21 жовтня 2010 р. № 2/344
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. -головуючий,
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на рішення
та постанову господарського суду Житомирської області
від 23 лютого 2010 року
Житомирського апеляційного господарського суду
від 03 червня 2010 року
у справі № 2/344
господарського суду Житомирської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Український концерн хмелярства "Укрхміль"
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
про стягнення 38 966 грн. 80 коп.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.02.2010 у справі №2/344, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.06.2010, позов ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення згідно заяви про збільшення позовних вимог 63 833 грн. 58 коп. задоволено частково та стягнуто 58 664 грн. 06 коп. боргу.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23.02.2010 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 у справі № 2/344, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 у справі № 2/344 порушено касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Стаття 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 526 ЦК України , ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом за ст. 525 ЦК України та ч.7 ст. 193 ГК України .
Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій 01.04.2007 між ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди складського приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння частину приміщення складу загальною площею 500 м2 та приміщення пивцеху площею 294 м2, що знаходяться за адресою: м.Житомир, 4-й провулок Старокиївський, 41.
За п.4.4 договору оплата за освітлення та комунальні послуги здійснюється орендарем по фактичних витратах згідно рахунків орендодавця не пізніше 5 днів після отримання рахунку.
Суди встановили, що за період з липня по грудень 2007 року відповідачем було сплачено з належних платежів частково 12795 грн. 94 коп., борг за вказаний період склав 58664 грн. 06 грн. (71460 грн. - 12795 грн. 94 коп.).
Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Мотивуючи касаційну скаргу, ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що договір оренди складського приміщення від 01.04.2007 не є юридичною підставою виникнення та існування відповідних прав та обов'язків, оскільки ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" не довело у встановленому порядку права власності на передане в найм приміщення, що є порушенням ст. 761 ЦК України .
Проте, як вбачається з матеріалів справи, досліджених господарськими судами попередніх інстанцій, зокрема, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10832003 від 02.06.2006, що замінений на витяг № 24666918 від 03.12.2009, та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25381392 від 22.02.2010, з врахуванням наказу РВ ФДМ України по Житомирській області № 151-АТ від 30.06.1995, листа від 30.07.2004 № 04/2325 "Про перелік нерухомого майна" з Переліком майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" в процесі приватизації набуло права власності на майновий комплекс в місті Житомирі, вул.Коростишівська (провулок 4-й Старокиївський).
Скаржник стверджує, що зі змісту спірного договору оренди випливає, що сторони всупереч ст. 180 ГК України не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, визначених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" , який не застосував суд, а саме: не в повній мірі визначено предмет договору (не визначено вартість майна з врахуванням її індексації), не визначено термін, на який укладається договір, порядок відрахування амортизаційних відрахувань, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Проаналізувавши спірний договір, суди дійшли висновку, що останній відноситься до договору найму (оренди), містить притаманні для цього виду договорів істотні умови: об'єкт та строк найму, розмір орендної плати й цей договір було укладено в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 17.01.2006, а також зміною (розширенням) об'єкта оренди (за договором від 17.01.2006 в оренду передавалось складське приміщення площею 400 м2, а за договором від 01.04.2007 -частина складу площею 500 м2 та пивцех площею 294 м2). Відповідно до умов договору від 01.04.2007, як вже вказувалось вище, розмір орендної плати складає 15 грн. за один квадратний метр в місяць, що становить 11 910 грн.
Передане за договором оренди від 01.04.2007 майно не є ні комунальним, ні державним.
Судами встановлено, що не підписання акту приймання-передачі майна в користування до договору оренди від 01.04.2007 не є суттєвою обставиною, враховуючи, що відповідач ще до моменту укладення вказаного договору користувався приміщеннями на підставі попереднього договору від 17.01.2006, про що він вказував в запереченнях на позов та письмових поясненнях. Фактичне користування відповідачем приміщеннями, зазначеними в договорі оренди від 01.04.2007, підтверджують зібрані у справі докази, які проаналізовані судами, у т.ч. акти виконаних робіт від 30.07.2007 та від 31.11.2007 на суми 11 910 грн., платіжне доручення № 878 від 14.01.2008, де в призначенні платежу вказано, що орендна плата вноситься за оренду складу й пивцеху, тобто об'єкти, визначені договором оренди від 01.04.2007.
Колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 у справі № 2/344 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Борденюк
Судді: С. Могил
С. Самусенко