20 жовтня 2010 р.Справа № 22-а-9841/08
Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка»на постанову Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка»до Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У липні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ТОВ «Ареал-Снігурівка» було подано до Снігурівської МДПІ загальну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2007 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в розмірі 533 193 грн. В зв'язку з цим посадовими особами Снігурівської МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За наслідками даної перевірки податковим органом складено акт про результаті перевірки від 15.10.2007 року, в якому зазначено, що за результатами перевірки не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування. На підставі даного акту Снігурівською МДПІ винесено податкове повідомлення рішення №0000602301/0 від 23.10.2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 533 193 грн.
ТОВ «Ареал-Снігурівка»не погодилося з висновками, викладеними в акті перевірки, прийнятим податковим повідомленням-рішенням. За результатами укладених ТОВ «Ареал-Снігурівка»договорів з іншими організаціями стосовно придбання основних фондів (робіт, послуг по реконструкції об'єктів нерухомості), позивачем було оплачено суму ПДВ в ціні придбаного товару на загальну суму 533 664,60 грн. На підставі отриманих від ТОВ «Будпромінвест», ПП ОСОБА_2, ТзОВ «Торговий дім «Ліга Авто», ВАТ «Рівнесільмаш», ТзОВ «Укравтозапчастина»податкових накладних, ТОВ «Реал-Снігурівка»було сформовано податковий кредит, який і відобразився у поданій загальній декларації з ПДВ.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та вказував, що ТОВ «Ареал-Снігурівка»завищена сума податку на додану вартість, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг) усього на суму 533 193грн., внаслідок чого завищена і сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2008 р. в задоволенні позову ТОВ «Ареал-Снігурівка»було відмовлено.
13 жовтня 2008 року ТОВ «Ареал-Снігурівка»подало до суду апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2008 року, в якій вказується, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. Апелянт вказує, що твердження податкового органу про порушення позивачем Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість не відповідає дійсності. ТОВ «Ареал-Снігурівка»сплатило ПДВ у періодах, що передують звітному у повному обсязі, тому платником правомірно задекларовано ПДВ до відшкодування. Апелянт вважає, що Господарським судом Миколаївської області неправильно застосовано до даних правовідносин вимоги п.п.7.7.11. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»та вважає, що застосування даної статті призвело до ухвалення незаконної постанови від 15.09.2008 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що перевіркою податкової служби (акт № 532/23-31427847 від 15.10.2007р.) було встановлено, що позивач включив до суми бюджетного відшкодування за липень 2007р. 533193грн. За наслідками перевірки 23.10.2007р. було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000602301, яким внаслідок порушення вимог п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 -ВР «Про податок на додану вартість», на зазначену суму зменшено розмір бюджетного відшкодування. Порушення на думку представника відповідача полягало в неправомірному включені до бюджетного відшкодування 533193грн. податку, сплачених не у попередньому податковому періоді, а протягом 12 календарних місяців після реєстрації товариства як платника податку на додану вартість.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правильність встановлення в акті перевірки фактичних обставин (часу, характеру і обсягу господарських операцій, час реєстрації як платника податку,даних податкової звітності ), на підставі яких було прийнято повідомлення рішення, позивачем не заперечується. Діюче законодавство, зокрема п.п.7.7.3, п.п.7.7.4, п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 -ВР «Про податок на додану вартість», передбачає можливість прийняття платником податку рішення, про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодах, або до суми бюджетного відшкодування. Проте п.п.7.7.11 обмежує право підприємця на повернення суми бюджетного відшкодування на протязі 12 календарних місяців після реєстрації як платника податку на додану вартість. Таким чином, сума відшкодування зменшена відповідачем у відповідності до вимог законодавства.
Судова колегія зазначає, що згідно з поданою TOB «Ареал-Снігурівка»до Снігурівської МДПІ податковою декларацією № 8769 від 20.08.2007 з ПДВ за липень 2007 та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що визначена позивачем до відшкодування на розрахунковий рахунок, складає 533193 грн. За результатами проведеної перевірки, про що складено акт від 15.10.2007 року № 532/23-31427847 «Про результати виїзної позапланової перевірки податкової декларації з податку на додану вартість поданої за липень 2007року»встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку з податку на додану вартість встановлених законодавчими актами. Виникнення спору щодо суми бюджетного відшкодування за липень 2007р. є наслідком залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду. В свою чергу, причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ у червні 2007р. є залишок від'ємного значення попередніх податкових періодах. Згідно з поданою TOB «Ареал-Снігурівка»до Снігурівської МДПІ податковою декларацією з ПДВ за червень 2007 № 7412 від 20.07.2007р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 0 грн.
За наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки TOB «Ареал-Снігурівка»підтверджено правомірність значення, різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в червні 2007р. в сумі 0,00 грн. Відповідно вимогам п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Відповідно вимогам п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як аргумент апеляційної скарги, позивач приводить лист Державної податкової адміністрації України від 19.09.2007року № 18727/7/16-1517.
Згідно даного листа ДПА України, зазначено, що Законом передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування: зарахування належної платнику повної суми відшкодування у зменшення податкових зобов'язань в наступних звітних періодах, або ж повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника. При цьому платником в кожному звітному періоді може застосовуватись тільки один з цих шляхів, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум ПДВ Законом не передбачена. На відміну від приведеного тлумачення нормативу, позивачем згідно податкової декларації за травень 2007 року № 5739 від 20.06.2007р. було обрано один із шляхів отримання бюджетного відшкодування - такий, як зарахування суми ПДВ у зменшення наступних звітних періодах занесенням в графу 26 декларації, в загальній сумі 7810940грн., у складі якої обліковується заявлена сума за позовом 533193грн. Сума 7810940грн. без змін відображена у послідуючому звітному періоді за червень місяць 2007 р. № 7412 від 19.07.2007 р., а вже в липні 2007 року сума 533193грн. відокремлена та включена в окрему графу декларації (графа 25, 25.1 декларація від 20.08.07р. вх. № 8769), як сума що підлягає бюджетному відшкодуванню в тому числі на рахунок платника у банку.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі у TOB «Ареал-Снігурівка»склад податкового кредиту виник за наслідками укладення договорів з ТОВ «Будпрофсервіс», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Торговий дім Ліга-Авто», ВАТ «Рівнесільмаш», ТОВ «Укравтозапчастина», та придбання товарів і робіт.
Окрім аналізу наведених норм права судова колегія також надала можливість представнику позивача підтвердити товарність операцій, що були предметом дослідження податкового органу.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.
Докази, на які має послатися суд в ухваленому ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не надав доказів на підтвердження товарності наведених операцій. Такі доказі в матеріалах справи відсутні та не були предметом дослідження суду першої інстанції.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд витребував у позивача докази, які підтверджують або спростовують правомірність податкового зобов'язання, але позивач у справі таких доказів не надав.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України судова колегія, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2008 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного 20 днів у встановленому законом порядку.
Повний текст постанови виготовлений 25.10.2010 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький