61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
20 вересня 2010 р.Справа № 2-а-6530/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010р. по справі № 2-а-6530/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" < Список > < Текст >
до Державної інспекції з енергозбереження , Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Харківській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування постанови,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.10 року по справі № 2-а-6530/10/2070 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (далі - позивач) до Державної інспекції з енергозбереження (далі - відповідач - 1), Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Харківській області (далі - відповідач - 2) про скасування постанови залишено без задоволення.
Не погодившись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України “Про енергозбереження”, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Постанови Кабінету міністрів України від 21.05.2009р. №502, Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання (затверджено наказом державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 р. № 64, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2000 р. за №653/4874.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач в позові просив скасувати постанову відповідача - 2 від 29.10.2009р. №15/20-1361, при цьому, відповідачем визначав відповідача - 1.
З огляду на характер заявлених вимог до участі у справі в якості відповідача судом першої інстанції було залучено суб'єкта права, який ухвалював спірну постанову відповідача - 2.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -30773272 (а.с. 43).
29.10.2009 р. діяльність позивача з питання використання паливно-енергетичних ресурсів була перевірена працівниками відповідача - 2.
Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2009 р. №15/20-1361 (а.с. 6-13).
29.10.2009 р. з посиланням на даний акт відповідачем - 2, була винесена постанова №15/20-1361, якою до позивача застосовані економічні санкції у вигляді підвищеної плати за паливно-енергетичні ресурси (а.с. 4-5).
Юридичною підставою для винесення постанови від 29.10.2009 р. №15/20-1361 відповідач - 2, указав Закон України “Про енергозбереження”, Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сері господарської діяльності”, Положення про державну інспекцію з енергозбереження (затверджено постановою КМУ від 29.06.200р. №1039), а фактичною підставою слугував викладений в акті від 29.10.2009р. №15/20-1361 факт марнотратного використання теплової енергії, а саме: втрати теплової енергії через відсутність ізоляції на частині паропроводу в цеху утилізації боєнних відходів.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача - 2 і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд першої інстанції виходив з наступного.
Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України визначені Законом України "Про енергозбереження".
Відповідно до ст.9 і ст.26 Закону України "Про енергозбереження" та Положення про Державну інспекцію з енергозбереження (затверджено постановою КМУ від 29.06.2000р. №1039), (далі - Положення), на Державну інспекцію з енергозбереження покладено виконання контрольно-наглядових функцій щодо використання паливно-енергетичних ресурсів, здійснення контролю за додержанням норм законодавства у сфері енергозбереження.
В силу приписів п.15 Положення відповідач - 2 є територіальним органом відповідача - 1, а відтак, перевірка позивача була проведена в межах повноважень названого суб'єкта права.
В ході розгляду справи позивач не заперечував наявності виявленого перевіркою факту марнотратного використання теплової енергії. Окрім того, цей факт також підтверджений долученою до справи копією затверджених Генеральним директором позивача заходів по виконанню припису, п.7 якого передбачено відновлення відсутньої пароізоляції на частині паропроводу в цеху утилізації боєнних відходів (а.с.58).
Аналізуючи приписи Закону України “Про енергозбереження”, колегія суддів відзначає, що згідно з п. “є” ч. 2 ст. 27 використання паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушення інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів є порушенням законодавства про енергозбереження.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про енергозбереження” економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за:
а)марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;
б)несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам;
в)невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
З положень наведеної норми Закону України “Про енергозбереження” слідує, що вчинення суб'єктом господарювання діяння у вигляді марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів та діяння у вигляді невиконання (несвоєчасного виконання) правових актів суб'єктів владних повноважень є окремими порушеннями, за кожне з яких передбачено застосування економічних санкцій.
Пунктом “е” ч. 1 ст.11 Закону України “Про енергозбереження” визначено, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
Колегія суддів відзначає, що правовідносини з приводу визначення розміру плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів унормовані постановою КМУ від 02.09.1993р. №699 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" із змінами та доповненнями, п.2 якої затверджено Розміри плати за газ, що тимчасово споживається на виробничі потреби понад встановлені середньодобові норми, а також у разі неефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів підприємствами (електростанціями) (далі за текстом - Розміри плати).
В силу приписів абз.2 розділу ІІ Розміру плати якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.
За правилом абз. 3 розділу ІІ Розміру плати якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в подвійному розмірі встановленої на них ціни.
З матеріалів справи вбачається, що до спірних правовідносин слід застосувати саме приписи абз.2 розділу ІІ Розміру плати, позаяк допущене позивачем порушення було спричинено недодержанням технологічної дисципліни, а не технологічною недосконалістю процесів.
Згідно положення ч.2 ст.218 Господарського кодексу України указано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Матеріали справи не містять доказів, які б доводили вжиття позивачем залежних від нього заходів для попередження марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
Механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкованості визначений Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання (затверджено наказом державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000р. №64, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2000р. за №653/4874; далі за текстом - Порядок).
Відповідно до п.9 Порядку обсяги марнотратного споживання і прямих втрат паливно-енергетичних ресурсів визначаються у перерахунку на річне споживання або на період від виникнення до виявлення порушення, крім випадків, які підтверджуються документально відповідно до додатків 5 і 17 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 623. Обсяг цих втрат визначається незалежно від стану виконання підприємством встановлених норм питомих витрат енергоресурсів.
Оскільки вчинене позивачем порушення полягає у недодержанні технологічної дисципліни, то суд першої інстанції не знаходить підстав для висновку, що застосуванню до позивача міри юридичної відповідальності у вигляді накладення підвищеної плати за паливно-енергетичні ресурси повинно передувати надання суб'єктом владних повноважень винній особі часу для усунення виявленого порушення, з чим колегія суддів погоджується.
Пунктом 15 Порядку передбачено, що рішення про сплату підвищеної сплати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати.
Дослідивши зібрані по справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач - 2, діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений законодавством.
Доводи позивача про порушення відповідачем - 2 положень постанови КМУ від 21.05.2010р. №502 є неспроможними, оскільки приписи даного акту законодавства не змінюють визначеного Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” порядку реалізації територіальним органом Державної інспекції з енергозбереження владних управлінських функцій.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали предметом даного позову покладено на відповідача.
В даному випадку відповідач довів правомірність своїх дій під час проведення перевірки та прийняття постанови №15/20-1361 від 29.10.2009 р про застосування до позивача економічної санкції у вигляді підвищеної плати за паливно-енергетичні ресурси.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова №15/20-1361 від 29.10.2009 р., якою до позивача застосовані економічні санкції у вигляді підвищеної плати за паливно-енергетичні ресурси прийнята відповідачем - 2 з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття даної постанови, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п. 1 ч. 1ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже колегія суддів дійшла висновку, що рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому постанову не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > < 198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010р. по справі № 2-а-6530/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Кононенко З.О.
Судді< підпис >
< підпис >Донець Л.О. Бондар В.О.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2010 р.