Справа: № 2а-6497/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В
Суддя-доповідач: Зайцев М. П.
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Зайцева М.П.
суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.
при секретарі Губа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2009 року №0021051701/0, -
Позивач ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2009 року №0021051701/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2010 року -позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач ДПІ у Подільському районі м.Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2010 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання з'явилися представники сторін.
Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2010 року -без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно договорів купівлі-продажу нежилого приміщення №ВСК371503 від 24.11.2005 року та №ВСК616575 від 16.12.2005 року було придбано у власність нежилі приміщення № 2 (в літ. А) площею 107,60 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1; придбано у власність нежилі приміщення (в літ.А) площею 416,60 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
З копії витягу з технічної документації № Н-00536/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 85:417:031), який наявний в матеріалах справи, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована : АДРЕСА_1, становить 263 182,27 грн.
З копії витягу з технічної документації № Н-00365/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 85:419:003), який наявний в матеріалах справи, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки що розташована : АДРЕСА_2 літ. А. становить 867 531,54 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № №0021051701/0 від 17.08.09р. у зв'язку із заниженням податкового зобов'язання з земельного податку за позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 98837,78 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, судова колегія зважає на наступне.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року за № 2535-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон № 2535), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Як визначено статтею 5 Закону України «Про плату за землю», об'єктом плати за землю є земельна ділянка, передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2535, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року за № 944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві» встановлено, що з 01.04.2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі."
Частинами 1-4 статті 126 Земельного кодексу України, передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ із змінами та доповненнями передбачено наступне: «Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.»
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"
Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктами 34 та 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року за № 280/97-ВР зі змінами та доповненнями передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Статтею 27 Закону України «Про плату за землю»визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до статті 3 Закону України від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що суб'єкти господарювання, які використовують земельні ділянки на території міста Києва, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), повинні сплачувати земельний податок з врахуванням визначених законодавством положень та нормативно-правових актів з питань оподаткування землі.
Аналізуючи зазначене, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2010 року скасувати, так як деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва -задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2010 року та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 - повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 22 жовтня 2010 року.