20 жовтня 2010 р. № 3/291
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. -головуючого, Малетича М. М., Мамонтової О. М.,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 серпня 2010 року у справі господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіндратівський вогнетривкий завод" до ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" про стягнення боргу,
У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство "Кіндратівський вогнетривкий завод" (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі -відповідач) про стягнення боргу за договором поставки № 2/88-06 від 28 листопада 2006 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання розрахуватися, позивач просив стягнути з останнього 36 793, 47 грн. боргу за поставлений товар.
17 березня 2010 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з заявою № 1-65Д від 12 березня 2010 року про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 30 334, 18 грн. боргу.
31 травня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Кіндратівський вогнетривкий завод важкого машинобудування" повторно уточнило позовні вимоги заявою № 168-Д, в якій просило стягнути з відповідача 29 455, 78 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кіндратівський вогнетривкий завод" задоволено у сумі 29 455, 78 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт передачі визначеного умовами договору товару підтверджується наявними в матеріалах справи товаротранспортними накладними, а факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товару. Проте, відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав лише частково, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 серпня 2010 року апеляційну скаргу ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 31 травня 2010 року - без змін.
У касаційній скарзі ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Заявник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначає, що на момент звернення з позовом Публічним акціонерним товариством "Кіндратівський вогнетривкий завод" не виконано умов договору щодо виставлення рахунків-фактур, а тому у відповідача були відсутні зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 28 листопада 2006 року сторонами було укладено договір поставки № 2/88-06.
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами договору Публічне акціонерне товариство "Кіндратіївський вогнетривкий завод" -постачальник зобов'язався поставити, а ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" - покупець -прийняти та оплатити вогнетривкі вироби в асортименті загальною кількістю 1 402 тонни на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями.
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець повинен здійснювати 100 % попередню оплату товару.
Позивач просить стягнути з відповідача вартість товару, поставленого за період з 12 вересня 2007 року по 24 вересня 2007 року.
Загальна вартість поставленого позивачем товару за оспорюваний період, відповідно до товарно-транспортних накладних № 002468 від 12 вересня 2007 року, №001622 від 19 вересня 2007 року, № 001623 від 19 вересня 2007 року, №001659 від 24 вересня 2007 року та № 001660 від 24 вересня 2007 року, складає 33 888, 48 грн.
Встановлено, що позивач поставив відповідачу товар без попередньої оплати, а відповідач прийняв його та оплатив лише частково, в результаті чого у останнього утворився борг у сумі 29 455, 78 грн.
Доказів погашення нарахованого позивачем боргу відповідач не надав, як і не спростував факт здійснення поставки.
Відповідно до положень ст. 712 ЦК України до правовідносин, що випливають з договорів поставки, застосовуються правила, які регулюють купівлю-продаж.
Вбачається, що положення Цивільного Кодексу України про купівлю-продаж засновані на принципі оплатності товарів та послуг, які є предметом правовідносин купівлі-продажу.
Наведене, зокрема, підтверджується положеннями ст. ст. 655, 692, 693 ЦК України.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що на момент розгляду спору строк оплати поставленого товару не настав, оскільки позивачем не було виставлено рахунків-фактур.
Проте, такі твердження відповідача не можуть братися до уваги з огляду на наступне.
Так, встановлено, що зобов'язання позивача перед відповідачем за договором були засновані на умовах попередньої оплати.
Водночас, встановлено та не спростовано відповідачем, що фактична поставка визначеного договором товару в спірний період позивачем здійснювалась за відсутності з боку відповідача попередньої оплати.
Відтак, відповідачем не було виконано обов'язку щодо попередньої оплати товару.
Частиною 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Згідно ж, ч. 4 даної статті у разі якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати сій обов'язок.
Відтак прийняття поставленої за умовами договору продукції від позивача в силу вимог закону та договору породжує у відповідача зустрічний нічим не обмежений обов'язок її оплати.
Всі інші доводи касаційної скарги є надуманими та спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не надав судам доказів належного виконання зобов'язань за договором у спірний період.
Отже, враховуючи, що наявність боргу доведено позивачем, та не спростовано відповідачем, враховуючи доведеність факту поставки, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.
З цих підстав, рішення судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
З огляду на викладене, судові рішення законні та обґрунтовані, а тому скасуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 серпня 2010 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді М. Малетич
О. Мамонтова