20 жовтня 2010 р. № 5020-12/299
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. -головуючого, Малетича М.М., Мамонтової О.М.,
за участю директора позивача Полюшкевича М.А. нак. № 1 від 14 жовтня 2008 року та представника прокуратури Громадського С.О.,
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2010 року у справі господарського суду міста Севастополя за позовом ТОВ "Центр Дерматовенерологія" до Комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер", за участю прокуратури міста Севастополя, про усунення перешкод у користуванні майном,
У грудні 2009 року ТОВ "Центр Дерматовенерологія" (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" (далі -відповідач) про усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі, переданих позивачу у користування за договором оренди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приміщення другого поверху спірного комплексу загальною площею 207 м2 використовуються відповідачем без належних правових підстав, що позбавляє позивача можливості займатися підприємницькою діяльністю.
До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Центр Дерматовенерологія" звернулось до господарського суду міста Севастополя з заявою, якою уточнило позовні вимоги та просило зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, а саме, приміщеннями другого поверху окремо розташованої будівлі по вул. Частніка, 66 у м.Севастополі та стягнути з Комунального закладу "Шкірно -венерологічний диспансер" на користь позивача витрати, пов'язані з відшкодуванням сплаченої орендної плати у сумі 40 331, 53 грн., та 1 276,17 грн. 3% річних від простроченої суми та 23 674,61 грн. втрат від інфляції.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 січня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.
Зобов'язано Комунальний заклад "Шкірно-венерологічний диспансер" протягом десяти днів з дня набрання рішенням господарського суду законної сили усунути перешкоди у здійсненні ТОВ "Центр Дерматовенерологія" права користування приміщеннями другого поверху окремо розташованого будинку по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі, шляхом їх звільнення(з оформленням акта передачі).
Стягнуто з відповідача на користь позивача 65 282, 31 грн., з яких: 40 331, 53 грн. відшкодування сплаченої орендної плати, 3 % річних у сумі 1 276, 17 грн. та 23 674, 61 грн. втрат коштів від інфляції.
Рішення мотивовано відсутністю у відповідача правових підстав знаходження в приміщеннях другого поверху окремо розташованого будинку по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі, що орендуються позивачем відповідно до укладеного договору оренди № 50 від 23 червня 2009 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2010 року апеляційне подання заступника прокурора міста Севастополя та апеляційну скаргу Комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя -без змін.
У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Севастополя, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 20 січня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2010 року та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу користування комунальним майном, до них підлягають застосуванню положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до положень ст. 28 вказаного Закону орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Крім того, орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.
Водночас, відповідно до положень ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону…
У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23 червня 2009 року між Територіальною громадою міста Севастополя, від імені якої діє КП Севастопольської міської ради "Аррікон" (орендодавець), та ТОВ "Центр Дерматовенерологія" (орендар) укладено договір № 50 оренди комплексу будівель та споруд, в тому числі й окремо розташованого будинку по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі.
Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду комплекс будівель і споруд в цілому по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі, яке знаходиться на балансі КП Севастопольської міської ради "Аррікон" строком до 5 березня 2015 року.
В силу вимог п. 2 ст. 793 ЦК України, яка вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договорів найму, що укладаються строком на три роки і більше, договір оренди нерухомого майна № 50 від 23 червня 2009 року посвідчено нотаріально.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договір чинний та недійсним не визнаний.
Позивач посилається на те, що його право на користування зазначеним комплексом будівель та споруд порушено у зв'язку з тим, що приміщення другого поверху загальною площею 207 м2 зайняті Комунальним закладом "Шкірно-венерологічний диспансер" без будь-яких правовстановлюючих документів, що надають останньому право користування даними приміщеннями.
Викладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.
Крім того, факт користування Комунальним закладом "Шкірно-венерологічний диспансер" приміщеннями другого поверху окремої будівлі по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Факт правомірності та законності користування спірним приміщенням позивачем встановлено судами та підтверджено належними доказами.
Так, вбачається, що право користування та володіння спірними приміщеннями належить позивачу на підставі договору оренди нерухомого майна № 50 від 23 червня 2009 року.
Доказів наявності права займати приміщення другого поверху загальною площею 207 кв. м по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі відповідачем не надано.
Відповідно до положень ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Відтак, факт встановлення судом відсутності у відповідача законних підстав займати спірне комунальне майно свідчить про недобросовісність володіння відповідачем спірним майном.
Тому, з огляду на викладене, в силу положень ст. 400 ЦК України, суди дійшли правомірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав на користування зазначеними приміщеннями та обґрунтовано захистили гарантоване ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" право позивача задовольнивши вимогу в частині усунення перешкоди у здійсненні ТОВ "Центр Дерматовенерологія" права користування приміщеннями другого поверху окремо розташованого будинку по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі, шляхом їх звільнення (з оформленням акта передачі).
Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Враховуючи, що відповідач займає спірні приміщення без належних на те правових підстав та без укладення договору суборенди з орендарем, суди першої та апеляційної інстанції також дійшли висновку про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача 40 331, 53 грн. відшкодування орендної плати, 3% річних у сумі 1 276, 17 грн. та 23 674, 61 грн. втрат коштів від інфляції за період з січня 2007 року по січень 2010 року.
Задовольняючи вказані вимоги, суди виходили з того, що обов'язок відповідача щодо сплати передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та втрат коштів від інфляції виник у останнього з 2006 року та існував у період з 2006 року по 2009 рік.
Також суди виходили з того, що починаючи з 15 листопада 2004 року між позивачем та КП Севастопольської міської ради "Аррікон", як балансоутримувачем спірного майна, існували певні правовідносини, зокрема, і в частині користування окремо розташованим будинком по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі.
Проте, з вказаними висновками судів погодитись не можна.
Так, відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відтак, вбачається, що всі права позивача по відношенню до орендованого майна виникають у останнього з саме з договору оренди, що відповідає вимогам ст. ст. 203, 204, 215 ЦК України.
Проте, задовольняючи вимоги позивача в цій частині, судами, в порушення вимог ст. 38, 43, 65, 84, 101 ГПК України, належним чином не перевірено, з якого саме моменту у позивача виникло засноване на договорі, що відповідає вимогам встановленим ст. ст. 203, 204, 215 ЦК України, право користування спірними приміщеннями та, відповідно, право вимагати від відповідача їх звільнення.
Вбачається, що встановлення вказаних обставин знаходиться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з правильністю встановлення фактів, на підставі яких суд повинен встановлювати обставини, що впливають на вирішення вимог позивача в частині відшкодування збитків, пов'язаних зі сплатою орендної плати за орендовані ним приміщення якими фактично користується відповідач; 3% річних та втрат коштів від інфляції, зокрема, це стосується встановлення періоду, за який позивач має право на задоволення вказаних вимог.
Залишення судами без уваги вищенаведеного призвело до прийняття передчасних рішень в цій частині спору і які, у цій частині, Вищий господарський суд України законними та обґрунтованими визнати не може.
З огляду на викладене, та, враховуючи доведеність факту порушення законного права позивача на користування спірними приміщеннями, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню лише в частині стягнення вимог про відшкодування сплаченої орендної плати, 3% річних та втрат від інфляції з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, встановити дійсні обставини справи, на підставі належних доказів підтверджуючих відповідне право позивача з'ясувати дійсний період в часі протягом якого позивач має право на задоволення вказаних вимог та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 -11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2010 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 20 січня 2010 року в частині відшкодування сплаченої орендної плати, 3% річних та втрат від інфляції.
В цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду.
В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 липня 2010 року залишити без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді М. Малетич
О. Мамонтова