13 жовтня 2010 р. № 12/157/20
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення
від
та на постанову
відгосподарського суду Чернігівської області
14.01.2010
Київського апеляційного господарського суду
31.05.2010
у справі№ 12/157/20
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз"
простягнення заборгованості 30 775 908, 91 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаЛевченко О.Є.;
- відповідачаПодалюка Т.В.;
19.10.2009 Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" про стягнення 18 124 835, 28 грн. -заборгованості за поставлений газ по договору на постачання природного газу № 18/613-06/07-168 від 29.12.2006, 2 011 095, 47 грн. -пені, 9 118 576, 31 грн. -інфляційних, 1 521 401, 85 грн. -3% річних.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.01.2010 у справі № 12/157/20 (суддя Лавриненко Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. -головуючий суддя, судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), визнано недійсною повністю односторонню угоду Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн.; визнано недійсною повністю односторонню угоду Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 18\2217 від 18.10.2007 на суму 5 613 011,26 грн.; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 15 607 992, 36 грн. -боргу, 1 732 700, 96 грн. -пені, 8 082 612, 92 грн. -інфляційних, 1 311 593, 47 грн. -3% річних, 22 151, 74 грн. -держмита та 205, 01 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 14.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 у справі № 12/157/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та визнання недійсною односторонню угоду Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на постачання природного газу № 18/613-06/07-168 від 29.12.2006 в частині оплати поставленого газу.
Враховуючи те, що позивачем не оскаржується рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення 15 607 992, 36 грн. -боргу, 1 732 700, 96 грн. -пені, 8 082 612, 92 грн. -інфляційних, 1 311 593, 47 грн. -3% річних за договором на постачання природного газу № 18/613-06/07-168 від 29.12.2006, в свою чергу, попередніми судовими інстанціями на підставі досліджень обставин справи та доказів, поданих сторонами на їх підтвердження, встановлено наявність у відповідача перед позивачем безспірного боргу у розмірі 15 607 992, 36 грн. та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 082 612, 92 грн., пені у розмірі 1 732 700, 96 грн. та відсотків річних у розмірі 1 311 593, 47 грн., а відтак прийняті у справі судові рішення підлягають перегляду в оскаржуваній частині, а саме щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 2 516 842, 90 грн. та в частині визнання недійсними односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн. та односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 18\2217 від 18.10.2007 на суму 5 613 011,26 грн..
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 2 516 842, 90 грн. з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами також було укладено договір № 06/07-219-18/7 від 01.02.2007 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році, відповідно до якого відповідач надав послуги позивачеві по транспортуванню природного газу по ТКЕ за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 на загальну суму 18 827 044, 35 грн.. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що станом на 17.03.2008 позивачем була здійснена оплата лише на суму 10 794 154, 65 грн., заборгованість становила 8 032 889, 70 грн.
Однак, зазначивши, що заборгованість позивача перед відповідачем за договором № 06/07-219-18/7 від 01.02.2007 про надання послуг по транспортуванню природного газу станом на 17.03.2008 становила 8 032 889, 70 грн., ані господарський суд першої інстанції, ані апеляційний господарський суд не вказали на підставі яких доказів вони прийшли до такого висновку.
В той час як на вимогу суду першої інстанції відповідачем надано довідки по розрахунку заборгованості за договором № 06/07-219-18/7 від 01.02.2007 про надання послуг по транспортуванню природного газу (т1. а.с. 95, 124, 165), відповідно до яких заборгованість позивача перед відповідачів за договором транспортування відсутня.
Крім того, підтверджуючи розрахунок за договором № 06/07-219-18/7 від 01.02.2007 про надання послуг по транспортуванню природного газу позивач як в суді першої так і суді апеляційної інстанцій посилався на заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог № 31/19-3838 від 25.04.2007 на суму 2 135 871, 31 грн., яка визнана рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.06.2008 у справі № 12/199/9, однак судами першої та апеляційної інстанцій в порушення п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, не надано оцінки даним доводам позивача.
Також Вищий господарський суд України не може погодитися із рішеннями судів попередніх судових інстанцій в частині визнання недійсними односторонніх угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн. та № 18\2217 від 18.10.2007 на суму 5 613 011,26 грн., з огляду на таке.
За приписами пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Припис цього пункту передбачає право господарського суду визнати повністю чи в певній частині такий договір недійсним.
При цьому, договір повинен бути пов'язаним із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, який суд може визнати недійсним з власної ініціативи.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги не ґрунтуються на односторонніх угодах про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн. та № 18\2217 від 18.10.2007 на суму 5 613 011,26 грн..
При цьому окремі позовні вимоги про визнання недійсними односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн. та односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 18\2217 від 18.10.2007 на суму 5 613 011,26 грн. позивачем не заявлялись.
Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов: - це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; - про це є клопотання заінтересованої сторони.
Необхідністю є наявність двох зазначених умов одночасно.
Приписи вказаної норми не надають господарському суду права змінювати предмет позову, а також розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.
Отже, визнавши вказані односторонні угоди недійсними, за відсутністю клопотання заінтересованої сторони про це, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог.
З огляду на наведене, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають частковому скасуванню, а саме: в частині визнання недійсними односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн., односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 18\2217 від 18.10.2007 на суму 5 613 011,26 грн. та відмови у задоволенні позову в частині стягнення 2 516 842, 90 грн.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, , Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 14.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 у справі № 12/157/20 в частині визнання недійсними односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.03.2009 № 31\15-2678 на суму 3 401 147,16 грн., односторонньої угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № 18\2217 від 18.10.2007 на суму 5 613 011,26 грн..
Скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 14.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 у справі № 12/157/20 в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення 2 516 842, 90 грн. та в цій частині направити справу на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 14.01.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 у справі № 12/157/20 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.В. МИРОШНИЧЕНКО