Справа: № 2-а-5/238/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кочан В.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"14" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.
при секретарі Кочума О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач- ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України з вимогами про визнання неправомірними дій щодо ненадання відповідей на звернення №№ 2, 3, 4 від 04.09.2006 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2009 року адміністративний позов задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 04.09.2006р., керуючись Законами України "Про звернення громадян", "Про інформацію", а також ч. 14 і 24 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997р., звернувся до Міністерства юстиції України із зверненнями про надання інформації щодо окремих питань діяльності нотаріусів.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, дав правильну правову оцінку, при цьому, виходив з того, що згідно з чинним законодавством України, основним нормативним документом, який регламентує порядок звернень до органів державої влади є Закон України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року.
Як вбачається зі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Так, матеріалами справи підтверджується, що згідно звернень позивача, питання стосувались оцінки законності дій нотаріусів по застосуванню Інструкції про вчинення нотаріальних дій, яка затверджена Міністерством юстиції України.
Згідно ч. 14 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997р. № 1396/97, Міністерство юстиції "дає роз'яснення чинного законодавства", а згідно з ч. 24 п. 4 цього Положення "організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, контролює законність вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами ."
Відповідно до ст. 9 Закону "Про інформацію", всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Отже, в процесі виконання своїх функцій щодо перевірки та організації роботи установ нотаріату Міністерство юстиції формулює, впроваджує та вимагає дотримання нотаріусами певних правил тлумачення норм законодавства, які стосуються нотаріальної практики та здійснення дій на їх виконання. Такі правила фіксуються у нормативних документах відповідача, листах-роз'ясненнях, правових експертизах, документах, які складаються за результатами перевірок нотаріусів, методичних роз'ясненнях, що надаються у письмовій чи усній формі на семінарах нотаріусів, організованих Міністерством юстиції тощо.
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судом не прийнято до уваги посилання відповідача на неможливість надання відповіді, що стосується тлумачення положень законодавства України, яке б давало однозначне їх розуміння та оцінки їх застосування нотаріусами при посвідченні договорів іпотеки, оскільки більшість питань у зверненнях стосувались оцінки законності дій нотаріусів по застосуванню Інструкції про вчинення нотаріальних дій, яка затверджена Міністерством юстиції та, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998р. № 12-рп/98, не вважається законодавчим актом.
Також, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції при винесенні постанови норм процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не є такими, що призвели до неправильного вирішення справи.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: ___________Т.Р. Вівдиченко
Судді: ___________Я.Б.Глущенко
___________Г.Г.Федорова
Повний текст ухвали виготовлений 20 жовтня 2010 року