21 жовтня 2010 р. № 19/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді: Борденюк Є. М.
Могил С. К.,
Самусенко С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Юнона"
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.07.2010 у справі № 19/50 господарського суду Полтавської області
за позовом закритого акціонерного товариства "Юнона"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"
третя особа публічне акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
про стягнення 96 773, 75 грн.
за участю у судовому засіданні представників
позивача : Бацула М.О., Сердюк А.П.,
відповідача: не з'явились,
третьої особи : не з'явились,
В березні 2009 року закрите акціонерне товариство "Юнона" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" про стягнення 78 118, 83 грн. боргу, 16 304, 96 грн. інфляційних втрат, 2 349, 96 грн. 3 % річних. Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч умовам договору субпідряду після надходження грошових коштів від генерального замовника будівництва не розрахувався за виконані позивачем субпідрядні роботи. В квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив суд припинити зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме просив зарахувати частину боргу ЗАТ "Юнона" в сумі 54 940, 77 грн. в рахунок погашення боргу перед ТОВ БФ "Центр ЛТД" за договором № 113/4 від 21.05.2008, а решту суми боргу 23 148, 06 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача на виконання Договору субпідряду.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 липня 2010 року, в задоволенні позову, а також клопотання про зарахування зустрічних вимог відмовлено з огляду на недоведеність позивачем факту настання у відповідача обов'язку розрахуватись за роботи, виконані позивачем, оскільки не доведено факту оплати вказаних робіт генпідрядником, як передбачено умовами п. 7.3 договору субпідряду.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, та передати справу на новий розгляд.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не здійснили повний і всебічний розгляд всіх обставин справи, зокрема, не врахували, що факт оплати робіт за договором генерального підряду встановлений рішенням господарського суду у справі № 20/48.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені постанову та рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, 19 січня 2007 року позивач (субпідрядник) та відповідач (генпідрядник) уклали Договір субпідряду № 29/2, за умовами п. 7.2 якого, оплата виконаних позивачем робіт здійснюється протягом 3-х днів після отримання грошових коштів відповідачем за ці виконані роботи за умовами основного договору з АТ "Укртатнафта".
Судами встановлено, що на виконання умов названого договору позивачем виконано роботи загальною вартістю 2 565 531, 30 грн., що підтверджується наявними серед матеріалів справи копіями довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за січень -грудень 2007 року, які відповідач оплатив лише частково -на загальну суму 2 285 700, 48 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем боргу в сумі 78 118, 83 грн., позивач звернувся до нього з претензією, в якій просив перерахувати на розрахунковий рахунок ЗАТ "Юнона" вказану суму до 7 березня 2008 року.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу, несплаченої на вимогу позивача, а також інфляційних витрат та 3% річних, господарськими судами враховано заперечення відповідача проти обґрунтованості цих вимог з посиланням на те, що станом на 16.03.2009 (дата реєстрації позову ЗАТ "Юнона") не настав строк виконання зобов'язання за договором субпідряду № 29/2, оскільки позивач не надав доказів суду, які свідчать про погашення третьою особою заборгованості за виконані роботи за умовами основного договору з АТ "Укртатнафта".
Досліджуючи зазначені відповідачем обставини, судами з'ясовано, що господарським судом Полтавської області 9 вересня 2008 року прийнято рішення у справі за № 20/48 за позовом ТОВ "БФ "Центр ЛТД" до ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ЗАТ КП КСУ-58 "Термоізоляція", ЗАТ "Юнона", ТОВ "Кредо", ПП "Пневмовзрив", МПП "Діапазон", ТОВ "Орбіта-сервіс", ТОВ "Центр-4", ТОВ Фірма "Квадро", ПП "Кран-Сервіс", ТОВ СП "Новобудова", ПП "Ліг", МКП "Укртехелектрик", ЗАТ "Фірма "ЕЮМ", ПП ПКП "Енергосталь", ПП "Промінвеставтоматика", ТОВ "Елкон ЛТД". Вказаним рішенням частково задоволено позов відповідача у даній справі, стягнуто з ЗАТ "ТФПНК "Укртатнафта" (генерального замовника) 2 369 583, 19 грн. основного боргу, 28 560, 84 грн. річних та 335 458, 37 грн. інфляційних; в частині стягнення 739 928, 40 грн. провадження у справі було припинено. Судами встановлено, що вказане рішення на час розгляду даної справи законної сили не набрало.
Крім того, судами обох інстанцій зазначено, що саме позивачем не надано доказів, які б свідчили про оплату АТ "Укртатнафта" відповідачу робіт, виконаних позивачем, на підставі основного договору, що є обов'язковою умовою проведення розрахунків з позивачем згідно з п. 7.2. Договору субпідряду № 29/2.
Враховуючи наведені обставини, господарські суди зазначили, що факт настання строку платежу та факт порушення відповідачем прав позивача слід доводити на дату звернення з позовом до суду, відтак відмовили в задоволенні позовних вимог.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками господарських судів про відмову у задоволенні позову з огляду на їх невідповідність положенням діючого законодавства та передчасність.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, діючим законодавством сторонам надано право погоджувати в договорі строк виконання зобов'язань шляхом його конкретного визначення, пов'язаністю з певною подією, яка неминуче має настати, або дозволяє взагалі не встановлювати відповідний строк.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не надали належної правової оцінки тій обставині, що п. 7.2 договору суперечить наведеній статті, оскільки встановлює, що оплата виконаних позивачем робіт здійснюється протягом 3-х днів після отримання грошових коштів відповідачем за ці виконані роботи за умовами основного договору з АТ "Укртатнафта", яке не є стороною даного договору. Слід зазначити, що умова оплати робіт іншою особою не може бути тією обставиною, яка неминуче має настати в розумінні ст. 530 ЦК України.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.
Слід також зазначити, що згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству та виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Проте, судами попередніх інстанцій зазначені обставини і норми матеріального та процесуального права не враховано, передчасно відмовлено в позові з огляду на те, що саме позивач мав надати докази оплати відповідачу виконаних позивачем робіт іншою особою, яка не є стороною договору, чим фактично позбавлено позивача права на захист своїх прав з посиланням на порушення договору контрагентом відповідача всупереч положенням ст. 617 ЦК України.
З огляду на наведене, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд для здійснення повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, належного дослідження умов договору на предмет відповідності його умов вимогам чинного законодавства, та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Юнона" задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 20 квітня 2010 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 липня 2010 року у справі № 19/50 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя Борденюк Є.М.
Судді : Могил С.К.
Самусенко С.С.