТ “Лізингова компанія “Сприяння” звернулося до позивача - ТОВ “Донецькенергомережпроект” і уклало договір №1-ДМП від 12.01.2009 року, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати робочий проект “Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ “Тмм-Энергобуд”.
Відмовляючи в первісному позові, господарський суд послався на те, що відповідно до пункту 3.2. Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року відповідач взяв на себе зобов'язання виконати робочий проект протягом 60 календарних днів з моменту одержання передоплати (по першому етапу, пункт 2.3.1. Договору) у сумі 57717,60 грн., однак після перерахованої йому суми попередньої оплати 09.02.2009 року в зазначеному розмірі, позивач у кінцевий термін до 10.04.2009 року (протягом 60 днів) робочий проект не передав. Робочий проект передано лише 10.06.2009 року, про що свідчить копія двостороннього акта приймання-здачі робіт №1. Однак, оскільки цей проект не відповідав усім необхідні вимогам, при його узгодженні відповідачем з АК “Харьківобленерго” до нього були заявлені претензії, у результаті чого проект був погоджений лише 19.08.2009 року. Після узгодження проекту, виник ряд технічних питань, які були вирішені наприкінці грудня 2009 року.
Крім того, в процесі розгляду справи по суті місцевим господарським судом з'ясовано, що робочий проект був виконаний позивачем не в повному обсязі, оскільки не був виконаний проект прокладки двох кабельних ліній (КЛ) довгої 0,4 км. від ПС 110/6 кВ “Малинівка” (передбачена технічним завданням на проектування й розділом 9 Кошторису №1 на проектні роботи) і не надані результати інженерно-геологічних і інженерно-геодезичних вишукувань (передбачені технічним завданням на проектування, кошторисом №2 і кошторисом №3 до договору). З цих обставин господарський суд першої інстанції визначився, що позивач прострочив виконання робочого проекту за договором №1-ДМП від 12.01.2009 року та не виконав його в повному обсязі, чим порушив положення статей 526, 530, 890 Цивільного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 173152,80 грн.
Проте, з наведеними висновками місцевого господарського суду цілком правомірно не погодився суд апеляційної інстанції виходячи з наступних підстав.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги фактичні обставини та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що призвело до прийняття неправомірного рішення про відмову в задоволенні первісного позову.
Так, відповідно до умов Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року Замовник (відповідач у справі) доручає та оплачує, а Виконавець (позивач) розробляє робочий проект “Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ “Тмм-Энергобуд”.
За змістом статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до пункту 2.3.1. Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року відповідач зобов'язався здійснити передплату в розмірі 50 % від суми Договору у два етапи:
- 1-й етап: на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання даного Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця передплату у розмірі 25% від вартості робіт, що складає 57717,60 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9619,60 грн.;
- 2-й етап: на протязі 40-ка календарних днів з моменту підписання даного Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця передплату у розмірі 25% від вартості робіт, що складає 57717,60 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9619,60 грн.
Відповідач 09.02.2009 року перерахував позивачеві суму попередньої оплати по першому етапу, яка складає 57717,60 грн.
Згідно з пунктом 3.1. Договору датою початку робіт вважається дата надходження на рахунок Виконавця авансу (етап 1) у відповідності з пунктом 2.3.1. Договору та отримання Виконавцем матеріалів по КЛ 6кВ у відповідності з пунктом 12.2.2. Завдання на проектування.
Пунктом 3.2. обумовлено, що строк виконання робіт складає 60 календарних днів з дати початку виконання робіт.
Відповідно до частини 1 статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.
Таким чином, зі змісту положень чинного законодавства та умов спірного Договору випливає, що передумовами початку робіт є отримання позивачем від Замовника (відповідача) передоплати та узгоджених із землекористувачами траси з актами відводу землі по КЛ, але оскільки друга умова відповідачем виконана не була (на чому наполягає позивач, а відповідач не спростував жодними доказами), тому початок строку робіт є невизначеним. З цих підстав, твердження господарського суду про закінчення строку виконання робочого проекту до 07.04.2009 року є безпідставним.
Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Отже, за будь-яких умов наведена норма лише відкладає виконання обов'язку боржником на певний строк за певних обставин, проте не звільняє його від виконання обов'язків за договором.
Остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.3.2. Договору).
Пунктами 3.4. та 3.5. Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року передбачено, що Замовник на протязі 5-ти банківських днів від дня отримання матеріалів, вказаних в пункті 3.3., зобов'язаний їх розглянути та направити Виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийомки проекту. У разі мотивованої відмови Замовника, сторонами складається двосторонній акт необхідних доробок та строків їх виконання.
Згідно з пунктом 3.6. даного Договору у разі неотримання оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт та відсутності мотивованої відмови в установлений Договором строк, акт вважається підписаним, а робота - прийнятою.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке (господарське зобов'язання) в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином.
10.06.2009 року між сторонами складено акт прийомки-здачі виконаних робіт за №1 (т.1 а.с.23). Згідно цього акта позивач у повному обсязі виконав роботи по розробці робочого проекту “Зовнішнього електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ “Тмм-Энергобуд”, які відповідають умовам Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року. Роботи виконані на суму 230870,40 грн., сплачені відповідачем на суму 57717,60 грн., слідує до оплати 173152,80 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
На підтвердження своєї позиції у справі позивач надав до матеріалів справи засвідчену копію відзиву АТ “Лізингової компанії “Сприяння” (за вих. № 15-06 від 04.06.2009 року), в якому останній підтвердив виконання ТОВ “Донецькенергомережпроект” проектних робіт “Зовнішнє електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ “Тмм-Энергобуд” ПС 110/6кВ “Малинівка”, при цьому зауваживши, що роботи виконані якісно, професійно та вчасно, без зауважень та претензій з боку відповідача (т.1 а.с.49). Крім того, в обґрунтування первісних позовних вимог ТОВ “Донецькенергомережпроект” надано докази реалізації робочого проекту та проектних рішень, виконаних позивачем за спірним Договором №1-ДМП від 12.01.2009 року та докази погодження АК “Харківобленерго” проекту зовнішнього електропостачання виробничого комплексу по виробництву трубопроводів ЗАТ “Тмм-Енергобуд” та тимчасового підключення електроустановок ЗАТ “Тмм-Енергобуд” до ПС 110/6 кВ “Малинівка” для виконання випробувань, пусконалагоджувальних та пробних робіт вже змонтованого обладнання, зокрема листи АК “Харківобленерго” (т.1 а.с.123-128).
Проте, відповідач обумовлену Договором та актом прийомки-здачі виконаних робіт за №1 від 10.06.2009 року суму не сплатив.
28.10.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №2810092 з вимогою про сплату основного боргу, пені, інфляційних витрат та 3 % річних за Договором №1-ДМП від 12.01.2009 року на загальну суму 192188,38 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком №6270 від 28.10.2009 року (т.1 а.с.27).
У відповідь на цю вимогу у грудні 2009 року на адресу позивача надійшов лист за вих. №475 від 10.12.2009 року, в якому відповідач зазначав про порушення позивачем строків виконання проектних робіт, обумовлених Договором, та виявлення цілого ряду недоліків в належним чином зданій та прийнятій за актом №1 від 10.06.2009 року документації робочого проекту “Зовнішнє електропостачання виробничого комплексу для виробництва елементів трубопроводів ЗАТ “Тмм-Энергобуд”.
Однак, до теперішнього часу відповідач не перерахував на поточний рахунок позивача остаточну вартість виконаних проектних робіт.
Відповідальність сторін за порушення умов Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року передбачена розділом 4, зокрема, позивач, як Виконавець, відповідає за недоліки виготовленої проектної документації, з урахуванням недоліків, виявлених у процесі будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, збудованого у відповідності з проектною документацією (пункт 4.2. Договору). У разі виявлення недоліків у проектній документації з вини Виконавця, останній по вимозі Замовника зобов'язаний переробити за власний рахунок проектну документацію, а також відшкодувати спричинені збитки (пункт 4.3. Договору).
Апеляційний суд зважив на пояснення відповідача по апеляційній скарзі позивача (т.2 а.с.23) про те, що позивач негайно повідомлявся відповідачем щодо виявлених в процесі узгодження недоліків, а позивач добровільно і самостійно усував недоліки, виявлені в його роботі. Наявні у справі листи АК “Харківобленерго” із зауваженнями та виявленими невідповідностями по розглянутій проектній документації направлялися на адресу позивача, про що останній не заперечує.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням всіх матеріалів справи позиція відповідача про те, що роботи були виконані позивачем не в повному обсязі, не знайшла свого підтвердження. Жодних аргументованих доказів того, що позивачем були порушені умови Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року, у тому числі не своєчасно або не в повному обсязі виконані проектні роботи, відповідач до матеріалів справи не надав. Натомість, всі матеріали справи свідчать про те, що роботи за вказаним Договором позивачем виконані та прийняті Замовником без зауважень, що підтверджується підписаним між сторонами двостороннім актом №1 від 10.06.2009 року. Між тим, відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснив при цьому прострочення платежу, яке тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 4.4. Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року (нарахування пені за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), та відповідальність, встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України (нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми).
Враховуючи викладені обставини, а також те, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України) апеляційний суд правомірно виходив із того, що підстави для звільнення відповідача від обов'язку сплатити іншу частину вартості проектних робіт в сумі 173152,80 грн., пені за прострочку платежу в сумі 17972,30 грн., 3% річних в сумі 3429,84 грн. та інфляційних в сумі 14371,68 грн. -відсутні, а тому рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог скасував правильно та в цій частині прийняти законне рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнив у повному обсязі.
Що стосується вимог Акціонерного товариства “Лізингова компанія “Сприяння” - позивача за зустрічного позовом про визнання Договору №1-ДМП від 12.01.2009 року недійсним та стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., то апеляційний суд правомірно погодився із висновками місцевого господарського суду про відмову в позові в цій частині.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач послався на те, що ліцензія позивача №445808 від 23.12.2008 року не містить пунктів, які дають позивачеві право виконувати предмет оскарженого договору, що є порушенням вимог чинного законодавства та наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції №112 від 16.07.2008 року.
Господарськими судами обох інстанцій за наявними у справі матеріалами встановлено, що для фактичного виконання робот з архітектурного та будівельного проектування за договором №1-ДМП від 12.01.2009 року, позивач на підставі окремого договору №7-ДМП від 01.05.2009 року залучив до участі у виконанні робіт субпідрядника -Мале приватне підприємство “АТОС”, яке має відповідну ліцензію серії АВ №119491 від 26.07.2006 року.
Твердження відповідача, що наданий на узгодження АК “Харківобленерго” робочий проект містить вказівку, що він виконаний саме позивачем, а не МПП “Атос”, який має ліцензію на проведення даного виду робіт, вірно не прийняті судами до уваги, оскільки він не наводить жодних правових підстав, які в даному випадку могли б бути підставою для визнання спірного Договору недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За приписами частин другої -п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За наявними у справі матеріалами факт недодержання сторонами при укладенні спірного Договору будь-яких вимог, що встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України не знайшов свого підтвердження, і судами обох інстанцій це повністю враховано.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вірно визначилась, що підстав для визнання спірного Договору недійсним також не вбачається, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.
У своїй зустрічній позовній заяві відповідач також посилається на те, що діями позивача йому спричинено моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. На думку відповідача позивач розповсюджує дані, які порушують права підприємства відповідача на захист від економічної конкуренції, шкодять діловій репутації та дискредитують відповідача перед діловими партнерами, а тому відповідач вважає, що позивач порушив його права на честь, гідність, ділову репутацію та захист від недобросовісної конкуренції, передбачені ч.1 ст.201 ЦК України.
За оцінкою судів, вказані доводи відповідача не підтверджені жодними належними аргументами. Докази наявності моральної шкоди, яка заподіяна відповідачу, як юридичній особі, у справі відсутні. Відповідач також не довів, що йому завдано збитків у вигляді моральної шкоди у розумінні ст.23 Цивільного кодексу України, на яку він також посилається у зустрічній позовній заяві.
Згідно статті 201 цього кодексу особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина 1).
Таким чином юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Апеляційний суд правильно виходив із того, що жодних вищевказаних складових відповідачем судам не доведено, а тому правові підстави для стягнення моральної шкоди відсутні і в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено обґрунтовано.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу АТ “Лізингова компанія “Сприяння” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року у справі № 29/48-10 залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року у справі № 29/48-10 - без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос