Справа: № 2а-10166/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"12" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Пеньковій О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання недійсним рішення Комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 05 серпня 2009 року про відмову у визначенні учасником бойових дій, зобов'язання визнати його учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 01 серпня 1984 року по 08 липня 1988 року навчався у Новосибірському вищому військовому командному училищі МВС СРСР, що підтверджується довідкою Новосибірського військового інституту внутрішніх військ імені генерала армії І.К. Яковлева від 15 липня 2009 року № 3/340, відповідно до якої у період з 23 березня по 31 березня 1988 року брав участь у врегулюванні міжнаціонального конфлікту в республіках Закавказзя у складі військового училища, а саме в місті Єреван.
Апелянт 29 липня 2009 року звернувся до відповідача із заявою про розгляд питання про визнання його учасником бойових дій та видачу посвідчення вставленого зразка як учаснику бойових дій.
Згідно з протоколом засідання Комісії від 08 серпня 2009 року №4, за результатами розгляду вищевказаної заяви позивача прийнято рішення відповідачем про відмову у визначенні ОСОБА_2 учасником бойових дій. Вказане рішення оформлене протоколом засідання Комісії від 08 серпня 2009 року № 4 (копія витягу з протоколу в матеріалах справи).
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначено правовий статус ветеранів війни.
Згідно зі статтею 5 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій на території інших країн визнаються - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території.
У вказаному Переліку держав і періодів бойових дій на їх території затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»відсутня Вірменська РСР (місто Єреван) та не зазначено період бойових дій у цій державі, у яких брав участь ОСОБА_2 з метою врегулювання міжнаціонального конфлікту, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комісія Головного управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій в межах повноважень прийняла обґрунтоване рішення про відмову позивачу у визначенні учасником бойових дій.
В матеріалах справи відсутні первинні докази, що підтверджували особисту участь позивача в бойових діях.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодекс, доводи апелянтів не спростовують висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 18.10.2010 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.