20 жовтня 2010 р. № 39/49
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Малетича М. М., Мамонтової О. М.,
за участю представника позивача -Ніколаєва О.О. дов. б/н від 15.09.2010 року, представника Міністерства вугільної промисловості України -Самборської Ю.Л. дов. №803/01/01-04 від 02.08.2010 року та представника прокуратури -Громадського С.О.
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 листопада 2009 року у справі господарського суду Донецької області за позовом ТОВ "Аріс" до Державного підприємства "Макіїввугілля", Міністерства вугільної промисловості України, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення штрафних санкцій та за зустрічним позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" до ТОВ "Аріс" про визнання договору неукладеним,
У лютому 2009 року ТОВ "Аріс" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Макіїввугілля" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 490 000 грн. за відмову від виконання взятих на себе зобов'язань за договором №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року.
Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 12 травня 2009 року до участі в якості відповідача залучено Міністерство вугільної промисловості України.
Крім того, 12 травня 2009 року Державне підприємство "Макіїввугілля" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом про визнання договору №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року неукладеним.
Доводи зустрічного позову обґрунтовані тим, що на думку Державного підприємства "Макіїввугілля" у договорі №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року відсутні всі істотні умови встановлені для даного виду договорів.
Зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 липня 2009 року до участі в якості третього відповідача у справі за первісним позовом залучено Головне управління державного казначейства України в Донецькій області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. З Міністерства вугільної промисловості України стягнуто 2490000 грн. штрафних санкцій. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Аріс" до Державного підприємства "Макіїввугілля" та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення штрафних санкцій в сумі 2 490 000 грн.
Крім того, судом було відмовлено в задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Макіїввугілля" про визнання договору неукладеним.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17 листопада 2009 року рішення господарського суду Донецької області від 11 серпня 2009 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Заступник прокурора Донецької області просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 листопада 2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 11 серпня 2009 року і направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно доводів заявника задоволений до стягнення судами розмір штрафних санкцій стягнутий без урахування положень ст. 233 ГК України.
У судове засідання представники Державного підприємства "Макіїввугілля" та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області не з'явились.
З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так судами встановлено, що 20 червня 2008 року за результатами тендеру між Міністерством вугільної промисловості України, Державним підприємством "Макіїввугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріс" укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання №02-01/1-КР96.
Замовником згідно умов договору виступило Міністерство вугільної промисловості України.
За умовами даного договору Державне підприємство "Макіїввугілля" ("Платник") дає доручення, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріс" ("Виконавець") зобов'язується за плату виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання Державного підприємства "Макіїввугілля" ("Платник"), перелік якого наведений в списку, що є додатком до цього договору.
Також сторони домовились, що Державне підприємство "Макіїввугілля" зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з узгодженою калькуляцією, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до специфікацій №№ 1, 2, 3, 4 до договору №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року, ремонту підлягали три комбайни прохідницькі 1ГПКС вартістю 700000грн. за одиницю та одна машина навантажувальна 2ПНБ2Б вартістю 390000грн.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором становить 2 490 000 грн.
Згідно п.3.2 договору обладнання, що підлягає ремонту, повинно бути передано Державним підприємством "Макіїввугілля" та прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріс" шляхом підписання акту приймання-передачі обладнання в ремонт. Обладнання, яке підлягає ремонту, вважається переданим Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріс" з моменту підписання акту приймання-передачі.
Відповідно до п.8.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 березня 2009 року (але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору).
Пунктом 4.1 передбачено, що строк виконання робіт не може перевищувати 90 днів з моменту отримання обладнання у ремонт.
Судами встановлено, що договір №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року підписано та скріплено печатками трьох сторін.
Крім того, за умовами пункту 8.5 договору №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року передбачено, що у разі відмови Міністерства вугільної промисловості України та/або Державного підприємства "Макіїввугілля" від виконання своїх обов'язків за цим договором та/або розірвання цього договору за ініціативою Міністерства вугільної промисловості України та/або Державного підприємства "Макіїввугілля", Міністерство вугільної промисловості України, як замовник за договором, сплачує позивачу штраф у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної у п.2.1 цього договору або визначеною згідно умов цього договору.
Встановлено, що умовами договору сторони не встановили конкретний строк, протягом якого Державне підприємство "Макіїввугілля" зобов'язане передати обладнання на ремонт позивачу, проте, встановили строки, в які позивач повинен виконати ремонтні роботи після отриманні обладнання від відповідача.
Вбачається, що враховуючи відсутність встановленого договором строку передачі обладнання в ремонт позивач, виходячи з вимог ст. 530 ЦК України, звернувся з листом-вимогою №117 від 20 жовтня 2008 року до Державного підприємства "Макіїввугілля" про передачу визначеного договором обладнання в ремонт.
Судами встановлено, що Державне підприємство "Макіїввугілля" відмовилось передавати позивачу в ремонт, визначені в специфікаціях №№ 1, 2, 3, 4 до договору №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року, три комбайни прохідницькі 1ГПКС вартістю 700000грн. за одиницю та одну машину навантажувальна 2ПНБ2Б вартістю 390000грн.
Як підставу відмови Державне підприємство "Макіїввугілля" вказало зміну обсягів бюджетного фінансування.
Наведене й стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.5 договору №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року, у зв'язку з відмовою Державного підприємства "Макіїввугілля" від виконання умов обов'язку за договором.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України у разі, якщо строк(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений…, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже вбачається, що після отримання вимоги позивача передати в ремонт визначене договором обладнання у відповідача, в силу вимог ст. 530 ЦК України та умов договору№02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року, виник обов'язок виконати умови п.3.2 договору та передати позивачу обладнання визначене в специфікаціях №№ 1, 2, 3, 4 до договору.
Суди підставно звернули увагу на ту обставину, що договір не містить застережень щодо наявності у Державного підприємства "Макіїввугілля" права на односторонню відмову від виконання зобов'язань за договором у разі зміни бюджетної політики в сфері фінансування вугільної промисловості.
Відтак, наведене спростовує доводи касаційної скарги в частині того, що зобов'язання за договором №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року щодо передачі в ремонт обладнання у Державного підприємства "Макіїввугілля" виникли б лише у випадку надходження коштів з Державного бюджету.
Крім того, було встановлено, що договір №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року за своєю правовою природою є договором підряду та повністю відповідає вимогам закону, що ставляться до такого виду договорів і дотримання яких закон пов'язує з чинністю останніх.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства…
Крім того, статтею 629 ЦК України встановлено презумпцію обов'язковості виконання договору сторонами.
Статті 525, 526 ЦК України зобов'язують сторін у зобов'язання до належного виконання останнього та встановлюють імператив в частині заборони односторонньої відмови від зобов'язання, якщо право на таку відмову не забезпечується в силу вимог закону чи договору.
Відтак, вбачається, що відмова Державного підприємства "Макіїввугілля" в задоволенні, заснованій на договорі та законі, вимоги позивача про передачу в ремонт обладнання судами попередніх інстанцій правильно оцінена як така, що свідчить про фактичну односторонню відмову Державного підприємства "Макіїввугілля" від виконання умов договору, що в силу вимог закону є неприпустимим і тягне для такого суб'єкта зобов'язань встановлені договором та законом негативні наслідки майнового характеру.
Так, відповідно до положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відтак, у разі невиконання або неналежного виконання стороною господарського договору взятого на себе зобов'язання у іншої сторони за договором виникає право на застосування відповідних штрафних санкцій по відношенню до сторони, що порушила зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Крім того, норма ч. 4 ст. 231 ГК України передбачає право сторін закріпити у договорі розмір санкцій, що виражається у певній, визначеній грошовій сумі.
Судами встановлено, що за умовами пункту 8.5 договору №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року у разі відмови Міністерства вугільної промисловості України та/або Державного підприємства "Макіїввугілля" від виконання своїх обов'язків за цим договором Міністерство вугільної промисловості України як замовник за договором сплачує позивачу штраф у розмірі загальної вартості робіт, зазначеної у п.2.1 цього договору або визначеною згідно умов цього договору.
Встановлено та не спростовано відповідачами, що визначена п.2.1 договору загальна вартість робіт за договором №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року становить 2 490 000 грн.
Відтак, вбачається, що встановлені судами у справі обставини, беззаперечно вказують на те, що у позивача в силу вимог ст. 230, 231 ГК України, ст. 525, 526, 629 ЦК України та положень п. п. 2.1, 8.5 договору №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008 року виникло право на стягнення з Міністерства вугільної промисловості України встановленого договором штрафу за прошення Державним підприємством "Макіїввугілля" умов трьох стороннього договору на виконання робіт з ремонту гірничошахтного обладнання №02-01/1-КР96 від 20 червня 2008.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
Відтак, з огляду на ту обставину, що оскаржувані судові рішення прийняті за наслідками повного та всебічного вивчення та встановлення всіх обставин справи, та з огляду на доведеність вини Державного підприємства "Макіїввугілля" в порушенні умов договору, а також враховуючи відповідність договору вимогам чинного законодавства, Вищий господарський суд України приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, а отже, і про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 листопада 2009 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді М. Малетич
О. Мамонтова