21 жовтня 2010 р. № 6/232
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗакритого акціонерного товариства (далі -ЗАТ) “Групова збагачувальна фабрика “Луганська”
на постановувід 05.08.2010 року Луганського апеляційного
господарського суду
у справі№ 6/232
господарського суду Луганської області
за позовомДержавного підприємства “Луганськвугілля”
доЗАТ “Групова збагачувальна фабрика “Луганська”
простягнення 2 169 543,12 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явились
від відповідача: Жидков Л.В. (довіреність № 586 від 03.06.2010р.)
Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.02.2010 року у справі №6/232 (суддя Василенко Т.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 року (судді: Єжова С.С., Бойченко К.І., Парамонова Т.Ф.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2 169 543,12 грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 21 695,44 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
У касаційній скарзі ЗАТ “Групова збагачувальна фабрика “Луганська” просить повністю скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 01.02.2010 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 року, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.653 Цивільного кодексу України, ст.20, 188 Господарського кодексу України та ст.ст.34, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом розгляду даної справи є стягнення позивачем з відповідача заборгованості за договором №23 від 30.11.2006 року (надалі Договір) в сумі 2 169 543,12 грн. за період з 21.12.2006 року по 31.12.2007 року. Позивач, наполягаючи на стягненні, зазначає, що відповідачем не сплачено у повному розмірі передбачену Договором плату за надані позивачем послуги.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що вимоги позивача є правомірні, оскільки заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем обов'язків за Договором факт укладення якого в редакції, запропонованій позивачем, не підлягає доведенню, оскільки вбачається з обставин, встановлених ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.02.2009 року про припинення провадження у справі №4/6пд(14/102пд(2/1пд) по спору між тими ж сторонами про врегулювання розбіжностей за Договором. Провадження у справі №4/6пд(14/102пд(2/1пд) припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Проте, висновки судів не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, підставами звільнення від доказування є факти, встановленні рішенням господарського суду по справі у спорі між тими самими сторонами (ч.2 ст.35 ГПК України).
Ухвали господарських судів виносяться тоді, коли господарський спір не вирішується по суті, зокрема, у випадку припинення провадження у справі, і в якій (в ухвалі) не встановлюються обставини справи, які входять до предмету доказування у спорі для правильного його вирішення (ст.89 ГПК України).
Пославшись на обставини, які наведені судом в ухвалі Господарського суду Луганської області від 27.02.2009 року про припинення провадження у справі №4/6пд(14/102пд(2/1пд), суд надав їм ознак преюдиціальності, чим прямо порушив приписи процесуального закону щодо повноти встановлення обставин справи на підставі належних і допустимих доказів, оскільки фактично обставини у даній справі залишились не встановленими судом в ході збирання та оцінки доказів саме у даній справі: не встановлено в якій редакції укладено Договір, враховуючи його підписання відповідачем з протоколом розбіжностей; не перевірено розрахунку відповідача - не встановлено яка вартість фактично наданих за Договором позивачем відповідачу послуг, яка сума була сплачена, а яка, відповідно, залишилась неоплаченою.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ЗАТ “Групова збагачувальна фабрика “Луганська” на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 року у справі № 6/232 задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 року та рішення Господарського суду Луганської області від 01.02.2010 року у справі № 6/232 -скасувати.
Справу № 6/232 направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна
О.Глос