61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
15 вересня 2010 р.Справа № 2-а-97/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Лаби О.П. < Секретар >
представник позивача Неговєлов А.В.
представник відповідача Бакланова Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податковаої інспекції на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2010р. по справі № 2-а-97/10/1870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафто маслозавод" < Список > < Текст >
до Сумської міжрайонної державної податковаої інспекції < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Лебединський нафтомаслозавод”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000862301/0 749/23 від 10.07.2009 року, та № 0000872301/0 750/23 від 10.07.2009 року, якими позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 року позовні вимоги задоволено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до винесення невірного рішення, а саме: п.4.1. ст.4, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.11.1 ст.11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 25.05.2009 року по 22.06.2009 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ “Лебединський нафтомаслозавод”, за результатами якої 25.06.2009 року складений акт перевірки № 81/23/22589938/10 ( а.с. 7-44), на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0000862301/0 749/23 від 10.07.2009 року, та № 0000872301/0 750/23 від 10.07.2009 року, якими позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції ( а.с. 46,47).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем було самостійно виправлено помилку шляхом включення суми витрат до декларації за 1 квартал 2008 року та включено до рядка 05.2 декларації «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», то посилання відповідача на положення п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставними.
Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного
Статтями 6,17 КАС України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обрахувавши розмір штрафу, визначивши його в сумі 23125,0 грн. відповідач вважає, що ТОВ “Лебединський нафтомаслозавод” повинен був нарахувати та віднести цю суму до складу валового доходу підприємства. Однак, такий висновок суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема, п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого ( нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній ( морській) економічній зоні, так і за її межами.
Як передбачено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору, або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Тобто обов'язок включити такі суми до складу валового доходу настає лише у разі одержання таких сум.
Колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2008 року коштів в сумі 195612,0 грн., що є процентами, сплаченими позивачем на користь банківських установ за кредитними договорами протягом 2007 року та за 1 квартал 2009 року суму 148021,0 грн., витрат, понесених позивачем за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.
Відповідно до п.п.5.2.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Сума коштів 195612,0 грн. є процентами, сплаченими позивачем на користь банків за кредитними договорами протягом 2007 року, що підтверджується копіями платіжних документів (а.с. 85-87, 88, 89-100, 105-145). Однак, внаслідок допущення методологічної помилки, дана сума витрат не була включена до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток за 2007 рік.
Проте, у відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, підприємством ця помилка була самостійно виправлена шляхом включення суми витрат до декларації за 1 квартал 2008 року.
Отже, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2009 року суму 148021,0 грн., понесених в 4 кварталі 2008 року. Таку помилку позивачем було виявлено в першому кварталі 2009 року,а тому було включено до рядка 05.2 декларації “самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів ”.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податковаої інспекції залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.02.2010р. по справі № 2-а-97/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Кононенко З.О. Калиновський В.А.
< Список > Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2010 р.