21 жовтня 2010 р. № 6/315/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є. М.
Могил С. К.,
Самусенко С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий центр "Запоріжжя" та відкритого акціонерного товариства "Гамма" на рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2009 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.07.2010 у справі № 6/315/09 господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ "СП МДМ"
до ВАТ "Гамма"
третя особа ТОВ "Діловий центр "Запоріжжя"
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів,
за участю у судовому засіданні представників
позивача :Демченко Н.М.,
відповідача:не з'явились,
третьої особи:не з'явились,
В вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "СП МДМ" звернулось до господарського суду з позовом про зобов'язання ВАТ "Гамма" надати можливість позивачу використовувати внутрішньоквартальні дороги за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, а також прибрати залізобетонні вироби з території внутрішньоквартальної дороги за вказаною адресою. Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і остаточно просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у дорожньому русі -надати позивачу можливість проїзду на внутрішню територію за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11 через пропускний пункт відповідача; зобов'язати відповідача усунути перешкоди у дорожньому русі -прибрати залізобетонні вироби з території внутрішньоквартальної дороги за вищевказаною адресою; а також стягнути з відповідача збитки в сумі 70 986, 99 грн., які складаються з неодержаного прибутку в сумі 28 408, 99 грн. та додаткових витрат в сумі 42 578, 00 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2009, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.07.2010, позов задоволено повністю. Судові рішення мотивовані доведеністю фактів вчинення відповідачем перешкод позивачу у дорожньому русі, з посиланням на те, що відповідач не надає йому можливості проїзду на внутрішню територію за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11 через пропускний пункт відповідача, та перешкоджає ТОВ "СП МДМ" у дорожньому русі, а саме: поклав залізобетонні вироби на території внутрішньоквартальної дороги за вказаною адресою, що спричинило понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в сумі, зазначеній в позовній заяві.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, відповідач та третя особа подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, які містять різні вимоги. Так, відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення про відмову в позові, а третя особа просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.
В обґрунтування заявлених вимог третя особа посилається на те, що місцевий суд в порушення ст. 27 ГПК України, не залучив її до участі в справі. Відповідач в своїй касаційній скарзі посилається на неврахування судами під час розгляду даної справи норм Земельного кодексу України, а також на неправильне застосування ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. ст. 611, 638 Цивільного кодексу України та порушення приписів ст. 43 ГПК України.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги третьої особи та часткового задоволення касаційної скарги відповідача з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами, позивач є власником приміщення в будівлі, яка розташована по пр. Маяковського, 11 у м. Запоріжжя. В результаті проведення реконструкції цього нерухомого майна під магазин будівельно-оздоблювальних матеріалів, частина приміщень першого поверху та підвалу було виділено в окремий об'єкт -приміщення № 263, право власності позивача на яке підтверджується відповідним свідоцтвом.
Окрім того, за вищевказаною адресою розташовано ще декілька будівель, які між собою утворюють внутрішній квартал. При цьому, кожна будівля кварталу має виходи на внутрішню територію, єдиним шляхом проїзду до яких є внутрішньоквартальні дороги, що знаходяться на балансі ВАТ "Гамма". Належна позивачу будівля має спеціальні, передбачені проектом реконструкції приміщень під магазин, виходи на внутрішню територію кварталу, що дозволяє здійснювати доставку товарів, матеріалу, обладнання, тощо автомобільним транспортом у належні йому приміщення. Ці виходи оснащенні вантажно-розвантажувальним терміналом, мають спеціально обладнанні площадки для під'їзду автотранспорту для його завантаження та розвантаження.
З метою забезпечення можливості користування внутрішньоквартальними дорогами відповідача, що проходять по внутрішній території, 3 квітня 2006 року позивач (замовник за договором) уклав з відповідачем (виконавець за договором) договір № 60/40 про участь замовника у витратах виконавця по використанню і утриманню внутрішньоквартальних доріг, на строк з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені договором. На час звернення позивача до суду договір не припинений, не розірваний та не визнаний судом недійсним.
За умовами розділу 1 договору відповідач виконує роботи по утриманню внутрішньоквартальних доріг, які знаходяться на його балансі і входять до його статутного фонду, а позивач використовує внутрішньоквартальні дороги та приймає участь у витратах на виконання робіт, пов'язаних з утриманням внутрішньоквартальних доріг. Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язується виконувати роботи по утриманню внутрішньоквартальних доріг.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що 17 липня 2009 року відповідач порушив передбачене договором право позивача на користування внутрішньоквартальними дорогами, а саме заблокував залізобетонними плитами внутрішньоквартальну дорогу, яка веде до внутрішніх входів приміщень позивача, що спричинило понесення позивачем збитків у вигляді неодержаного прибутку та додаткових витрат.
Розглядаючи заявлені вимоги, суди керувались загальними правилами виконання зобов'язань, встановленими ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та зобов'язано сторін вживати всіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Крім того, судами обох інстанцій зазначено, що правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави та користувачів автомобільних доріг визначається законом України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005, положеннями якого суди керувались під час вирішення спору.
Проте, всупереч приписам ст. 43 ГПК України судами не здійснено повний і всебічний розгляд всіх обставин справи, оскільки не встановлено та не враховано правовий режим земельної ділянки, на якій розташовані внутрішньоквартальні дороги, з приводу користування якими виник спір у даній справі.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітуту щодо користування внутрішньоквартальними дорогами або земельною ділянкою сторонами не встановлено.
Статтею 402 ЦК України визначено порядок встановлення сервітуту. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Частиною 1 ст. 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, вказаний обсяг становить зміст сервітуту.
Згідно зі ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності -від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Попередні судові інстанції не досліджували укладений між сторонами договір на предмет відповідності його змісту наведеним положенням, визначення змісту та обсягу сервітуту, прав позивача щодо користування дорогами, порядку пропуску транспорту позивача на територію відповідача, час проїзду, межі використання дороги тощо. Разом з тим, по за увагою судів також залишились висновки судів зроблені під час розгляду справи господарського суду Запорізької області №20/295/08 за позовом ТОВ "СП МДМ" до ВАТ "Гамма" про визнання права безперервного користування внутрішньоквартальними дорогами та заборону відповідачу вчиняти дії, які перешкоджатимуть безперервно користуватися дорогами.
З огляду на наведене, судами передчасно задоволено вимоги позивача, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі до місцевого господарського суду на новий розгляд, під час якого суду слід врахувати наведені в даній постанові вказівки, встановити всі необхідні обставини справи та з'ясувати дійсну правову природу відносин, які виникли між сторонами та третьою особою з приводу користування дорогами, їх законодавчого та договірного врегулювання.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Гамма" задовольнити частково.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий центр "Запоріжжя" задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2009 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.07.2010 у справі № 6/315/09 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.