Справа: № 10/389(2-а-4719/08) Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Зайцев М. П.
Іменем України
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Зайцева М.П.
суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.
при секретарі Губа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елітінвест»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2009 року у справі за позовом прокурора Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Елітінвест»про стягнення заборгованості в розмірі 36704,80 грн., -
Позивач прокурор Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ТОВ «Елітінвест» про стягнення заборгованості в розмірі 36704,80 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2009 року -позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ТОВ «Елітінвест» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2009 року та закрити провадження в справі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, та порушення норм процесуального права.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік в структурі TOB «Елітінвест»середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у звітному періоді становила 84 особи.
Водночас у вказаному звіті вказано, що підприємством працевлаштовано 2 інвалідів, разом з цим вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати за нормативом, - 3 особи. При цьому у рядку 06 вказано звіту підприємством самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів в сумі 36595,20 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку передбаченому законом.
Як підтверджено матеріалами справи, у 2007 році відповідачем в порушення вимог наведених положень законодавства не було створено одне робоче місце і не було працевлаштовано одного інваліда. Поряд з цим відповідач не надав належних доказів того, що ним вживалися заходи зі створення робочого місця для інваліда та інформування про це відповідних органів, що дало б цим органом можливість вжити заходів з працевлаштування інваліда.
Розмір штрафних санкцій, що повинні бути виплачені відповідачем, за робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів протягом 2007 року і не зайняті інвалідами, розрахований ним самостійно, складає 36595,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, колегія суддів вважає, відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому вина відповідача в правопорушенні доведена та відповідачем не спростована.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проаналізувавши зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Елітінвест»штрафних санкцій в розмірі 36704,80 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про необхідність закриття провадження по справі, на підставі ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є безпідставними та не ґрунтуються на Законі , відповідно до приписів ст. 17 КАС України.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2009 року ґрунтується на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елітінвест» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2009 року по справі №2-а-10/389 (2-а-4719/08) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 22 жовтня 2010 року.