61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
22 вересня 2010 р.Справа № 2-а-5613/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2010р. по справі № 2-а-5613/10/2070
за позовом Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації < Список > < Текст >
до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними та скасування рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суд від 14 травня 2010 року в задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області про визнання дій неправомірними та скасування рішення відмовлено.
Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області, не погодившись з постановою суду , подало апеляційну скаргу, вважає її такою, що прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 року та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації щодо скасування постанови «Про накладення штрафу» від 20.01.2010 р. (за невиконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 - виконавчий лист №2а-6020/08).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.
Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що державним виконавцем не допущено порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції "Про проведення виконавчих дій", під час надання позивачу строку на добровільне виконання рішення суду та під час вирішення питання про накладання штрафу на позивача. Отже, постанова про накладання штрафу від 20 січня 2010 року винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 2 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV “Про виконавче провадження”встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження”передбачені підстави для відкриття виконавчого провадження .
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Згідно статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Згідно ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії набрала законної сили 23.12.2008 року (а.с. 62), 14.07.2009р. ОСОБА_1 було видано виконавчий лист за № 2а-6020/08 по вказаній справі.
Виконавчий лист по справі № 2а-6020/08, був пред'явлений стягувачем до виконання 04.09.2009 року, що підтверджується його заявою (а.с. 29).
Постановою Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області виконавче провадження було відкрито 09.09.2009р.(а.с. 30), відповідно до якої боржникові - Управлінню праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області було запропоновано добровільно виконати постанову суду у строк до 16.09.2009р. (а.с. 30).
Вказана постанова була направлена до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області поштою, що підтверджується копією супровідного листа від 09.09.2009р. за № 19217/03-01/В-7 (а.с. 32).
У строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання постанови суду, боржник постанову суду не виконав.
До Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області боржник надіслав заяву від 14.10.2009р. за № 0823/4586, у якій просив суд відстрочити виконання судового рішення (а.с. 33), у вказаному листі вказав на невиконання постанови суду.
Державним виконавцем ППВР ВДВС Головного управління юстиції в Харківській області Сидоренко О.М., у зв'язку з невиконанням боржником у строк, встановлений для добровільного виконання постанови суду без поважних причин, було винесено Постанову “Про накладення штрафу”від 20.01.2010 року, якою на боржника був накладений штраф у розмірі 340грн., встановлений новий строк для виконання рішення суду до 27.01.2010р. (а.с. 44-45), та яка була надіслана на адресу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області поштою, що підтверджується копією супровідного листа від 05.02.2010р. за № 3533-03-01/В-7 (а.с. 46).
Управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на адресу Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області був надісланий лист від 10.03.2010р. за № 0823/790 (а.с. 50-51), у якому боржник посилався на неможливість виконання постанови у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень щодо даних соціальних виплат та зазначав, що постанову від 20.01.2010р. він отримав та додано реєстр повернутих без виконання платіжних вимог з УДКУ в Красноградському районі Харківської області від 03.02.2010р. за № 2.1-21/20-63 (а.с. 47-49).
Судом встановлено, що постанова про “Відкриття виконавчого провадження”від 09.09.2009р. ні до начальника Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області згідно ч. 7 ст. 24 та ч. 2 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”відповідно, ні до суду позивачем оскаржена не була.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи , що копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана боржником, проте будь-які дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, а саме до 16.09.2009року боржником - Управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області не вчинялися.
Тому, колегія суддів дійшла висновку , що оскаржувана постанова про накладення штрафу розмірі 340,00грн. від 16.10.2009р. прийнята відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржником на виконання постанови суду були вжиті в числі інших наступні заходи: підготовлено Розпорядження № 60 від 24.11.2009 року щодо виплати по судових рішенням щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни (а.с. 38-41), до числа яких був залучений і ОСОБА_1 (а.с. 40).
Як вбачається з постанови “Про накладення штрафу”від 20.01.2010 року, якою на боржника був накладений штраф у розмірі 340грн боржникові надавався строк для виконання рішення суду до 16.09.2009р. (а.с. 44).
Розпорядження № 60 від 24.11.2009 року позивачем було підготовлено після спливу строку, встановленого для добровільного виконання постанови “Про відкриття виконавчого провадження”від 09.09.2009р.
Управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на адресу ГУ ПСЗН ХОДА були надіслані лист від 20.11.2009р. за № 01-38/5179 (а.с. 6), від 04.02.2010р. від 01-38/367 (а.с. 6), у яких боржник посилався на необхідність виділити кошти для здійснення соціальних виплат.
Однак всі дії Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо виконання постанови суду, були здійснені за межами строку, встановленого державним виконавцем для виконання постанови суду.
Позивачем не було надано жодного доказу, відповідно до якого було б встановлено наявність поважності причин невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської РДА постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що відсутні дані та документальні докази вжиття позивачем заходів, спрямованих на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 року станом на 16.09.2009р. -дату, встановлену державним виконавцем для виконання рішення суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що боржником у строк, встановлений державним виконавцем для виконання рішення суду, не були вжиті жодні заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції, зазначає , що відповідно до статті 5 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV “Про виконавче провадження”державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, і має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В силу вимог статті 124 Конституції України державний виконавець не має права ставити під сумнів законність виданого виконавчого документа або проявляти бездіяльність з метою невиконання судового рішення.
Стаття 34 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV “Про виконавче провадження”передбачає виключний перелік обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Серед обставин, наведених у статті 34 цього Закону, відсутня така, що пов'язується із звернення боржника до суду за роз'ясненням порядку і способу виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 35 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV “Про виконавче провадження” виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Проте, як вбачається із змісту вказаної норми, зупинення виконавчого провадження з наведеної підстави є правом, а не обов'язком державного виконавця, і пов'язується із зверненням до суду державного виконавця, а не боржника, чим державний виконавець правомірно не скористався.
Таким чином, жодних підстав для зупинення виконавчого провадження у відповідача не було.
Колегія суддів зазначає, що дії державного виконавця проведені в рамках та відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”та відповідає чинному законодавству України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання дій державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області неправомірними і передчасними та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 340,00грн. від 20.01.2010р. є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем до суду надано заяву про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови про накладення штрафу від 20.01.2010р., у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом та її повернення позивачеві (а.с. 8).
Відповідачем до суду було подано клопотання, в якому останній просив суд в задоволенні позову відмовити на підставі ст. 100 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач оскаржувану постанову про накладення штрафу від 20.01.2010р. отримав у строк, встановлений ч. 2 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”для її оскарження. Позивачем у заяві не наведено доказів поважності причин пропуску строку, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Враховуючи встановлене, доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2010р. по справі № 2-а-5613/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
< повний текст >