Справа: № 2а-4873/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Зайцев М. П.
Іменем України
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Зайцева М.П.
суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.
при секретарі Губа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової прокуратури Житомирського гарнізону про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_2, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової прокуратури Житомирського гарнізону про визнання дій, що полягають у незаконному витребуванні особової справи, та ненаданні матеріалів перевірки для ознайомлення - неправомірними та зобов'язання відповідача ознайомити його з матеріалами перевірки.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року -у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року та прийняти нове рішення яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи при прийнятті рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що до військової прокуратури Житомирського гарнізону 10.12.2009 року надійшло анонімне звернення про незаконне зайняття підприємницькою діяльністю з використанням підроблених документів колишнім військовослужбовцем ОСОБА_2
23.12.2009року військова прокуратура Житомирського гарнізону витребувала справу з Житомирського обласного військового комісаріату для проведення перевірки.
Із звернення ОСОБА_2 до Військового прокурора Житомирського гарнізону від 19.05.2010 року вбачається, що позивач просив ознайомити його з матеріалами перевірки, проте заступником військового прокурора Житомирського гарнізону була надана відповідь в якій зазначено, що оскільки за результатами ознайомлення із наявними у особовій справі матеріалами, викладені у вказаному анонімному звернення фактичні дані не підтвердилися, подальша прокурорська перевірка шляхом витребування інформації і документів, відібрання пояснень посадових осіб і громадян та вчинення інших процесуальних дій не проводилася, рішення в порядку ст. 97 КПК України не приймалося, заходи прокурорського реагування не вживалися.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Частиною 1 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою.
Отже з наведеного вбачається, що військовою прокуратурою Житомирського гарнізону правомірно витребувано особову справу ОСОБА_2
Доводи апелянта про порушення відповідачем ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" є хибними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України " Про прокуратуру" перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
Аналогічні норми містяться в п.6 наказу Генеральної прокуратури України № 3гн від 19.09.2005року "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів", в якому зазначено, що перевірки проводяться за заявами та іншими повідомленнями, в тому числі у засобах масової інформації, про порушення законів, матеріалами контролюючих або правоохоронних органів, а також з власної ініціативи за наявності даних про порушення закону, зокрема за результатами вивчення статистичних та оперативних даних, аналітичних досліджень, кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ.
Що стосується вимоги апелянта, про зобов'язання відповідача ознайомити його з матеріалами перевірки особової справи, то судом першої інстанції вірно зауважено про те, що відповідно до ст. 18 Закону України " Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право ознайомитися з матеріалами перевірки, тощо. Оскільки перевірка проводилася не за зверненням ОСОБА_2, дії військової прокуратури Житомирського гарнізону щодо відмови в наданні позивачу матеріалів перевірки є правомірними.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, відповідач діяв законно та в межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають та є безпідставними.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року ґрунтується на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року по справі № №2-а-4873/10/0670 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 22 жовтня 2010 року.