61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
15 вересня 2010 р.Справа № 2-а-1233/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.
представник позивача Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2010р. по справі № 2-а-1233/10/1870
за позовом Приватного підприємства "Кентавр" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції в м. Суми , Головного управління Державного казначейства України в Сумській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Приватне підприємство “Кентавр”, звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту -відповідач-1, ДПІ в м. Суми), Головного управління державного казначейства України в Сумській області (далі по тексту -відповідач-2, ГУ Держказначейства України в Сумській області), в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000982306/0 від 16 грудня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 30000 грн. 00 коп. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 170 грн. 00 коп.; стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Кентавр" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 30000 грн. 00 коп.; стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Кентавр" понесені судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до винесення неправильного рішення по справі, а саме: п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", п.19.2 ст.9 Бюджетного кодексу України.
Позивач, подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить постанову залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Кентавр" обліковується як платник податків в ДПІ у м. Суми та зареєстрований платником ПДВ (а. с. 20).
30.03.2009 року позивачем укладено договір купівлі -продажу із ТОВ “Компанією Альтарес”про купівлю корпусу випарника на суму 180 000 грн. (а. с. 53).
ТОВ “Компанія”Альтарес” укладено договір з ЗАТ “Фінансово - Промисловий Альянс” на поставку запчастин та металопродукції № 15-27 від 02.03.2009 року. На виконання вимог договору ЗАТ “ФПА”на адресу ТОВ “Компанія”Альтарес”оформлено податкову накладну № 321 від 31.03.2009 року на корпус випарювальний у кількості 1 шт. на суму 213000,00 грн. в т.ч. ПДВ 35500 грн.
25.04.2009р. ПП “Кентавр”відвантажило на експорт до Росії, м. Москва ТОВ “Транс Траст Форвард Експо”частину випарнику згідно вантажно-митної декларації № 805000001/9/003093. Відповідно до п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ставка податку на додану вартість при експорті товарів становить “0”відсотків до бази оподаткування. На підставі вищевикладеного за результатами податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 р. у підприємства виникло від'ємне значення по розрахункам з бюджетом по податку на додану вартість у сумі 36453 грн.
07.08.2009 року Підприємство направило до ДПІ у м. Суми уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в якому задекларувало у рядку 8.7 збільшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 30 000грн.
10.12.2009 року Державною податковою інспекцією в місті Суми проведено позапланову невиїзну перевірку ПП “Кентавр”з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 рок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за квітень 2009 року.
За наслідками перевірки встановлено порушення п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”та встановлено завищення позивачем суму бюджетного відшкодування у розмірі 30 000 грн. по декларації за травень 2009 року.
16.12.2009 року ДПІ у м. Суми прийнято податкове повідомлення - рішення №0000982306, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПП “Кентавр”у розмірі 30 000 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 170 грн. у зв'язку із відшкодуванням позивачу сум ПДВ з бюджету у розмірі 170 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) до бюджету, а тому не відшкодованим залишається бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 30 000,00грн.
Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:
- або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що спір виник з тих підстав, що у зв'язку з ліквідацією ЗАТ “Фінансово - Промисловий Альянс”, неможливо підтвердити сплату податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким випадком відповідно до п. 7.7.1 ст. 7 Закону є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - надав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку. Зазначену обставину у судовому засіданні підтвердив і представник ДПІ у м. Суми.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).
Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.
Відповідно до 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) ... протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.
Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту).
При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2010р. по справі № 2-а-1233/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Кононенко З.О.
Судді< підпис >
< підпис >Донець Л.О. Бондар В.О.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2010 р.