20 жовтня 2010 р. № 9/39
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2010 року у справі № 9/39 Господарського суду Закарпатської області за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго", Закарпатська область, до Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, Закарпатська область, про стягнення 334 204,46 грн.,
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,
встановив:
У березні 2010 року позивач -ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 334 204,46 грн.
Вказував, що 22 січня 2008 року між ним (постачальником) та Хустським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії № Р06/15-0019, згідно умов якого він зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок з приєднаною потужністю 3 182 кВт, а споживач -оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі, визначені договором.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати активної електроенергії та оплати за перетікання реактивної електроенергії за період з червня 2009 року по лютий 2010 року, позивач просив стягнути з відповідача 245 527,48 грн. боргу за активну електроенергію, 68 154,42 грн. боргу за реактивну електроенергію, 13 112,14 грн. пені, 5 907,95 грн. інфляційних, 1 502,47 грн. річних та судові витрати.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року (суддя Бобрик Г.Й.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2010 року (колегія суддів у складі: Давид Л.Л. -головуючий, Кордюк Г.Т., Мурської Х.В.), позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на користь ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" 313 681,90 грн. боргу за електричну енергію та 3 578,05 грн. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судові акти в частині задоволення позовних вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати спожитої електричної енергії за спірний період, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.
Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних та річних, мотивовані ненаданням позивачем достатніх доказів для встановлення дати отримання відповідачем рахунку про сплату електроенергії та кінцевої дати його оплати, а також періоду прострочення оплати в розрізі кожного розрахункового періоду від суми боргу враховуючи часткову сплату боргу відповідачем.
У касаційній скарзі ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України та ст.ст. 43, 81 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні позовних вимог та передати справу в означеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 22 січня 2008 року між ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" (постачальником) та Хустським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії № Р06/15-0019, згідно умов якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок з приєднаною потужністю 3 182 кВт, а споживач -оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі, визначені договором.
Визначення обсягів використаної відповідачем протягом розрахункового періоду електроенергії здійснюється позивачем згідно графіку зняття показників приладів обліку електричної енергії, погодженого сторонами в додатку № 8 до договору. Дані показів розрахункових приладів обліку електроенергії записуються в акт про використану електричну енергію (додаток № 7А до договору). На підставі підписаного акту про використану електричну енергію, постачальником виписується рахунок, який вручається споживачу для оплати.
Пунктом 2.3.5 договору сторони погодили, що споживач оплачує постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 7, яким визначено порядок розрахунків та додатку № 8, яким встановлено графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.
Згідно п. 7 додатку № 7 до договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі 80 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період 7 числа календарного місяця та другий платіж - повний розрахунок за спожиту електроенергію в розрахунковому періоді яким є, згідно підписаного споживачем або обома сторонами, акт про використану електричну енергію 20 числа розрахункового місяця, протягом не більше 5-ти операційних банківських днів, рахуючи від дати отримання рахунку. Рахунок має бути виписаний і вручений споживачу не пізніше ніж через два дні після 20 числа розрахункового місяця.
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем протягом не більше 5-ти операційних банківських днів, рахуючи від дати отримання рахунку (п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору та п.п. 7, 11 додатку № 7 до договору).
Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за період з червня 2009 року по лютий 2010 року споживач заборгував постачальнику 245 527,48 грн. за активну електроенергію та 68 154,42 грн. за реактивну електроенергію.
За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався за отриману електроенергію енергію за спірний період, тим самим заборгувавши позивачу 245 527,48 грн. за активну електроенергію та 68 154,42 грн. за реактивну електроенергію.
Дані висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.
Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 ст. 38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення рішення місцевим судом) якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Проте, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що надані позивачем докази є недостатніми для об'єктивної та повної оцінки дійсних обставин справи в їх сукупності, не витребував у позивача належних доказів наявності у останнього правових підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних і тим самим порушив приписи ст.ст. 38, 43 ГПК України.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних та річних є передчасними, тому постановлені у справі судові акти в означеній частині підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити наявність чи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2010 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 18 травня 2010 року у справі № 9/39 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" до Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 13 112,14 грн. пені, 5 907,95 грн. інфляційних та 1 502,47 грн. річних, скасувати.
3. В означеній частині вимог справу передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду.
4. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 липня 2010 року у справі № 9/39 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик