61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
16 вересня 2010 р.Справа № 2-а-2461/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання - Лаба О.П.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2, - ОСОБА_3 < Секретар >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010р. по справі № 2-а-2461/10/2070
за позовом Приватної фірми "Стандарт" < Список > < Текст >
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Приватна фірма "Стандарт" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000342340/0 від 22.02.2010р. щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 996586,60 грн., в тому числі за основним платежем 654251,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -342332,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог послався на пп.1.22.2.,п. 1.22., ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.1.13. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 6, 204, 213, 627, 628, 639, 845, 865 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України. Вважає, що визначення (донарахування) Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 654251,00 грн. на підставі того, що позивач за період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. здійснював переробку лому дорогоцінних металів відповідно до нарядів-замовлень шляхом обміну на брухт дорогоцінних металів нижче розрахунку планової калькуляції, при цьому брухт дорогоцінних металів, отриманий на переробку від фізичних осіб, підприємством не оприбутковувався на баланс по вартості брухту та не списувалися ювелірні вироби, надані в обмін на брухт, по вартості готових виробів, чим занижено вартість робіт по переробці, не відповідає нормам діючого законодавства. Стверджує, що жодною нормою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено нарахування податку на дохід підприємства, який воно фактично не нараховувало та не отримало. Наголошує на тому, що норма вміщена в пп.7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає рівень звичайних цін щодо доходу отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) саме пов'язаним особам, а фізичні особи, що замовляли переробку брухту ніяким чином не пов'язані з Приватною фірмою «Стандарт» в розумінні ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка дає визначення пов'язаної особи, а тому, зазначена норма не повинна застосовуватися до правовідносин позивача з контрагентами. Визначення у акті перевірки операцій підприємства з переробки давальницької сировини за господарськими договорами з іншими суб'єктами підприємницької діяльності як договорів міни здійснено безпідставно, оскільки законодавство України, зокрема Цивільний та Господарський кодекси, встановлюють як ґрунтовні принципи свободи договору та презумпції правомірності правочинну, а індивідуальна невизначеність сировини (брухту чи банківських зливків) під час приймання, переробки та видачі готових виробів не може служити ознакою договору міни. Також, заперечив правомірність визначення, як поворотної фінансової допомоги, передачі власником підприємства брухту дорогоцінних металів своєму підприємству на підставі безвідплатного строкового цивільно-правового договору, посилаючись на визначення поворотної фінансової допомоги у Законах України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про оподаткування прибутку підприємств», а також на свободу договору, визначену актами цивільного законодавства. На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000342340/0, за яким, на підставі акту перевірки, позивачу нараховане податкове зобов'язання, винесене відповідачем неправомірно, оскільки в Акті перевірки не обґрунтовано фактів порушення платником податків пп. 4.1.6, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які послужили підставою для нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій. З огляду на викладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасувати.
Відповідач, Харківська ОДПІ, в своїх запереченнях на позов з позовними вимогами не погодилась та пояснила суду, що порушення 4.1.6, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 29.01.2010 р. №159/234/30238571 «Про результати планової виїзної перевірки Приватної фірми «Стандарт», код ЄДРПОУ 30238571, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 р. по 30.09.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 30.09.09 р.»(надалі -акт перевірки). На підтвердження правомірності донарахування податку на прибуток відповідач надав заперечення до позову, в якому, з посиланням на акт перевірки, зазначив, що позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 654254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175688 грн. Відповідач вказує, що у зв'язку з тим, що платником податку за період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. здійснено переробку лому дорогоцінних металів відповідно до нарядів-замовлень шляхом обміну на брухт дорогоцінних металів нижче розрахунку планової калькуляції, при цьому брухт дорогоцінних металів, отриманий на переробку від фізичних осіб, підприємством не оприбутковувався на баланс по вартості брухту, а ювелірні вироби, надані в обмін на брухт, не списувалися по вартості готових виробів. Відповідач на обґрунтування правомірності віднесення осіб, що замовляли переробку брухту дорогоцінних металів у позивача, до пов'язаних з платником податку посилається на пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни за такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а дія зазначеної норми поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, або сплачують податок на прибуток за іншими ніж платник ставками. Також відповідач зазначив, з посиланням на акт перевірки, що підприємством позивача включено до складу валових доходів вартість робіт за виготовлення ювелірних виробів, яка є нижче розрахунку планової калькуляції. На думку Харківської ОДПІ позивач занизив вартість наданих робіт по виготовленню ювелірних виробів порівняно зі справедливою ринковою ціною, при цьому послався на дані, зазначені у акті перевірки, в якому зазначено розбіжності між вартістю послуг вказаних у первинних бухгалтерських документах та вартістю послуг, зазначеною в розрахунку планової калькуляції, складеної самим позивачем в бік заниження. Також відповідач підтримав зазначені у акті перевірки твердження про визначення договорів давальницької переробки сировини як договорів міни, посилаючись на п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, а також безоплатного надання товару. Відповідач вважає, що переданий на переробку за давальницькими договорами брухт дорогоцінного металу та видані після переробки готові ювелірні вироби є базою оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Стосовно визначення, як поворотної фінансової допомоги, передачі власником підприємства брухту дорогоцінних металів своєму підприємству на підставі безвідплатного строкового цивільно-правового договору, представник відповідача підтримав зафіксовані актом перевірки визначення такої операції як надання поворотної фінансової допомоги, оскільки ПФ «Стандарт»на дату переходу на загальну систему оподаткування використовувало у господарській діяльності внесений засновником дорогоцінний метал, який повинен був бути включений до складу валових доходів відповідно до пп. 4.1.6, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у 1 кварталі 2009 року при поверненні зазначеного металу засновнику його вартість повинна бути включена до складу валових витрат. Підстав для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування відповідач не вбачає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року адміністративний позов Приватної фірми "Стандарт" задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Господарського Кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", КАС України та на обставини і обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.01.2010 р. фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області було здійснено планову виїзну перевірку на ПФ «Стандарт», за результатами якої складено акт від 29.01.2010 р. №159/234/30238571 «Про результати планової виїзної перевірки Приватної фірми «Стандарт», код ЄДРПОУ 30238571 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 р. по 30.09.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 30.09.09 р.». Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено, що позивачем порушено пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 654 254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175 688 грн. /а.с. 11-51/.
Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Заперечення № 4 від 10.02.2010 року до акту перевірки, в якому виклав доводи та підстави, на яких ґрунтуються заперечення, а також вказав на методологічні та фактичні помилки перевіряючих під час складення акту перевірки /а.с.55-60/.
На підставі висновків акту перевірки об'єднаної державної податкової інспекції про встановлення порушень позивачем пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 22.02.2010 р. відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000342340/0, за яким, на підставі акту перевірки, позивачу нараховане податкове зобов'язання у сумі 996 586,60 грн., у тому числі за основним платежем -654 251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -342 332,60 грн. /а.с. 62/.
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, Приватна фірма «Стандарт» 04.03.2010 р. звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок включення Приватної фірми «Стандарт» до складу валового доходу у період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. дохід від здійснення переробки лому дорогоцінних металів в ювелірні вироби відповідно до нарядів-замовлень в сумі, що є нижчою ніж розрахунок планової калькуляції, та в результаті не оподаткування передачі власником підприємства брухту дорогоцінних металів своєму підприємству на підставі безвідплатного строкового цивільно-правового договору.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. Приватна фірма «Стандарт» здійснювало переробку лому дорогоцінних металів та зливків банківського золота в ювелірні вироби відповідно до нарядів-замовлень з фізичними особами та на підставі договорів переробки давальницької сировини з суб'єктами підприємницької діяльності.
Як випливає з висновків акту перевірки, позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 654 254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175 688 грн.. У зв'язку з тим, що платником податку за період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. здійснено переробку лому дорогоцінних металів відповідно до нарядів-замовлень шляхом обміну на брухт дорогоцінних металів нижче розрахунку планової калькуляції, при цьому брухт дорогоцінних металів, отриманий на переробку від фізичних осіб, підприємством не оприбутковувався на баланс по вартості брухту, а ювелірні вироби, надані в обмін на брухт, не списувалися по вартості готових виробів. Як на підставу правомірності віднесення осіб, що замовляли переробку брухту дорогоцінних металів у позивача, до пов'язаних з платником податку відповідач в акті посилається на пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни за такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а дія зазначеної норми поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, або сплачують податок на прибуток за іншими ніж платник ставками. В акті перевірки зазначено, що підприємством позивача включено до складу валових доходів вартість робіт за виготовлення ювелірних виробів, яка є нижче розрахунку планової калькуляції. Позивач занизив вартість наданих робіт по виготовленню ювелірних виробів порівняно зі справедливою ринковою ціною, в акті зазначеною як ціна з розрахунку планової калькуляції. Також у акті перевірки зазначено про визначення договорів давальницької переробки сировини як договорів міни, посилаючись на п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, а також безоплатного надання товару. Згідно висновків акту перевірки переданий на переробку за давальницькими договорами брухт дорогоцінного металу та видані після переробки готові ювелірні вироби є базою оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував твердження відповідача про те, що невідповідність визначення розміру бази оподаткування з боку позивача не може обґрунтовуватися п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки норма вміщена в пп.7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає рівень звичайних цін щодо доходу отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) саме пов'язаним особам, а фізичні особи, що замовляли переробку брухту у позивача не відповідають визначенню п.1.26. ст1 зазначеного закону, тому, ця норма не може бути застосована в даному випадку.
Згідно з п.1.26. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Отже жодних підстав для визначення контрагентів позивача як пов'язаних осіб у Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області не має.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вважає вказаний висновок ОДПІ помилковим, з огляду на наступне.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», в пп. 1.20.8. п.1.2. ст.1 зазначає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття валового доходу та види доходів, які включає валовий дохід. Виходячи зі змісту положень п.4.1 ст.4 Закону під валовим доходом слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Так, до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).
Чинним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку збільшувати валовий дохід, у разі розбіжностей між плановими показниками виробництва та фактично отриманим доходом, що підтверджений первинною документацією, відповідно до вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено суді апеляційної інстанції, що згідно наряду-замовленню від клієнта - фізичної особи підприємство отримувало брухт дорогоцінного металу за вагою для переробки в ювелірні прикраси, а від суб'єктів підприємницької діяльності - за договорами про переробку давальницької сировини. Зазначені договори не передбачали перехід права власності на брухт дорогоцінного металу чи банківського золота до переробника, тому ставити його на баланс переробник не мав законних підстав. Згідно норм Цивільного кодексу України (зокрема ст. 871 ЦК України), зазначені договори не є відчужувальними договорами і не передбачають привласнення підрядником результату його роботи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки щодо того, що вартість дорогоцінного металу переданого замовником виробнику ювелірних виробів для переробки є базою оподаткування є хибними.
Наведені норми Закону не зобов'язують платника податків обкладати податком на прибуток дохід, який ним не нарахований і не отриманий, а як свідчать документи первинного бухгалтерського обліку до складу оподатковуваного доходу платником податку включено саме суми фактично отриманих ним грошових коштів за договорами про переробку та нарядами замовленнями.
Системний аналіз зазначених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що зазначені норми Закону не містять підстав для включення до складу валового доходу вартості отриманих для переробки сировинних матеріалів, як не містять категоричного припису стосовно обов'язку платника податку дотримуватися розрахованих ним же планових показників виробництва. Отже, в діях позивача не вбачається порушення норм п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з ч.2 п.1.3 ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. N 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
З огляду на викладе, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач отримавши на підставі наряду-замовлення від клієнтів - фізичних осіб, а від суб'єктів підприємницької діяльності - за договорами про переробку давальницької сировини оплату за переробку брухту дорогоцінного металу та банківських зливків на ювелірні вироби оплату за послуги з переробки, правомірно та у відповідності до вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду, відніс їх до складу валового доходу.
При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував твердження відповідача про те, що переданий на переробку за давальницькими договорами брухт дорогоцінного металу та видані після переробки готові ювелірні вироби є базою оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як у разі відсутності факту оприбуткування товарів та віднесення їх вартості до валових витрат, не має підстав і для нарахування доходу.
Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в пп.1.22.2.,п. 1.22., ст. 1 встановлює, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, а в п.1.3. дає визначення: кошти - гривня або іноземна валюта. Аналогічне визначення містить і Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в пп.1.13 ст.1 : кошти - гривні або іноземна валюта. Отже висновок Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області стосовно кваліфікації наданого власником підприємства дорогоцінного металу для використання у виробництві та підтримання асортименту зразків за цивільно-правовою угодою як поворотної фінансової допомоги є хибним, та не відповідає посиланням відповідача на норми чинного законодавства.
Колегія суддів також зазначає, що визначення суми неоподаткованого доходу, викладене на стор. 20 Акту перевірки, розраховане за даними інформаційного сайту htt:/www.finance.ua, як вартість 1 грама золота 999 проби є методологічною помилкою, що не містить під собою жодного законного підґрунтя, оскільки, як зазначив позивач, брухт золота, переданий засновником у користування заснованому ним підприємству, не є банківським металом (зливками) та не має чистоти 999 проби й не може коштувати як банківське золото, що має котирування на біржі та регулюється НБУ. Брухт золота має лише певний відсоток дорогоцінного металу, а всі інші складові його сплаву це домішки технічних металів (лігатура), що надають ювелірним виробам певних фізичних властивостей і коштує він значно дешевше, в залежності від відсоткового вмісту чистого золота. Крім того, брухт передавався за родовими ознаками, а саме за вагою, для підтримання технологічного процесу та представлення асортиментної номенклатури без права відчуження, то й не мав грошового еквіваленту у договорі, тим більше, що власник не мав наміру його відчужувати.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок органу державної податкової служби про визначення (донарахування) Харківською ОДПІ податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 654 251,00 грн. внаслідок порушення п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідає фактичним обставинам у справі і ґрунтується на довільному тлумаченні відповідачем норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
З огляду на це, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав у відповідача для визначення Приватної фірми «Стандарт» суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 654 251,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення № 0000342340/0 за яким, на підставі акту перевірки, позивачу нараховане податкове зобов'язання у сумі 996 586,60 грн., у тому числі за основним платежем -654 251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -342 332,60 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.20109 року по справі № 2-а-2461/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010р. по справі № 2-а-2461/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2010 р.