20 жовтня 2010 р. № 06/210/24-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. -головуючого, Малетича М.М., Мамонтової О.М.,
за участю представника позивача -Коптєвої А.Є. дов. № 25 від 30 червня 2010 року,
розглянувши касаційну скаргу СПД-фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 липня 2010 року у справі господарського суду Волинської області за позовом ТОВ "Богдан-Лізинг" до СПД-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми,
У грудні 2009 року ТОВ "Богдан-Лізинг" (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом до СПД-фізичної особи ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення боргу у сумі 108 056, 41 грн. за договором фінансового лізингу №012/08-АВТ від 29 лютого 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 36 880, 77 грн. боргу по платежу, що відшкодовує вартість майна, 28 956, 78 грн. винагороди (комісії) першого порядку, 24 294, 55 грн. нарахованого коригування за зміну курсу гривні до дол. США, 5 656, 11 грн. нарахованої суми ПДВ, 198, 02 грн. пені, штраф у сумі 10 700, 00 грн. та втрат коштів від інфляції у сумі 1 370, 18 грн.
Заявою № 453 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 96 124, 45 грн., з яких 36 880, 77 грн. боргу по платежу, що відшкодовує вартість майна, 22 807, 18 грн. винагороди (комісії) першого порядку, 19 413, 64 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до дол. США без урахування ПДВ, 4 952, 68 грн. нарахованої суми ПДВ, 10 700, 00 грн. штрафу та 1 370, 18 грн. втрат коштів від інфляції, мотивуючи заяву частковою оплатою відповідачем боргу.
Рішенням господарського суду Волинської області від 5 травня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 36 880, 77 грн. боргу по платежу, що відшкодовує вартість майна, 22 807, 18 грн. винагороди (комісії) першого порядку, 19 413, 64 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до дол. США без урахування ПДВ, 4 952, 68 грн. нарахованої суми ПДВ, 10 700, 00 грн. штрафу, 1 370, 18 грн. втрат коштів від інфляції.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем взятого на себе зобов'язання щодо передачі об'єкта лізингу та доведеність прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати лізингових платежів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 липня 2010 року апеляційну скаргу СПД-фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області -без змін.
У касаційній скарзі СПД-фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм ст. 524 ЦК України, ст. ст. 189, 198, 233 ГК України та норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 5 травня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 липня 2010 року.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 29 лютого 2008 року сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 012/08-АВТ.
Відповідно до п. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до положень договору його предметом є надання ТОВ "Богдан-Лізинг" (лізингодавцем) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу СПД-фізичній особі ОСОБА_1 (лізингоодержувачу) майна, а саме, автобусу марки БАЗ, модель А079.25, типу Автобус Пасажирський, 2007 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 НОМЕР_2 НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, належний лізингодавцю для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі майна від 29 лютого 2008 року, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав у володіння та користування автобус марки БАЗ, моделі А079.25, типу Автобус Пасажирський, 2007 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 НОМЕР_2 НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 загальною вартістю 214 000, 00 грн.
13 травня 2008 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору фінансового лізингу № 012/08-АВТ, якою погоджено та затверджено графік лізингових платежів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав частково на суму 127 747, 41 грн., в результаті чого у останнього утворився борг.
Отже, суди дійшли вірного висновку про підставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 36 880, 77 грн. боргу з платежу, що відшкодовує вартість майна, 22 807, 18 грн. винагороди першого порядку, 19 413, 64 грн. нарахованого коригування на зміну курсу гривні до дол. США без урахування ПДВ, 4 952, 68 грн. нарахованої суми ПДВ.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено та не спростовано відповідачем, що останній сплатив лізингові платежі частково з простроченням встановленого умовами договору строку.
Відтак, суди обґрунтовано задовольнили вимогу позивача в частині стягнення 1 370, 18 грн. втрат коштів від інфляції за період з січня 2009 року по листопад 2009 року.
Згідно п. п. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо повної та вчасної сплати лізингових платежів підтверджується матеріалами справи, а також те, що п. 6.5 договору фінансового лізингу, укладеного сторонами встановлено, що кожен випадок неналежного виконання зобов'язань за даним договором протягом строку його дії сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 5% від вартості майна, судами першої та апеляційної інстанції підставно задоволено вимогу позивача про стягнення штрафу у сумі 10 700, 00 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст.524 ЦК України свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли.
Крім того, заявник вважає, що враховуючи тимчасову неспроможність останнього дотримуватись графіка лізингових платежів, судом неправомірно не зменшено розмір штрафник санкцій в порядку ст. 233 ГК України.
Проте, вказані доводи не можуть братися до уваги, оскільки, як вбачається з положень ст. 233 ГК України, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а не обов'язком.
Відтак, доводи касаційної скарги свого підтвердження не знаходять та не спростовують факту прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором.
Враховуючи доведеність позовних вимог, а також те, що в силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задоволено позовні вимоги ТОВ "Богдан-Лізинг".
З огляду на викладене, судові рішення законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 липня 2010 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді М. Малетич
О. Мамонтова