21 жовтня 2010 р. № 9/52-10-874
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів: Грейц К.В. - головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційну
скаргу Ренійського районного споживчого товариства
на постанову від 27.07.2010
Одеського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Одеської області № 9/52-10-874
за позовом Ренійського районного споживчого товариства
до ФОП ОСОБА_4
про стягнення 80522,43 грн.,
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2010 у справі № 9/52-10-874 (суддя Меденцев П.А.) задоволені уточнені під час розгляду справи позовні вимоги, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Ренійського районного споживчого товариства 33681 грн. основного боргу, 26455,87 грн. пені та судові витрати.
Одеський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою ФОП ОСОБА_4, постановою від 27.07.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Жекова В.І., суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.) рішення у справі скасував, у задоволенні позову відмовив.
Ренійське районне споживче товариство з постановою суду апеляційної інстанції не згодне, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення у справі залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 204 ЦК України та ст. 101 ГПК України. Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та розглянув питання щодо права власності на об'єкт оренди -кафе "Тополя", яке не було предметом спору по даній справі.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 12.09.2006 між Ренійським районним споживчим товариством (орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду основні засоби - кафе "Тополя", що розташоване в с. Нагорне, загальною площею 388кв.м та надає право на користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі і споруди, та земельну ділянку, яка прилягає до будівель і споруд загальною площею 1900кв.м (п.1.1 договору); орендна плата визначається у розмірі 822 грн. за місяць з урахуванням ПДВ та щомісячним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України (п.3.1 договору); орендар зобов'язаний своєчасно, не пізніше 5-го числа поточного місяця, і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, а оплату комунальних послуг і інших платежів здійснювати у 3-х денний строк після отримання рахунку орендодавця (п. 4.1.2 договору); за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п. 4.1.2 договору, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення (п. 5.1.1 договору); договір діє з 12.09.2006 до 12.09.2007 (п. 6.1 договору); у випадку відсутності заперечень орендодавця та орендаря про припинення договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором (п.6.5 договору).
На виконання умов договору об'єкт оренди переданий орендарю за актом приймання-передачі від 12.09.2006, згідно якого основні засоби, які передаються в оперативну оренду, знаходяться у нормальному технічному стані та відповідають санітарним та протипожежним нормам.
Як встановлено судом першої інстанції, дію договору від 12.09.2006 пролонговано на 1 рік.
01.08.2008 між Ренійським районним споживчим товариством (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено новий договір №42 оренди об'єкта нерухомості, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування кафе "Тополя", що розташоване в с. Нагорне, загальною площею 388кв.м (п. 1.1 договору); одночасно орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди та яка прилягає до нього (п.1.2. договору); орендар зобов'язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодування експлуатаційних та комунальних платежів (п. 3.3.2 договору); орендна місячна плата за користування об'єктом оренди становить 1000 грн. та повинна сплачуватися з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України (п. 5.1 договору); орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 5-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди (п. 5.2 договору); у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення, та 182 відсотки річних з простроченої суми (п. 8.2 договору).
В порушення своїх зобов'язань за договорами, відповідач не сплачував орендну плату своєчасно і в повному обсязі, заборгувавши за уточненим розрахунком позивача станом на 07.04.2010 суму 33681 грн., в зв'язку з чим йому нарахована пеня за прострочення оплати за період з червня 2009р. по листопад 2009р. в сумі 2749,89 грн. та 182% річних за цей період в сумі 23705,98 грн., а всього - 26455,87 грн.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог, так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх доведеності, натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду і відмовляючи в позові, вирішив, що позивач не набув право на позов, оскільки не довів свого права власності на об'єкт оренди і виставлення рахунків відповідачеві на сплату орендної плати, отримання яких є підставою для внесення орендних платежів.
Втім, колегія суддів вважає, що скасування рішення суду першої інстанції здійснено судом апеляційної інстанції безпідставно, з огляду на таке.
За презумпцією правомірності правочину, встановленою нормою ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, договори оренди від 12.09.2006 та від 01.08.2008 є дійсними, з них виникли права та обов'язки сторін, зокрема, з правовідносин оренди.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому, відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір річних не встановлений договором.
З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договорів оренди, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, натомість, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог є хибним, оскільки, право власності позивача на об'єкт оренди не є предметом доказування у даній справі, договори оренди недійсними судом не визнані, їх умови чітко визначають настання у відповідача зобов'язання з внесення орендної плати - не пізніше 5-го числа поточного місяця (п. 4.1.2 договору від 12.09.2006) і до 5-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди (п. 5.2 договору від 01.08.2008), а не з моменту виставлення і отримання відповідачем рахунків, як помилково вважає суд апеляційної інстанції, адже, виставлення рахунків передбачено лише щодо оплати комунальних послуг і експлуатаційних витрат.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування законного і ґрунтовного рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції не було, отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Ренійського районного споживчого товариства задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 у справі господарського суду Одеської області № 9/52-10-874 скасувати.
Рішення від 21.05.2010 у цій справі залишити в силі.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос