61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
16 вересня 2010 р.Справа № 2-а-847/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Лаба О.П., Л < Секретар >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А1451 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2010р. по справі № 2-а-847/10/2070
за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах , ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Військової частини А1451 < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 1451, в якому просив визнати бездіяльність військової частини А 1451 щодо невиплати громадянці ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік незаконною; зобов'язати військову частину А1451 виплатити громадянці ОСОБА_1 заборгованість з матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1165 гривень 38 копійок.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 1451 на посаді радіотелеграфіста вузла зв'язку. З 08 липня 2009 по31 липня 2009 року ОСОБА_1 перебувала у черговій відпустці за 2009 рік, у зв'язку з чим, наказом командира військової частини А 1451 від 06 липня 2009 року №143 громадянці ОСОБА_1 було передбачено та відповідно до наказу нараховано грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 1165 гривень 38 копійок. Нарахована ОСОБА_1 грошова допомога на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 1165 гривень 38 копійок станом на дату звернення до суду з позовом не виплачена.
Представник відповідача подав до суду заперечення проти позову (а.с.15-16), обґрунтовуючи їх наступним. Керуючись наказом Міністра оборони України № 625 від 28.10.2006 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини збройних сил України», військова частина А 1451 є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Кошти для виплати грошової допомоги на оздоровлення на рахунок військової частини А 1451 від вищестоящого розпорядника коштів (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105)) не надходять. Вини військової частини А 1451 немає. Представник відповідача також зазначив, що військова частина А 1451 є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Таким чином, представник відповідача вважає вимогу позивача щодо виплати допомоги на оздоровлення безпідставною та просить суд відмовити позивачу у його позовних вимогах повністю.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 року адміністративний позов Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 було задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Бюджетного Кодексу України, КАС України та на обставини і обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України, є військовослужбовцем військової частини А 1451, має військове звання старший солдат, займає посаду радіотелеграфіста вузла зв'язку.
01.07.2009р. позивач подала рапорт (а.с.6) з проханням виплатити грошове забезпечення на оздоровлення.
Наказом командира військової частини А 1451 за № 143 від 06.07.2009, старшому солдату ОСОБА_1, радіотелеграфісту вузла зв'язку військової частини А 1451, було призначено до виплати грошову допомогу на оздоровлення в сумі 1165,38 грн., що підтверджується витягом з відповідного наказу (а.с.5). Відповідно до довідки від 15.01.2010 № 9 про нараховану та невиплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у військовій частині А 1451 (а.с.7), зазначена допомога була нарахована позивачеві в розмірі 1165,38 грн. Зазначена грошова допомога на оздоровлення станом на день розгляду справи позивачеві не виплачена.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.1-1 Закону України “Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ, законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.9 Закону України “Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.п.30.1-30.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за N 638/15329, (застосовується з 1 січня 2008 року; зі змінами і доповненнями), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України. Військовослужбовцям, яким на їх бажання щорічна основна відпустка надається частинами, грошова допомога на оздоровлення надається на їх бажання під час вибуття у першу чи другу частину відпустки. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказ командира військової частини А 1451 № 143 від 06.07.2009 щодо виплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 1165,38 грн. не скасований, є чинними, виплата вказаної суми допомоги здійснена не була, а тому зазначена виплата підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання представником відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не береться до уваги. Так, Європейський Суд з прав людини у справі “Кечко проти України” констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання представника відповідача на те, що відповідач є розпорядником грошових коштів третього ступеня, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що право позивача на отримання грошової допомоги для оздоровлення передбачено спеціальними нормами - Законом України “Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Наказом Міноборони "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008р. за № 260, зобов'язання з виплати даного виду грошових виплат було взято відповідачем - військовою частиною А 1451, розпорядником грошових коштів третього рівня на підставі діючого законодавства та в межах бюджетного фінансування того періоду. Поважних причин невиконання взятих на себе зобов'язань відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність невиплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 1165,38 грн. з огляду на його посилання про рівень належності військової частини А 1451 до розпорядника грошових коштів третього ступеня, а також посилання на відсутність фінансування вказаної виплати.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про незаконність бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2010 року по справі № 2-а-847/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини А1451 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2010р. по справі № 2-а-847/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2010 р.