21 жовтня 2010 р. № 02/42-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є. М.
Могил С. К.,
Самусенко С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2010
у справі № 02/42-38 господарського суду Волинської області
за позовомприватного підприємства "Охоронна фірма "Багіра"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-сервіс"
простягнення 2 761, 57 грн.
за участю у судовому засіданні представників
позивача :не з'явились,
відповідача:Бойко І.А.,
В січні 2010 року приватне підприємство "Охоронна фірма "Багіра" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-сервіс" про стягнення 2000 грн. боргу за послуги, надані згідно з договором на охорону об'єкта, а також 641 грн. інфляційних втрат та 120,57 грн. 3% річних. Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч умовам договору на охорону об'єкта № 3 від 1 листопада 2007 року своєчасно не оплатив вартість послуг позивача, наданих в листопаді та грудні 2007 року, що є також підставою для нарахування інфляційних втрат і 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 червня 2010 року, позов приватного підприємства "Охоронна фірма "Багіра" задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не враховано, що наявними серед матеріалів справи доказами, зокрема, актами виконаних робіт, спростовується факт існування боргу перед позивачем, оскільки в них зазначено про оплату відповідачем вартості наданих позивачем послуг, а також про відсутність претензій з боку обох сторін.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені постанову та рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, 1 листопада 2007 року позивач, як охоронна фірма та відповідач, виступаючи замовником, уклали договір № 3 на охорону об'єкта, за яким відповідач доручає, а позивач бере під охоронну об'єкти, перераховані у додатках до цього договору. Термін дії договору встановлено з 01.11.2007 по 31.12.2007. Згідно з п. 1.7 договору, сума договору щомісяця складає 1 000, 00 грн. Оплата за охорону здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здається в установи банку за 10 (десять) днів до початку наступного місяця. Додатком № 1 до договору № 3 від 01.11.2007 оплата проводиться згідно з актом виконання робіт, підписаним обома сторонами.
Судами з'ясовано, що 30 листопада 2007 року між сторонами підписано акт №10 виконаних робіт та 31 грудня 2007 року -акт виконаних робіт № 12, в яких зазначено, що виконавець надав послуги по охороні, вартістю "одна тисяча гривень" по кожному акту, а замовник оплатив вартість послуг по охороні об'єкту згідно договору № 3 від 01.11.2007.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача боргу в сумі 2 000, 00 грн., при цьому відхиляючи доводи відповідача про те, що зазначені в наведених актах відомості відносно оплати вартості послуг позивача свідчать про відсутність у нього вказаної заборгованості, суди обох інстанцій виходили з того, що договором № 3 визначено безготівковий порядок оплати послуг з охорони об'єкта, а додатком № 1 до договору акт виконаних робіт визначено лише як підставу оплати даних послуг. При цьому, висновок про неможливість оплати послуг позивача шляхом готівкового розрахунку судами обґрунтовано положеннями ст. 525 ЦК України, за якою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; статтею 629 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є обов'язковим до виконання сторонами; а також ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на наведені положення суди обох інстанцій визнали неналежними та недопустимими надані відповідачем докази, які б підтверджували фактичне перерахування коштів за послуги охорони, як це передбачено умовами договору про охорону об'єкта №3 від 01.11.2007, відтак дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог про стягнення боргу, а також 3% річних та інфляційних нарахувань за весь час прострочення грошового зобов'язання згідно зі ст. 625 ЦК України.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого та апеляційного суду та вважає позов у даній справі безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що випадки заборони готівкових розрахунків між юридичним особами встановлюється законом. Тобто, з огляду на відсутність відповідних законодавчих заборон щодо застосування готівкової форми розрахунків за договором про надання охоронних послуг, погоджений сторонами порядок розрахунків з використанням платіжних доручень, не виключає право і можливість сторін за згодою проводити розрахунки шляхом готівкової оплати. При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами ст. 34 ГПК України не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність стягнення з нього суми боргу та решти нарахувань, оскільки актами виконаних робіт, що підписані між сторонами по справі, спростовується факт існування боргу відповідача перед позивачем. З відомостей зазначених сторонами за договором у актах видно, що відповідач оплатив вартість наданих позивачем послуг, а також про відсутність претензій з боку обох сторін щодо виконаних обов'язків за правочином.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не враховано положення ст. 1087 ЦК України, внаслідок чого зроблено неправильний висновок, що факт погашення відповідачем боргу має бути доведено лише певними засобами доказування, а саме платіжними дорученнями або банківськими виписками, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на новий розгляд та вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-сервіс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Волинської області від 13 квітня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 червня 2010 року у справі № 02/42-38 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Охоронна фірма "Багіра" (43000, м. Луцьк, вул. Холмська, 4, р/р 26003025573001 в АКБ "Імексбанк" м. Одеса, МФО 328384, ЗКПО 34572391) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-сервіс" (44300, м. Любомль, Волинська обл., вул. Дружби, 93, р/р 26000055493600 в ВГРУ КБ "ПриватБанк", МФО 303440, ЗКПО 34357034) 51 (п'ятдесят одна) грн. витрат по оплаті державного мита за розгляд касаційної скарги.
Доручити господарському суду Волинської області видати відповідний наказ в порядку ст. ст. 116 -117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.