13 жовтня 2010 р. № 38/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум"
на рішення
відгосподарського суду міста Києва
13.04.2010
у справі№ 38/63
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум"
до
треті особи1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль"
2.Національного банку України
1.Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
2.Закрите акціонерне товариство "Надбання"
прозобов'язання вчинити дії
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаповідомлений, але не з'явився;
- відповідачів
- третіх осіб1. повідомлений, але не з'явився;
2. Пушкар О.М.; Сюйва І.Є.;
1. повідомлений, але не з'явився;
2. повідомлений, але не з'явився;
25.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" та Національного банку України про зобов'язання передати наступні відомості про земельну ділянку площею 1,57 га, на якій розташоване нерухоме майно, а саме: відомості щодо власника; відомості щодо кадастрового номеру; відомості щодо дати і номеру, за яким зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, державний акт на право постійного користування вказаної земельною ділянкою (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог -т.1 а.с. 71-76).
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2010 у справі № 38/63 (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 (колегія суддів у складі: Григорович О.М. -головуючий суддя, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2010 у справі № 38/63 з підстав порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу позивача не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачем оскаржується рішення місцевого господарського суду, однак враховуючи те, що дане рішення переглянуто Київським апеляційним господарським судом, в касаційній інстанції підлягають перегляду рішення та постанова судів попередніх інстанцій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.03.2008 відбулись прилюдні торги на яких позивач придбав нежилі приміщення: адміністративний будинок літ. “А”, загальна площа -674,70 кв. м.; виробничий корпус літ. “Б”, загальна площа -1267,90 кв. м.; побутовий корпус, літ. “В”, загальна площа 935,60 кв.м., загальна площа об'єкту 2878,20 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул. Шкільна, 74. Правовий режим земельної ділянки на якій розташовано об'єкт продажу - постійне користування, загальна площа земельної ділянки 1,57 га.
27.03.2008 третьою особою 1 був складений акт № 10 про проведення прилюдних торгів з продажу нежилих приміщень: адміністративний будинок літ. “А”, загальна площа -674,70 кв. м.; виробничий корпус літ. “Б”, загальна площа -1267,90 кв. м.; побутовий корпус, літ. “В”, загальна площа 935,60 кв.м., загальна площа об'єкту 2878,20 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул. Шкільна, 74, переможцем яких став позивач.
У листопаді 2009 року КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" за зверненням позивача було проведено обстеження вказаних вище нежилих приміщень та виготовлена нова інвентаризаційна справа з наступними даними: адміністративний будинок літ. “А”, загальна площа -671,30 кв. м.; виробничий корпус літ. “Б”, загальна площа -1373,00 кв. м.; побутовий корпус, літ. “В”, загальна площа 1030,50 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул. Садова, 49.
02.12.2009 позивач звернувся до відповідача 2 з листом № 4-1/09-НБУ, в якому просив відповідача 2 для забезпечення виконання вимог ст.123 Земельного кодексу України щодо переоформлення права користування земельною ділянкою площею 1,57 га, на якій розташовані придбані позивачем у відповідача 2 з прилюдних торгів будівлі, передати позивачу як покупцю і належним чином зареєстрованому власнику придбаних будівель наявну у відповідача 2 технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. 22.12.2009 відповідач 2 у відповіді (лист № 18/213/5511-23760) зазначив, що технічна документація на вказану земельну ділянку перебуває у ТОВ "Класичні і сучасні меблі" та відповідачу 1 не передавалась.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення прилюдних торгів, разом з придбаними будівлями до позивача перейшло право постійного користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки необхідною для її обслуговування; позивачем не доведено на підставі яких саме норм або фактів у відповідачів виник обов'язок передати позивачу спірні відомості; позивачем не надано доказів наявності у відповідачів спірних відомостей.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення прилюдних торгів, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання передати наступні відомості про земельну ділянку площею 1,57 га, на якій розташоване нерухоме майно, а саме: відомості щодо власника; відомості щодо кадастрового номеру; відомості щодо дати і номеру, за яким зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею, державний акт на право постійного користування вказаної земельною ділянкою не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку.
Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. Такий саме спосіб встановлений частиною 2 ст. 20 ГК України.
Тобто, позивач повинен довести, що відповідач має обов'язок (який встановлений договором або законом) виконати визначені у позові зобов'язання.
Враховуючи приписи вказаних правових норм та характер правовідносин сторін, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено обов'язок (який встановлений договором або законом) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" та Національного банку України виконати визначені у позові зобов'язання, то у задоволенні позову має бути відмовлено.
Всі інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки господарського суду першої інстанції відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятого у справі судового рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 у справі № 38/63 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО