Справа: № 2-а-284/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області про скасування постанови та визнання дій незаконними,-
У січні 2010 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області про скасування постанови та визнання дій незаконними. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем при винесенні постанови не було враховано, що позивачем здійснювалися перевезення для власних потреб, про що свідчить дорожній лист №190 від 27.08.2009 року, оригінал якого надавався при розгляді комісією правопорушення, вчиненого позивачем. Крім того, вважає недоведеним факт присутності старшого лейтенанта міліції Гальонка Є.В. при проведенні перевірки транспортного засобу ПАЗ 32054 номерний знак НОМЕР_1. Вказав, що листом Управління ДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області від 01.12.2009 року за №4/37-4012 фактично було повідомлено позивача про те, що при проведенні перевірки 26.08.2009 року адміністративні матеріали не складалися. Враховуючи, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем було неповно з?ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано відповідної оцінки доказам, постанова від 30 вересня 2009 року підлягає скасуванню як незаконна.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
03.08.2009 року було затверджено графік роботи спільних мобільних груп на серпень, вересень 2009 року по здійсненню контролю, щодо додержання автоперевізниками законодавства України про автомобільний транспорт, безпеки дорожнього руху, які здійснюють перевезення пасажирів, копія якого зберігається в матеріалах справи.
На виконання вимог ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, на підставі завдань на перевірку державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області, із залученням до перевірки представників органів внутрішніх справ УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області здійснювався державний контроль шляхом проведення рейдових перевірок автоперевізників.
27.08.2009 року посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області на підставі завдання на перевірку № 095679 від 26.08.2009 року та за участю старшого лейтенанта міліції Гальонки Є.В. було здійснено перевірку транспортного засобу ПАЗ 32054, номерний знак НОМЕР_2, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за наслідками, якої складено акт № 123316 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За змістом зазначеного акту під час перевірки виявлено порушення надання послуг по перевезенню пасажирів в режимі нерегулярних перевезень по маршруту Гончарівське-Чернігів, а саме: у водія відсутній договір із замовником послуг, документ про сплату послуг, ліцензійна картка, перевізник не видав пасажирам полюси особистого обов'язкового страхування на окремому бланку, чим порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що факт надання послуг з нерегулярних перевезень, а не для власних потреб, підтверджено відібраними старшим лейтенантом міліції Гальонкою Є.В. поясненнями від пасажирів.
У зв?язку з викладеним, 30.09.2009 року т.в.о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Чернігівській області Сорокою Є. Л., розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, було прийнято постанову № 086530, якою застосовано до позивача фінансову санкцію в розмірі 1700,00 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, позивачем було подано скаргу до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, яку листом від 30.10.2009 року було залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення даного позову відсутні, оскільки права позивача відповідачем порушені не були, а оскаржувані дії відповідача були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених нормами діючого законодавства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 14-15 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документами, необхідними для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень є для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктами 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, карається штрафом у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», послугою з перевезення пасажирів є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Судом першої інстанції на підставі пояснень пасажирів перевіряємого транспортного засобу було встановлено факт надання послуг з перевезення за плату.
У зв?язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач в порушення чинного законодавства здійснював послуги з перевезення пасажирів в режимі нерегулярних перевезень, а не для власних потреб, без необхідних для цього документів.
При цьому колегія суддів вважає правильним те, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання представника позивача на відсутність при перевірці старшого лейтенанта міліції Гальонки Є.В., оскільки дане твердження спростовується листом Управління ДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області від 17.03.2010 року №4/36-779, відповідно до якого оперуповноважений Управління ДСБЕЗ УМВС України в Чернігівській області старший лейтенант міліції Гальонко Є.В. був залучений до рейдових перевірок з питань дотримання чинного законодавства при здійсненні пасажирських автоперевезень, шляхом отримання пояснень від громадян, які були пасажирами маршрутів Чернігів-Гончарівське та Гончарівське-Чернігів, в тому числі і 27.08.2009 року.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович