61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
31 серпня 2010 р.Справа № 2-а-377/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі № 2-а-377/10/1870
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання постанови незаконною, стягнення моральної шкоди,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі №2-а-377/10/1870 адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови незаконною, стягнення моральної шкоди -задоволено частково. Визнано незаконною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Черноволова В.А. про закінчення виконавчого провадження ВП №15004328 від 12.06.2009 року відносно зобов'язання Державного казначейства України перерахувати 1770 грн. на рахунок для виплати ОСОБА_1. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необгрунтованою та підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не вірно застосовано законодавство про виконавче провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Конотопського міськрайонного суду задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на його користь недоплаченої грошової допомоги, як учаснику бойових дій, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язання Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України перевести 1770грн. Конотопському міському управлінню праці та соціального захисту населення для виплати ОСОБА_1
15.05.2008 року за заявою ОСОБА_1, було відкрито виконавче провадження ВП №15004328 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-256/2007, виданого 30.01.2008 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області про зобов"язання Державного казначейства України перевести 1770грн. Конотопському міському управлінню праці та соціального захисту населення для виплати ОСОБА_1
В наданий для добровільного виконання строк боржник рішення суду не виконав.
12.06.2009року старшим державним виконавцем Черноволовим В.А. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-256 виданого 30.01.2008 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області (а.с.5).
Згідно вказаної постанови виконавчий лист в частині виконання рішення Конотопського міськрайонного суду про зобов'язання Державного казначейства України перевести 1770грн. Конотопському міському управлінню праці та соціального захисту населення для виплати ОСОБА_1 був повернутий на підставі п.11 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник з поважних причин не може виконати рішення суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не виконано ст.ст. 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження"
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до вимог ст.87 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
З постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №15004328 від 12.06.2009р. вбачається, що підставою закінчення виконавчого провадження державним виконавцем зазначено відсутність грошових коштів.
Вказані твердження державного виконавця є необґрунтованими та безпідставними, так як з документів виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-а-256/2007 вбачається, що державним виконавцем взагалі не перевірявся матеріальний стан боржника, не перевірялось чи є кошти у боржника на відповідних рахунках.
Тобто державним виконавцем не виконані вимоги ст.ст. 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги щодо захисту ветеранів війни, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору або міжнародної угоди.
Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, як на підставу для не виплати боргу, у тому числі такого, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна (поважна) обставина, так як це є порушенням п. 1 ст. 6, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року).
З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає обгрнутовним висновок суду, що постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Сумській області Черноволова В.А. від 12.06.2009 року ВП №15004328 про закінчення виконавчого провадження необхідно визнати незаконною.
Доводи апеляційної скарги, щодо не повного з'ясування судом першої інстації процедури виконання рішень судів про стягнення коштів з Державного бюджету України висновків суду не спростовують.
В апеляційному порядку позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Отже, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2010р. по справі № 2-а-377/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.
Судді(підпис)
(підпис) Спаскін О.А. Русанова В.Б.
< Список > Спаскін О.А.