21 жовтня 2010 р. № 6/28
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів Борденюк Є.М., Могил С.К., Самусенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 у справі № 6/28 господарського суду Івано-Франківської області за позовом ВАТ "Укрнафта" до ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про повернення нафтопродуктів в кількості 16,922 т.,
за участю у судовому засіданні представників
позивача : Мацкевич Р.О.,
відповідача: Афтаназів Т.М.,
В лютому 2010 року відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення 16,933 т дизельного палива, які в подальшому були уточнені -про повернення ВАТ "Укрнафта" нафтопродуктів (дизельного палива) в кількості 16,922 т.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу, а саме фактами недопоставки позивачу дизельного палива в кількості 16,922 т, які підтверджуються актами приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 19.02.2007 та від 07.03.2007, а також актами експертизи сумської торгово-промислової палати від 19.02.2007 та від 12.03.2007.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 1 червня 2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2010 року, в позові відмолено з огляду на недоведеність позивачем достатніми і належними доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не здійснили повний і всебічний розгляд всіх обставин справи, надали неналежну оцінку наявним серед матеріалів справи документам в їх сукупності, дійшли помилкових висновків про невідповідність наданих доказів вимогам діючого законодавства, в результаті чого неправильно вирішили спір та безпідставно відмовили в позові.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені постанову та рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, 8 лютого 2007 року позивач (покупець) та відповідач (продавець) уклали договір купівлі-продажу № УЗВ-07-02-08, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача 1514,73 тон дизельного палива загальною вартістю 5 834 739, 96 грн. В п. 3.2. договору сторони погодили, що товар стає власністю позивача з моменту (дати) підписання двостороннього акту прийому-передачі товару. Відповідно до п. 4.1. договору, позивач зобов'язаний провести 100% оплату за товар протягом 60 календарних днів з дати підписання вказаних актів.
Судами встановлено, що 08.02.2007 та 07.03.2007 сторонами договору підписано акти прийому-передачі дизельного палива, а також видаткові накладні № 149182, № 151027 та № 150819, згідно з якими відповідач передав, а позивач прийняв 1 514,73 т дизельного палива, за ціною 3 582, 00 грн. за 1 т., яку позивач оплатив в повному обсязі.
Досліджуючи доводи позивача про те, що відповідач недопоставив обумовлений договором та актами обсяг палива, судами з'ясовано, що до зазначених вище накладних було додано акти експертизи Івано-Франківської Торгово-промислової палати № 2247 від 13.02.2007 та № 2166 від 27.02.2007, складені під час завантаження цистерн, якими підтверджено факт відправки вантажу у вагоно-цистернах № 74955360 та № 74956277 у кількості, вказаній в залізничних накладних.
Судами також враховано, що 13.02.2007 та 27.02.2007 під час проведення експертизи дизельного палива, завантаженого у вагоно-цистерну №74955360 та вагоно-цистерну №74956277, були присутні уповноважені представники НГВУ "Надвірнанафтогаз" ВАТ "Укрнафта" -Зіняк Т. М. та Кузенко М. Д., повноваження яких підтверджуються листом ВАТ "Укрнафта" від 10.01.2007, про перелік працівників, що уповноважені брати участь при відвантаженні нафтопродуктів з ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Вищевказані акти складено належним чином та скріплено підписами осіб, які брали участь у проведенні вимірів продукції, яка завантажувалася у вагоно-цистерни, в тому числі і представників позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження в підтвердження невідповідності результатів проведених вимірів.
Окрім того, судами застосовано чинну на час виникнення спірних правовідносин Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджену спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за №685/3978 (далі-Інструкція), яка встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян -суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.
Так, відповідно до п. 4.1.3.1 Інструкції, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами нормативної документації, умовами поставки та договорами. Пунктом 4.1.3.19 Інструкції встановлено, що на всі нафтопродукти, які надійшли залізничним транспортом, складається «Акт приймання нафтопродуктів за кількістю»за формою №5-НП (додаток 5 Інструкції). Акт складається у день надходження нафтопродуктів і затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання.
Виходячи із аналізу поданих в матеріали справи актів приймання продукції за кількістю і за якістю №165/2 від 19.02.2007 та №239/2 від 07.03.2007, судами зроблено висновок, що вони не відповідають вищенаведеним вимогам, а саме: вказані акти не затверджені керівництвом вантажоодержувача; форма в якій складено акти не відповідає, формі встановленого зразка. Зокрема в актах не вказано про кількість пломб та їх стан, знаки та відбитки на пломбах, метод вимірювання маси нафтопродукту, тощо. Крім того, дані акти складені не в день надходження нафтопродуктів, а саме, вантаж, згідно залізничної накладної №35949784, прибув і виданий НГВУ "Охтирканафтогаз" 16.02.2007, проте акт складений 19.02.2007; згідно залізничної накладної №35977069 вантаж прибув 05.03.2007, акт складений 07.03.2007.
За висновками господарських судів, зробленими за результатом дослідження наданих сторонами доказів з урахуванням норм спеціального законодавства, що регулює відносини з відправлення та приймання нафтопродуктів, позивач всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки не надав доказів дотримання встановленого порядку приймання товару та належного оформлення факту нестачі, при цьому надані ним докази не є належними та допустимими, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, не вбачає порушення судами вимог процесуального законодавства щодо повноти встановлення всіх необхідних обставин справи та належної і вичерпної юридичної оцінки наявних доказів, на підставі правильного застосування норм матеріального права, якими врегульовано порядок вирішення відповідних спорів.
Щодо доводів скаржника, то вони не спростовують правильність висновків судів про недоведеність позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.
Так, доводами касаційної скарги не спростовано основної обставини, яка свідчить про безпідставність вимог позивача щодо зобов'язання відповідача передати недопоставлений обсяг товару, а саме, засвідченого експертизою факту відправлення відповідачем зазначеного в накладних обсягу палива, під час завантаження якого був присутній уповноважений представник позивача. Крім того, про безпідставність вимог позивача свідчить також передбачений Статутом залізниць спеціальний порядок здавання вантажів для перевезення, згідно з яким під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яку Залізниця має право перевіряти, при цьому згідно з п. 37 вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.
Наведене також підтверджує правильність висновків судів про недоведеність доводів позивача щодо порушення відповідачем умов договору відносно кількості переданого товару.
Решта доводів скаржника зводиться до переоцінки ним наявних доказів на власну користь, відтак не може прийматись до уваги касаційною інстанцією згідно з вимогами ст. 1117 ГПК України. Інші доводи щодо неврахування судами доказів на підтвердження цілісності пломб також не заслуговують на увагу, оскільки встановлені у даній справі обставини свідчать про завантаження в цистерни зазначеної в накладних кількості палива.
З огляду на те, що за наслідком касаційного перегляду оскаржених судових рішень колегія суддів не знайшла підстав для їх скасування, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення -без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 у справі № 6/28 -без змін.
Головуючий суддя Борденюк Є.М.
Судді : Могил С.К.
Самусенко С.С.