13 жовтня 2010 р. № 26/48/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. -головуючого, Малетича М. М., Мамонтової О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року у справі господарського суду Запорізької області за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення суми,
У лютому 2010 року ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення 14 621, 50 грн. за необліковану спожиту електричну енергію.
Посилаючись на те, що в порушення вимог п. 6.40 Правил користування електричною енергією, споживання електричної енергії відповідачем проводилось без укладення договору, позивач просив стягнути з останнього 14 621, 50 грн. вартості необлікованої спожитої електричної енергії, нарахованої на підставі акту №00002967 від 23 червня 2009 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж 10 193, 40 грн. боргу за необліковану спожиту електричну енергію.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю у матеріалах справи доказів, які підтверджують факт порушення відповідачем Правил користування електричною енергією.
Частково задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право власності на приміщення, в якому проводилась перевірка дотримання Правил користування електричною енергією, зареєстроване за відповідачем 21 жовтня 2008 року, обґрунтованим буде нарахування боргу саме за період з 21 жовтня 2008 року по 23 червня 2009 року.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року змінено.
Викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж 10 474, 01 грн. боргу за не обліковано спожиту електричну енергію.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити».
Змінюючи рішення суду першої інстанції, Запорізький апеляційний господарський суд виходив з того, що в силу положень ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України, відповідач набув прав власності на приміщення з моменту державної реєстрації, а саме, з 14 жовтня 2008 року. Відтак, зазначив, що обґрунтованим є нарахування боргу за необліковану спожиту електроенергію за період з 14 жовтня 2008 року по 23 червня 2008 року.
У касаційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2010 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, заявник просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23 червня 2009 року в приміщенні по вул. Амбулаторна 10 у м. Запоріжжя представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго»було проведено перевірку дотримання Правил користування електричною енергією. В результаті проведення перевірки встановлено, що споживання електроенергії за вказаною адресою здійснюється без укладення договору на постачання електроенергії.
Актом № 00002967 від 23 червня 2009 року зафіксовано порушення п. 6.40 Правил користування електричною енергією, а саме, підключення електроустановки перукарні без укладення договору на користування електричною енергією та без оплати вартості спожитої електроенергії.
Орендар зазначеного приміщення, у присутності якої здійснювалась перевірка, відмовилась підписати акт, про що в останньому зроблено відповідний запис. Зазначений акт підписано представниками ВАТ "Запоріжжяобленерго".
Копію акту № 00002967 від 23 червня 2009 року з повідомленням про проведення 16 липня 2009 року засідання комісії надіслано приватному підприємцю ОСОБА_4 супровідним листом № 4793/44 від 7 липня 2009 року.
Наявна в матеріалах справи копія вручення поштового відправлення свідчить про отримання відповідачем зазначених вище документів особисто 11 липня 2009 року.
16 липня 2009 року відбулось засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, на яке відповідач не з'явився та не направив повноважного представника.
За наслідками розгляду акту № 00002967 від 23 червня 2009 року комісією було прийнято рішення про нарахування приватному підприємцю ОСОБА_4 вартості не облікованої спожитої електроенергії за період з 24 червня 2008 року по 23 червня 2009 року, що становить 14 621, 50 грн.
Копію рішення з рахунком № 5006 від 16 липня 2009 року надіслано відповідачу та отримано останнім особисто 24 липня 2009 року, про свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
Сплату зазначеного боргу відповідач не здійснив, що і стало підставою звернення позивача до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно ч. 2 п. 5.1 Правил користування електричною енергією споживання електричної енергії без договору не допускається.
Вбачається, що договір на користування електричною енергією сторонами не укладено, отже, не дотримано встановленого законом порядку регулювання відносин у сфері електроенергетики.
Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Судами встановлено, що приміщення по АДРЕСА_1 належить відповідачу, відтак, виходячи з положень наведених норм, обов'язок розрахуватися за спожиту електроенергію є обов'язком приватного підприємця ОСОБА_4
Відповідно до виставленого рахунку, вартість спожитої електричної енергії нарахована позивачем за період з 23 червня 2008 року по 23 червня 2009 року, що охоплює період, у який позивач не набув права власності на приміщення, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції.
Згідно ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 укладено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 14 жовтня 2008 року.
Отже, Запорізьким апеляційним господарським судом вірно визначено та розраховано, що оплаті підлягає вартість спожитої відповідачем електроенергії за період з 14 жовтня 2008 року по 23 червня 2009 року, що становить 10 474, 01 грн.
Заявник касаційної скарги стверджує, що він не є і не може бути споживачем електричної енергії, оскільки належне йому приміщення здано в оренду.
Крім того, зазначає, що споживачем електричної енергії є орендар зазначеного приміщення, який і повинен був укласти договір на постачання електроенергії з позивачем.
Проте, твердження заявника спростовуються матеріалами справи.
Вбачається, що договір оренди приміщення по АДРЕСА_1 було укладено відповідачем лише 12 травня 2009 року, тоді як відповідачеві нараховано борг за період з 14 жовтня 2008 року по 23 червня 2009 року.
Виходячи зі змісту ст. 319 ЦК України, зокрема, п. 4 наведеної норми, набуття права власності на певне майно породжує виникнення не тільки прав, а й обов'язків щодо його належного утримання та експлуатації.
Враховуючи встановлення факту забезпечення електроенергією приміщення відповідача, яким не надано доказів оплати її вартості, а також те, що право власності на зазначене приміщення набуто відповідачем з 14 жовтня 2010 року, апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості спожитої електроенергії за зазначений період.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності стягнення суми боргу за спожиту електроенергію саме з відповідача, який є власником орендованого приміщення, відповідає дійсним обставинам справи.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117- 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді М. Малетич
О. Мамонтова