61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
16 вересня 2010 р.Справа № 2-а-12/10/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Лаба О.П. -
представника позивача - Коваленко Т.Л.
представника відповідача - Максименко А.Ю. < Секретар >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. по справі № 2-а-12/10/1670
за позовом Київського міського центру зайнятості < Список > < Текст >
до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю,
Позивач, Київський міський центр зайнятості, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", в якому просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 17393,92 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем поновлено на роботі ОСОБА_3, яка перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю. Згідно наказу "Про поновлення на посаді начальника Центральної заводської лабораторії ОСОБА_3.", дні звільнення ОСОБА_3 вважаються вимушеним прогулом, за час вимушеного прогулу їй виплачується заробітна плата, тому, на думку позивача, сума виплаченого забезпечення ОСОБА_3 підлягає утриманню з роботодавця на підставі пункту 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року у задоволенні адміністративного позову Київського міського центру зайнятості відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», КАС України та на обставини і обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини і обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 була звільнена з роботи наказом ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" № 211-а від 01.03.2007 року.
ОСОБА_3 стала на облік як безробітна у Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості з 29.05.2007 року по 21.06.2007 року. У зв'язку з переїздом в іншу місцевість з 22.06.2007 року була знята з обліку.
На підставі заяви ОСОБА_3 від 17.07.2007 року (арк. 9) Печерським районним центром зайнятості винесено накази № 2281/135 від 17.07.2007 року про поновлення статусу безробітного та № 2282/135 від 17.07.2007 року про поновлення виплати допомоги по безробіттю, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. 10-11 справи).
Наказом від 21.05.2008 року № 367-к ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" було поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Центральної заводської лабораторії з 16.05.2007 року та виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу.
22.05.2008 року ОСОБА_3 подала заяву до Печерського районного центру зайнятості з проханням зняти її з обліку у зв'язку з поновленням на роботі та зобов'язувалась повернути виплати матеріального забезпечення в сумі 17208 грн. 27 коп., отримані за період з 17.07.2007 року по 07.05.2008 року в добровільному порядку (арк. 12-13 справи).
Згідно з наказом Печерського районного центру зайнятості № 2052/85 від 22.05.2008 року ОСОБА_3 припинено виплату допомоги по безробіттю та запропоновано повернути суму виплаченої допомоги в добровільному порядку в установлений законодавством термін. ОСОБА_3 з наказом ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис в наказі (аркуш 18 справи).
24.06.2009 року позивачем направлено претензію керівнику Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (арк. 23-24) з проханням перерахувати кошти в розмірі 17393 грн. 92 коп. (185 грн. 65 коп. нараховано спеціалістами Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості + 17208 грн. 27 коп. нараховано спеціалістами Печерського районного центру зайнятості), посилаючись на пункт 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Оскільки відповідачем вищевказана претензія залишена без задоволення, кошти не сплачені, позивач звернувся до суду про їх стягнення в примусовому порядку.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, надаючи правову оцінку позовним вимогам, правомірно виходив з наступного.
Пункт 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлює вичерпний перелік підстав, настання яких може мати наслідки утримання з роботодавця: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
В судовому засіданні представниками відповідача було зазначено, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про визнання недійсними наказів та поновлення на посаді. Проте, наказом № 367-к від 21.05.2008 року ОСОБА_3 була поновлена на роботі в добровільному порядку за згодою сторін, тому відмовилась від позову. Дана обставина також підтверджується заявою ОСОБА_3 від 22.05.2008 року, поданою до центру зайнятості.
Тобто порушень при звільненні ОСОБА_3 та вини в цьому підприємства не було доведено та встановлено відповідним судовим рішенням.
Колегія суддів зазначає, що аналізуючи норму пункту 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що нею не передбачено відповідальності роботодавця у разі добровільного поновлення працівника.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що вимоги позивача не грунтуються на вимогах закону та є безпідставними.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року "Деякі питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття" затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до цього Порядку, рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.
Позивачем не надано наказу про відшкодування коштів ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", по тексту позовної заяви посилання на нього відсутні.
Натомість в матеріалах справи наявний наказ Печерського районного центру зайнятості № 2052/85 від 22.05.2008 року, яким ОСОБА_3 припинено виплату допомоги по безробіттю та запропоновано повернути суму виплаченої допомоги в добровільному порядку в установлений законодавством термін (арк. 18).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2010 року по справі № 2-а-12/10/1670 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2010р. по справі № 2-а-12/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2010 р.