61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
13 вересня 2010 р. Справа № 2-а-155/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.
при секретарі судового засідання - Антоненко Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "АРВ" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. по справі № 2-а-155/10/1870
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРВ"
до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „АРВ”, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення -рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 19 червня 2009 року № 0000422332/0, № 0000412332/0, від 14 серпня 2009 року № 0000422332/1, № 0000412332/1.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. по справі № 2-а-155/10/1870 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „АРВ”, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що висновок суду про фіктивність та нікчемність договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД”, не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується доказами, що підтверджують реальність вказаної угоди.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 15.05.2009 р. по 04.06.2009 р. Охтирською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „АРВ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року. Результати перевірки відображені в акті перевірки від 10.06.2009 року № 88/2332/32214112. Згідно з висновками акту перевірки, перевіркою встановлені порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1800558 грн. у тому числі за 1-й квартал 2008 року в сумі 290759 грн., за півріччя 2008 р., три квартали 2008 р., 2008 рік в сумі 1800558 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ч. 1, 5 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень, квітень, червень 2008 року на загальну суму 1440446,00 грн.
Позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав до Охтирською МДПІ заперечення, за результатами розгляду яких, висновки перевірки залишені відповідачем без змін. 19 червня 2009 року на підставі акту перевірки Охтирською МДПІ прийняті податкові повідомлення -рішення № 2332/0 про визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 3450137 грн., в т.ч. за основним платежем - 1800558 грн., за штрафними санкціями - 1649579 грн.; № 2332/0 про визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2160669 грн., в т.ч. за основним платежем -1440446 грн., за штрафними санкціями - 720223 грн. 19.06.2009 року позивач оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення шляхом подання первинної скарги до Охтирської МДПІ. 30.06.2009 року та 10.07.2009 року позивачем до Охтирської МДПІ подані додаткове правове обґрунтування незаконності оскаржуваних податкових повідомлень -рішень та додаткові документи, які спростовують висновки перевірки.
14 серпня 2009 року за результатами розгляду первинної скарги підприємства Охтирською МДПІ прийнято рішення (вих. № 11215/10/25-005-32/16 ск) про залишення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень без змін, а скарги підприємства -без задоволення. В рішенні про результати розгляду первинної скарги відповідачем зазначено, що підприємству вручені примірники податкових повідомлень - рішень з помилковими номерами. Правильними номерами податкових повідомлень -рішень Охтирської МДПІ від 19 червня 2009 року про визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток є № 0000422332/0, з податку на додану вартість - № 0000412332/0. За результатами розгляду первинної скарги Охтирською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422332/1 та № 0000412332/1 аналогічні податковим повідомленням-рішенням від 19 червня 2009 року № 0000422332/0 та № 0000412332/0.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з висновків акту перевірки від 10.06.2009 року № 88/2332/32214112 про фіктивність та нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем по договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД”. Зазначені висновки суду ґрунтуються на висновках акту перевірки від 10.06.2009 року № 88/2332/32214112 про відсутність товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТОВ „АРВ” паливно-мастильних матеріалів у ТОВ „Мартель ЛТД”, сертифікатів відповідності на придбаний позивачем товар, порушенням позивачем умов договору відносно стовідсоткової попередньої оплати товару. При цьому суд зазначає, що по ланцюгу придбання ПММ виявлені порушення податкового законодавства з боку підприємств (ПП „Весна”, ПП „Демол-Сервіс”), у яких придбавав паливно-мастильні матеріали контрагент позивача ТОВ „Мартель ЛТД” - ТОВ „Метрідат”; посадові особи позивача були обізнані про такі порушення, та реалізація позивачем придбаних у ТОВ „Мартель ЛТД” паливно-мастильних матеріалів з незначною націнкою, що на думку суду, доводить економічну необґрунтованість даної діяльності та відсутність направленості на отримання доходу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. В ході судового розгляду було встановлено, що між позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД” укладено договір поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 року, згідно з яким ТОВ „Мартель ЛТД” зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ТОВ „АРВ”) нафтопродукти (надалі -товар) окремими партіями по цінах і в кількості, які узгоджуються сторонами в накладних. Найменування, марка, кількість, ціна, вартість товару узгоджується сторонами і зазначаються в рахунках-фактурах або в додаткових угодах. З врахуванням вказаного, позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД” укладались додаткові угоди, якими визначались найменування, марка, кількість, ціна, вартість та умови поставки конкретної партії нафтопродуктів. Всього за перевірений період (з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року) позивачем отримано від ТОВ „Мартель ЛТД” на підставі договорів поставки №09/02-07/07 від 24.02.2007 р. та № 04/01-2 від 04.01.2008 р. бензину та фракції легкої на загальну суму 21836091,54 грн., у т. ч. ПДВ -3639348,42 грн., у тому числі по договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р. - бензину та фракції легкої на загальну суму 15056671,80 грн., у т.ч . ПДВ -2509444,90 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не поставлено під сумнів реальність та правомірність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ „Мартель ЛТД” бензину та фракції легкої в період з червня 2007 року по лютий 2008 року на загальну суму 13193413,54 грн. за договорами поставки № 09/02-07/07 від 24.02.2007 р. та № 04/01-2 від 04.01.2008 р. на підставі видаткових накладних за період з червня 2007 року по лютий 2008 року включно (стор. 12-14 акту перевірки).
Разом з тим, з акту перевірки від 10.06.2009 року № 88/2332/32214112, вбачається, що підприємство нібито необґрунтовано віднесло до складу валових витрат у 2008 році 7202232,00 грн. та до податкового кредиту у березні, квітні, червні 2008 року суму ПДВ у розмірі 1440446,00 грн. з вартості придбання ПММ, отриманих позивачем від ТОВ „Мартель ЛТД” по цьому ж договору поставки № 04/01-2 від 04.01.2008 р. на підставі видаткових накладних № РН-2103/03 від 21.03.2008 р., № РН-2503/04 від 25.03.2008 р., № РН-2803/03 від 28.03.2008 р., № РН-2903/02 від 29.03.2008 р., № РН-0304/04 від 03.04.2008 р., № РН-1104/07 від 11.04.2008 р., № РН-1604/08 від 16.04.2008 р., № РН-1704/08 від 17.04.2008 р., № РН-1904/01 від 19.04.2008 р., № РН-2104/11 від 21.04.2008 р., № РН-2904/07 від 29.04.2008 р., № РН-2904/08 від 29.04.2008 р., № РН-3004/07 від 30.04.2008 р., № РН-2106/03 від 21.06.2008 р.
Згідно з п.3.9 договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між ТОВ „Мартель ЛТД” та ТОВ „АРВ”, поставка товару автотранспортом проводиться на умовах EXW у відповідності з ІНКОТЕРМС -2000. У відповідності з умовами EXW "франко-завод" Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів „Інкотермс-2000” продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.). У разі поставки товару на умовах EXW "франко-завод", продавець не несе зобов'язань по доставці товару покупцеві (не здійснює перевезення товару), зобов'язання покупця обмежуються передачею товару покупцю.
Відповідно до ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові.
При розгляді справи встановлено, що згідно з договором поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р. в березні, квітні, червні 2008 року ТОВ „АРВ” отримало від ТОВ „Мартель ЛТД” бензину А-76 та фракції легкої на загальну суму 8642678,27 грн., у т. ч. ПДВ -1440446,00 грн. на підставі таких видаткових накладних: № РН-2103/03 від 21.03.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 154712,00 л. вартістю 3,16667 грн. за 1 л. на суму 489921,33 грн., ПДВ -97984,27 грн., всього з ПДВ 587905,60 грн. (т.1 а.с.238); № РН-2503/04 від 25.03.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 59250,00 л. вартістю 3,16667 грн. за 1 л. на суму 187625,20 грн., ПДВ -37525,04 грн., всього з ПДВ 225150,24 грн. (т.1 а.с.239); № РН-2803/03 від 28.03.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 90230,00 л. вартістю 3,16667 грн. за 1 л. на суму 285728,63 грн., ПДВ -57145,73 грн., всього з ПДВ 342874,36 грн. (т.1 а.с.240); № РН-2903/02 від 29.03.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 63082,00 л. вартістю 3,16667 грн. за 1 л. на суму 199759,88 грн., ПДВ -39951,98 грн., всього з ПДВ 239711,86 грн. (т.1 а.с.241); № РН-0304/04 від 03.04.2008 р. на постачання фракції легкої кількістю 30980,00 л. вартістю 3,33333 грн. за 1 л. на суму 103266,67 грн., ПДВ -20653,33 грн., всього з ПДВ 123920,00 грн. (т.1 а.с.242); № РН-1104/07 від 11.04.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 244332,00 л. вартістю 3,5333 грн. за 1 л. на суму 863305,59 грн., ПДВ -172661,12 грн., всього з ПДВ 1035966,71 грн. (т.1 а.с.243); № РН-1604/08 від 16.04.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 116827,00 л. вартістю 3,5 грн. за 1 л. на суму 408894,50 грн., ПДВ -81778,90 грн., всього з ПДВ 490673,40 грн. (т.1 а.с.244); № РН-1704/08 від 17.04.2008 р. на постачання фракції легкої кількістю 13500,00 л. вартістю 5,0 грн. за 1 л. на суму 67500,00 грн., ПДВ -13500,00 грн., всього з ПДВ 81000,00 грн. (т.1 а.с.245); № РН-1904/01 від 19.04.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 90180,00 л. вартістю 3,5 грн. за 1 л. на суму 315630,00 грн., ПДВ -63126,00 грн., всього з ПДВ 378756,40 грн. (т.1 а.с.246); № РН-2104/11 від 21.04.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 31320,00 л. вартістю 3,5 грн. за 1 л. на суму 109620,00 грн., ПДВ -21924,00 грн., всього з ПДВ 131544,00 грн. (т.1 а.с.247); № РН-2904/07 від 29.04.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 165034,00 л. вартістю 3,5 грн. за 1 л. на суму 577619,00 грн., ПДВ -115523,80 грн., всього з ПДВ 693142,80 грн. (т.1 а.с.248); № РН-2904/08 від 29.04.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 222099,00 л. вартістю 3,5 грн. за 1 л. на суму 777346,50 грн., ПДВ -155469,30 грн., всього з ПДВ 932815,80 грн. (т.1 а.с.249); № РН-3004/07 від 30.04.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 747000,00 л. вартістю 3,45833 грн. за 1 л. на суму 2583372,50 грн., ПДВ -516674,50 грн., всього з ПДВ 3100047,00 грн. (т.1 а.с.250); № РН-2106/03 від 21.06.2008 р. на постачання бензину А-76 кількістю 67270,00 л. вартістю 3,45833 грн. за 1 л. на суму 232642,08 грн., ПДВ -46528,42 грн., всього з ПДВ 279170,50 грн. (т.2 а.с.1).
Крім зазначених видаткових накладних, при поставці нафтопродуктів постачальником надавались податкові накладні (т.2. а.с.2-20), копія свідоцтва платника ПДВ (т.2.а.с. 21), рахунки-фактури (т.1 а.с. 167-180), копії сертифікатів відповідності.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікатів відповідності на придбаний товар, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. № 30-93 "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції (далі - стандарти, норми і правила), здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики і його територіальні органи - державні центри стандартизації, метрології та сертифікації (далі - органи державного нагляду), а також інші спеціально уповноважені органи. Відповідно до приписів чинного законодавства перевірка якості ПММ не належить до компетенції податкових органів.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
З огляду на зазначене, у відповідача було відсутнє право при перевірці підприємства вимагати надання документів, які підтверджують якість продукції.
Як пояснено представником позивача, та не спростовано відповідачем, в період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року (період, що перевірявся податківцями) підприємство не отримувало претензій від покупців відносно якості реалізованих підприємством ПММ. В зазначений період до підприємства не надходили претензії органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки ПММ, що є доказом того, що придбаний позивачем товар був належної якості.
Отримання ПММ здійснювалась ТОВ „АРВ” за довіреностями ЯОИ № 943042 від 01.03.2008 р., ЯОУ № 607854 від 01.04.2008 р., ЯОУ № 607877 від 01.06.2008 р., оригінали яких передані постачальнику -ТОВ „Мартель ЛТД”. Відповідачем не спростовано факту надання позивачем постачальнику - ТОВ „Мартель ЛТД” вказаних довіреностей на отримання ПММ.
Нормами ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ст. 9 цього закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Видаткові накладні № РН-2103/03 від 21.03.2008 р., № РН-2503/04 від 25.03.2008 р., № РН-2803/03 від 28.03.2008 р., № РН-2903/02 від 29.03.2008 р., № РН-0304/04 від 03.04.2008 р., № РН-1104/07 від 11.04.2008 р., № РН-1604/08 від 16.04.2008 р., № РН-1704/08 від 17.04.2008 р., № РН-1904/01 від 19.04.2008 р., № РН-2104/11 від 21.04.2008 р., № РН-2904/07 від 29.04.2008 р., № РН-2904/08 від 29.04.2008 р., № РН-3004/07 від 30.04.2008 р., № РН-2106/03 від 21.06.2008 р., на підставі яких позивач формував валові витрати, складені у відповідності до вимог чинного законодавства та мають всі обов'язкові реквізити. В бухгалтерському обліку ТОВ „АРВ” по операціях з придбання ПММ у ТОВ „Мартель ЛТД” зроблені такі бухгалтерські проводки: Д-т рах. 281 „Товари” К-т рах.631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на суму 8642679 грн., Д-т рах. 641 „Розрахунки по ПДВ” К-т рах.631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” на суму 1440447 грн. Оплата нафтопродуктів по договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між ТОВ „Мартель ЛТД” (Постачальник) та ТОВ „АРВ” (Покупець), проводилася безготівковими грошовими коштами за рахунок наданих кредитних коштів комерційного банку «Надра», що підтверджується договорами про надання кредитних ліній від 30.05.2007 р. (т.2 а.с. 29-33) та договорами застави майнових прав від 21.02.2008 р., від 21.03.2008 р., від 26.03.2008 р., від 31.03.2008 р. (т. 2. а.с. 34-44), укладеними між ВАТ комерційний банк „Надра” (Заставодержатель) та ТОВ „АРВ” (Заставодавець), платіжними дорученнями, банківськими виписками (т.1 а.с. 181-237).
На 01.01.2009 р. у зв'язку з важким фінансовим станом позивач здійснив часткову оплату отриманого товару у розмірі 18288370,00 грн., заборгованість позивача перед постачальником складала 3562721,54 грн., що становить 16 % (а не 42 %, як помилково вважає суд першої інстанції) від суми поставки. Вказана заборгованість погашена позивачем до 01.07.2009 р., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, доданими позивачем до апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що позивачем 24.09.2009 р. до суду першої інстанції (до початку розгляду справи) надано акт звірки розрахунків між ТОВ „АРВ” та ТОВ „Мартель ЛТД” станом на 01.07.2009 р. (т.2 а.с. 55), в якому зазначено, що станом на 01.07.2009 р., заборгованість відсутня. Як підтверджено матеріалами справи, придбані у ТОВ „Мартель ЛТД” нафтопродукти, позивач реалізував покупцям: ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект -2007”, ТОВ „КАІР-2”.
ТОВ „АРВ” відповідно до вимог податкового законодавства включало суми доходу по операціях подальшої реалізації нафтопродуктів, придбаних у ТОВ „Мартель ЛТД”, до складу валового доходу підприємства та податкових зобов'язань з ПДВ. За період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року ТОВ „АРВ” задекларувало скоригований валовий дохід у сумі 98002429, 00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року не встановлено його заниження або завищення (стор.4 акту). Перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих підприємством податкових зобов'язань з ПДВ (стор.53 акту перевірки).
Як вбачається з акту перевірки, заперечень на апеляційну скаргу, пояснень представника відповідача, відповідач не заперечує проти факту поставки позивачем паливно-мастильних матеріалів на користь ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект -2007”, ТОВ „КАІР-2”. Проте, як вважає відповідач, вказаний факт не може бути доказом подальшої реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів, придбаних саме у ТОВ „Мартель ЛТД”, так як паливно-мастильні матеріали не мають індивідуальних ознак.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав жодного доказу, який би спростовував факт подальшої реалізації позивачем придбаних у ТОВ „Мартель” нафтопродуктів на користь ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект -2007”, ТОВ „КАІР-2”. Натомість, факт подальшої реалізації придбаних ПММ підтверджено перевіркою.
Факт поставки ТОВ „АРВ” нафтопродуктів на користь ТОВ „РосУкрЕнерго” підтверджується договором поставки № 28 від 04.01.2008 р., договорами застави майнових прав від 21.03.2008 р., від 26.03.2008 р., від 31.03.2008 р., видатковими та податковими накладними, актами звірки, договорами перевезення вантажів автомобільним транспортом № ДГ- 3 від 02.01.2008 р. (т.2 а.с.60) та № 1-ТР від 02.01.2008 р., товарно-транспортними накладними. Факт поставки ТОВ „АРВ” нафтопродуктів на користь ПП „Хімпроект -2007” підтверджується договором поставки № 27 від 04.01.2008 р., товарно-транспортними накладними від 11.04.2008 р. № ГН-11/04-3, від 11.04.2008 р. № ГН-11/04-4, від 13.04.2008 р. № ГН-13/04-4, від 13.04.2008 р. № ГН-13/04-5, від 13.04.2008 р. № ГН-13/04-6, № ЖВ-14/04-2 від 14.04.2008 р., № ЖВ-14/04-03 від 14.04.2008 р. , від 17.04.2008 р. № ГН-17/04-2. Факт поставки ТОВ „АРВ” нафтопродуктів на користь ТОВ „КАІР-2” підтверджується договором поставки № 31 від 04.01.2008 р., товарно-транспортною накладною від 03.04.2008 р. № ГН03/04-5. Розрахунок за поставлені ТОВ „АРВ” нафтопродукти здійснено покупцями (ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект -2007”, ТОВ „КАІР-2”) у повному обсязі. Вказане не заперечується та не спростовано відповідачем.
Щодо відсутності товарно -транспортних накладних від ТОВ „Мартель ЛТД” до ТОВ „АРВ”, колегія суддів зауважує, що умовами договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між ТОВ „Мартель ЛТД” (Постачальник) та ТОВ „АРВ” (Покупець), передбачено, що поставка товару автотранспортом проводиться на умовах EXW у відповідності з ІНКОТЕРМС -2000. У відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів „Інкотермс-2000” термін EXW "франко-завод" в означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.). У разі поставки товару на умовах EXW "франко-завод", продавець не несе зобов'язань по доставці товару покупцеві (не здійснює перевезення товару), зобов'язання покупця обмежуються передачею товару покупцю.
Як підтверджено матеріалами справи, перевезення придбаних позивачем нафтопродуктів від постачальника позивача - ТОВ „Мартель ЛТД” до місця отримання нафтопродуктів покупцями позивача - ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект -2007”, ТОВ „КАІР-2” здійснювалося позивачем із залученням перевізників ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, що підтверджено перевіркою. Зокрема, в акті перевірки (стор.15) зазначено, що послуги з перевезень нафтопродуктів надавались позивачу приватними підприємцями ФОП ОСОБА_2 на підставі ліцензії на здійснення перевезень № НОМЕР_1 серія АБ, строк дії якої з 21.09.2005 року по 20.09.2010 року та ФОП ОСОБА_3 на підставі ліцензії на здійснення перевезень № НОМЕР_2 серія АК, строк дії якої з 22.06.2005 року по 21.06.2010 року.
Факт транспортування позивачем ПММ, придбаних у ТОВ „Мартель ЛТД”, до покупців ТОВ „АРВ” (ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект - 2007”, ТОВ „КАІР-2”) підтверджено товарно -транспортними накладними, факт наявності яких на момент перевірки підтверджена актом перевірки (стор. 15-18 акту), договорами перевезень вантажів автомобільним транспортом, актами прийому-здачі виконаних робіт по наданню послуг з перевезень (т.2 а.с.62, 69, 76, 86, 93, 107).
До матеріалів справи надані товаро -транспортні накладні на підтвердження: перевезення отриманого позивачем від ТОВ „Мартель” бензину, перевезення отриманого позивачем бензину від ТОВ „Мартель” покупцю позивача -ТОВ „РосУкрЕнерго”, перевезення отриманої позивачем від ТОВ „Мартель” фракції легкої покупцю позивача -ТОВ „КАІР -2”, перевезення отриманого позивачем від ТОВ „Мартель” бензину покупцю позивача -ПП „Хімпроект -2007”, перевезення отриманої позивачем від ТОВ „Мартель” фракції легкої покупцю позивача -ПП „Хімпроект -2007”.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що товаро транспортні накладні заповнені з порушенням “Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Мінстату і Мінтрансу від 07.08.96 р. № 228/253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. № 483/1508 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки право власності на товар від ТОВ „Мартель ЛТД” (Постачальник) до ТОВ „АРВ” (Покупець) перейшло на підставі видаткових накладних, то вантажовідправником товару в ТТН правомірно визначено ТОВ „АРВ”, вантажоодержувачами - ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект -2007”, ТОВ „КАІР-2”. Рядок „Переадресування” ТТН не заповнювався, тому що адреса призначення не змінювалась, а саме: ТОВ „АРВ” не мало намір здійснювати перевезення товару спочатку до свого місцезнаходження (м.Охтирка), а потім - до місця отримання товару покупцями, а мало намір та фактично здійснювало перевезення товару від місця отримання товару” у ТОВ „Мартель ЛТД” до місця отримання товару покупцями: ТОВ „РосУкрЕнерго”, ПП „Хімпроект -2007”, ТОВ „КАІР-2”.
Колегія суддів зазначає, що “Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затверджена наказом Мінстату і Мінтрансу від 07.08.96 р. № 228/253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. № 483/1508, втратила чинність 31.05.2006 р. Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68 наказ Мінстату і Мінтрансу від 07.08.96 р. № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», якою визначалась типова форма ТТН та порядок її заповнення, виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів у зв'язку з тим, що норми Інструкції суперечать чинному законодавству, не відповідають принципам державної регуляторної політики, створюються проблеми у сфері господарської діяльності. Таким чином, на момент здійснення позивачем перевезень товару в спірний період (2008 рік) були відсутні нормативно-правові акти, які б регулювали порядок оформлення товарно-транспортних накладних. Таким чином, судом першої інстанції застосовано при вирішенні спору нормативно-правовий акт, який втратив чинність.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарські операції з придбання позивачем нафтопродуктів за договором поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між ТОВ „Мартель ЛТД” та ТОВ „АРВ”, та їх подальшої реалізації підтверджуються документально, відображені підприємством у бухгалтерському та податковому обліку. З огляду на зазначене, висновок перевірки про те, що операції з оприбуткування, приймання -передачі товарів, отриманих за договором поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між ТОВ „Мартель ЛТД” та ТОВ „АРВ”, фактично не проводились та документально не оформлялись (стор.18, 43), суперечить фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджено, що реалізація нафтопродуктів є основним видом діяльності ТОВ „АРВ”, безпосередня участь підприємства у здійсненні цієї діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ст.189 ГК України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни. Статтею 190 цього Кодексу визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Придбані підприємством у ТОВ „Мартель ЛТД” нафтопродукти, реалізовані позивачем з націнкою, що підтверджується актом перевірки (стор.45). За період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року підприємством задекларовано податок на прибуток у сумі 172000,00 грн. (стор. 51 акту перевірки). З огляду на зазначене, висновок перевірки про економічну необґрунтованість діяльності ТОВ „АРВ” та відсутність направленості на отримання доходу ... (стор.45 акту перевірки), не відповідає фактичним обставинам та суперечить даним перевірки. Крім того, перевіркою не встановлено фактів реалізації позивачем ПММ нижче ціни придбання. З огляду на вказане, придбання ПММ у ТОВ „Мартель ЛТД” здійснювалось позивачем в межах господарської діяльності підприємства.
Пунктом 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства. Нормами пп. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів..., або дата оприбуткування платником податку товарів...
З огляду на зазначене, висновок перевірки про порушення підприємством п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України та донарахування за результатами перевірки податку на прибуток на загальну суму 1800558 грн., є необґрунтованим.
Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нормами пп.7.4.4 п. 7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Паливно-мастильні матеріали придбавались позивачем у ТОВ „Мартель ЛТД” з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та фактично використані підприємством у межах господарської діяльності. Відтак, висновок перевірки про порушення підприємством пп.7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, є необґрунтованим.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку на суму 1440446,00 грн. підтверджується податковими накладними, отриманими від ТОВ „Мартель ЛТД”. Наявність цих податкових накладних підтверджена перевіркою (абз. 4-6 стор.59 акту). З огляду на зазначене, висновок перевірки про порушення підприємством пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, є необґрунтованим, а останнє речення абз.2 стор.59 акту про непідтвердження сум ПДВ податковими накладними спростовується даними перевірки з детальним переліком податкових накладних, отриманими підприємством від ТОВ „Мартель ЛТД” у березні, квітні, червні 2008 року (абз. 4-6 стор.59 акту ) та матеріалами справи (т.2 а.с. 6-20, т.2 а.с. 2, 4).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 06 жовтня 2008 року Охтирською МДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Мартель ЛТД” за лютий та березень 2008 року. За результатами перевірки відповідачем не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ „Мартель ЛТД”, що підтверджується довідкою Охтирською МДПІ від 06.10.2008 року № 224/2332/32214112 (т.2 а.с.22-26), яка є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р.).
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Як підтверджено матеріалами справи, та не заперечується відповідачем на момент здійснення господарських операцій з ТОВ „АРВ” та виписки податкових накладних ТОВ „Мартель ЛТД” було зареєстровано платником ПДВ. Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках...Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Матеріали справи, а саме інформація автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (т.2 а.с. 161-163) підтверджують відповідність сум податкового кредиту позивача з операцій придбання нафтопродуктів сумам задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковому обліку контрагента позивача - ТОВ „Мартель ЛТД”. З огляду на зазначене, матеріалами справи підтвердженого, що контрагент позивача (ТОВ „Мартель ЛТД”) у повному обсязі сплатив податки з операцій поставки нафтопродуктів по договору № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД”.
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з нормами пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Норми Закону України „Про податок на додану вартість” не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для зменшення правомірно визначених валових витрат та податкового кредиту підприємства.
Щодо висновку суду першої інстанції про притягнення директора ТОВ „АРВ” ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 163 -1 КпАП України за те, що податковий облік на керованому ним підприємстві вівся з порушенням встановленого порядку, то такий висновок суперечить фактичним обставинам справи та спростовується постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.07.2009 р. по справі № 3-1632 за 2009 р. Зазначеною постановою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 163 -1 ч.1 КпАП України за пропуском строку.
За протестом Охтирського міжрайонного прокурора, поданим до суду на підставі заяви ОСОБА_4, постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.07.2009 р. по справі № 3-1632 за 2009 р. скасована постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.04.2010 р., справу надіслано на новий розгляд. Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.05.2010 р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 163 -1 ч.1 КпАП України закрито.
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 13.08.2010 р. постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.04.2010 р., від 21.05.2010 р. скасовано на підставі того, що вказані постанови прийняті суддями місцевого суду при відсутності на це відповідних повноважень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163 -1 ч.1 КпАП України, відносно ОСОБА_4 закрито.
З огляду на вказане, висновок Сумського окружного адміністративного суду про притягнення директора ТОВ „АРВ” ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 163 -1 КпАП України суперечить фактичним обставинам справи.
Посилаючись на факт притягнення директора ТОВ „АРВ” ОСОБА_4 до відповідальності у вигляді адміністративного штрафу, відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративний проступок (адміністративне правопорушення), що набрали законної сили, є обов'язковими для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мати місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Висновки щодо інших питань, викладені у вироку чи постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу. Підприємство позивача не було учасником розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, а ОСОБА_4 у свою чергу не є стороною чи учасником справи за позовом ТОВ „АРВ” до Охтирської МДПІ Сумської області.
Висновок про нікчемність договору зроблений відповідачем з посиланням на те, що по ланцюгу придбання ПММ виявлені порушенням податкового законодавства з боку підприємств (ПП „Весна”, ПП „Демол-Сервіс”), у яких придбавав паливно-мастильні матеріали контрагент ТОВ „Мартель ЛТД” - ТОВ „Метрідат”; обізнаністю посадових осіб позивача про такі порушення, та у зв'язку з реалізацією позивачем придбаних у ТОВ „Мартель ЛТД” паливно-мастильних матеріалів з незначною націнкою.., що на думку відповідача, свідчить про економічну необґрунтованість даної діяльності та відсутність направленості на отримання доходу ... (стор.45 акту перевірки).
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Положеннями статті 228 ЦК України визначено, що правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. В силу положень частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Хоча умови та зміст вчинених правочинів не суперечать актам цивільного законодавства, однак угода вважається дійсною, коли сторонами фактично було виконано умови вказаної угоди.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки позивачем до суду надано докази, що підтверджують виконання зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеного між позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД”, а отже фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про нікчемність правочинів, здійснених між позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД”
Колегія суддів зазначає, що підпунктом 2.3.2 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., передбачено, що за кожним відображеним фактом порушення податкового законодавства в акті повинні бути вказані показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів; зазначені первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. В порушення зазначеного, акт перевірки (19-41 стор. акту) містить інформацію про господарську діяльність підприємств (ПП „Весна”, ПП „Демол-Сервіс”, ТОВ „Метридат”), які не є контрагентами позивача, тому відповідач не досліджував первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку вказаних підприємств. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що контрагент позивача (ТОВ „Мартель ЛТД”) постачав позивачу ПММ, які були придбані саме у ТОВ „Метридат”. Також, у справі відсутні докази того, що ТОВ „Метридат” придбавав ПММ у ПП „Весна” та ПП „Демол-Сервіс”.
Акт перевірки не містить інформацію про заниження валових доходів чи податкових зобов'язань з ПДВ та несплату податків контрагентом позивача - ТОВ „Мартель ЛТД” з операцій поставки покупцю - ТОВ „АРВ” паливно-мастильних матеріалів по договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р. Матеріали справи (т.2 а.с. 161-163) містять інформацію автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Вказаною інформацією підтверджено відповідність сум податкового кредиту позивача з операцій придбання нафтопродуктів сумам задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковому обліку контрагента позивача - ТОВ „Мартель ЛТД”.
Відтак, матеріалами справи підтвердженого, що по договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р., укладеному між позивачем та ТОВ „Мартель ЛТД”, відсутня невідповідність сум податку на додану вартість, які віднесені позивачем до податкового кредиту, та сумами податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ „Мартель ЛТД”. Тому, відсутні підстави для визнання цього договору таким, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України) та є нікчемним.
Крім того, 06 жовтня 2008 року Охтирською МДПІ проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ „АРВ” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Мартель ЛТД” за лютий та березень 2008 року, тобто за періоди, які охоплюються актом перевірки від 10.06.2009 року № 88/2332/32214112, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення. За результатами перевірки відповідачем не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ „Мартель ЛТД”, що підтверджується довідкою Охтирською МДПІ від 06.10.2008 року № 224/2332/32214112 (т.2 а.с.22-26), яка є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р.).
Перевіркою ТОВ „АРВ” встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відносно відомостей, отриманих від ТОВ „Мартель ЛТД”, яке мало правові відносини з платником податків -ТОВ „АРВ” (п.2 висновку перевірки).
Щодо посилання відповідача на економічну необґрунтованість діяльності підприємства та відсутність направленості на отримання доходу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Реалізація нафтопродуктів є основним видом діяльності ТОВ „АРВ”, безпосередня участь підприємства у здійсненні цієї діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ст.189 ГК України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни. Статтею 190 цього Кодексу визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Пунктом 1.18. Закону України Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до пп. 1.20.1. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (пп.1.20.8. п. 1.12 ст.1 Закону).
Відповідно до приписів п.4.1. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни...У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Перевіркою не встановлено та відповідачем не доведено, що ціна реалізації ПММ не відповідає рівню звичайної ціни. Перевіркою не встановлено заниження задекларованих підприємством податкових зобов'язань з ПДВ (стор.53 акту перевірки). Придбані підприємством у ТОВ „Мартель ЛТД” нафтопродукти, реалізовані позивачем з націнкою, що підтверджується актом перевірки (стор.45). За період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року ТОВ „АРВ” задекларувало скоригований валовий дохід у сумі 98002429, 00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року не встановлено його заниження або завищення (стор.4 акту). За період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року підприємством задекларовано податок на прибуток у сумі 172000,00 грн. (стор. 51 акту перевірки). З огляду на зазначене, висновок перевірки про економічну необґрунтованість діяльності ТОВ „АРВ” та відсутність направленості на отримання доходу, не відповідає фактичним обставинам та суперечить даним перевірки. З огляду на зазначене, висновки акту про нікчемність договору поставки нафтопродуктів № 04/01-2 від 04.01.2008 р. ґрунтуються на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГК України. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та у відповідних випадках Кримінальним кодексом України. В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення підприємствами ПП „Весна” та ПП „Демол-Сервіс” вимог податкового законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахуванням всіх фактичних обставин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової про задоволення позовних вимог через порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 4. ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АРВ" задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010р. по справі № 2-а-155/10/1870 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АРВ" задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення -рішення Охтирської МДПІ: № 0000422332/0 від 19 червня 2009 року про визначення ТОВ „АРВ” податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 3450137 грн., в т.ч. за основним платежем - 1800558 грн., за штрафними санкціями - 1649579 грн.; № 0000412332/0 від 19 червня 2009 року про визначення ТОВ „АРВ” податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2160669 грн., в т.ч. за основним платежем -1440446 грн., за штрафними санкціями - 720223 грн. № 0000422332/1 від 14 серпня 2009 року про визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 3450137 грн., в т.ч. за основним платежем - 1800558 грн., за штрафними санкціями - 1649579 грн.; № 0000412332/1 від 14 серпня 2009 року про визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2160669 грн., в т.ч. за основним платежем - 1440446 грн., за штрафними санкціями - 720223 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Шевцова Н.В.
Судді< підпис >
< підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 20.09.2010 р.