21 жовтня 2010 р. № 25/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010
у справі№ 25/107 господарського суду міста Києва
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група"
допублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
провизнання недійсним договору,
за участю у судовому засіданні представників
позивача :не з'явились,
відповідача :Скрипченко Є.І.,
У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним договору застави від 14.12.2007 та розділу ІІ кредитного договору №207 від 04.12.2007.
Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 червня 2010 року залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 11 травня 2010 року, яким відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" до публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним кредитного договору.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові акти обох інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, тобто визнати недійсним розділ кредитного договору № 207 від 04.12.2007, укладений між позивачем та відповідачем.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано положення Цивільного кодексу України, внаслідок чого зроблено неправильні висновки про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, скаржник наводить низку норм матеріального права, викладених в Цивільному кодексі України, які, на його думку, свідчать про існування достатніх правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, зокрема, на підставі ст.ст. 92, 241, 215, 203, 216 ЦК України.
Переглянувши в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, 4 грудня 2007 року між відповідачем -відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (нині - ПАТ АБ "Укргазбанк") та позивачем -ТОВ "Фінансова лізингова група" укладено кредитний договір № 207, за умовами якого, Банк надає позичальнику кредит в сумі 913 506, 00 грн. з цільовим призначенням кредиту: для фінансування операції фінансового лізингу автомобіля Mercedes Gl 450 2007 року випуску.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання спірного договору недійсним позивач стверджує, що відповідно до п. 8.1 статуту ТОВ "Фінансова лізингова група" генеральний директор товариства має право розпоряджатись майном товариства в межах, що визначені зборами учасників товариства, але станом на момент укладення спірних договорів, збори учасників товариства не приймали рішення стосовно визначення меж розпорядження майном генеральним директором ТОВ "Фінансова лізингова група".
Дослідивши даний правочин та наявні у матеріалах справи докази, судами зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 вище зазначеного Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання позивачем кредитного договору № 207 відбувалось шляхом щомісячної сплати відсотків по ньому, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості ТОВ "Фінансова лізингова група" за кредитним договором. До висновку про те, що оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, суди дійшли з урахуванням достеменно встановленого факту наступного схвалення позивачем договору.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору з огляду на те, що спірний кредитний договір укладений з дотриманням вимог ст.ст. 202, 205, 207, 241 ЦК України та інших норм чинного законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованими судових рішень у даній справі, які прийняті за результатом повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, на підставі вірного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та з дотриманням норм процесуального права.
Щодо доводів скаржника, то вони можуть свідчити лише про його намір ухилитись від сплати боргу, і жодним чином не спростовують висновків судів про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2010 року у справі № 25/107 -без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.