Справа: № 2а-300/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.< Текст >
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства «Ломбард «Терези»Іванов і компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними, -
У січні 2010 Повне товариство «Ломбард «Терези»Іванов і компанія»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач при проведені позапланової виїзної перевірки, крім направлення на перевірку, мав надати товариству копію наказу на проведення зазначеної перевірки. Відсутність копії наказу відповідача є підставою для недопущення до перевірки зазначеної у направлені № 866. Позивач вважає, що посилання відповідача на ті обставини, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є спеціальним, а тому при проведені перевірки згідно вищезазначеного Закону копії відповідного наказу не вимагається є необгрунтованими, в зв'язку з чим, позивач просив позов задовольнити повністю.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва при проведенні виїзної планової перевірки згідно направлення № 866 від 19.11.2009 року з 19.11.2009 року по 03.12.2009 року з питань дотримання Повним товариством «Ломбард «Терези»Іванов і компанія»вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до направлення на перевірку N 866 від 19.11.2009 року метою даної перевірки є контроль за здійсненням позивачем розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні спірної перевірки відповідно до норм чинного законодавства відповідач, крім направлення на перевірку, мав надати копію наказу. Оскільки наказ на проведення виїзної планової перевірки не підписувався та, відповідно не був наданий позивачу, то дії позивача щодо недопущення перевіряючих до проведення спірної перевірки є правомірними.
З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В зв'язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що контролюючий орган, вимагаючи від суб'єкта підприємницької діяльності виконання будь-якої вимоги має керуватись конкретними нормами чинного законодавства і діяти у повній відповідності до вказаних законодавчих норм. Суб'єкт підприємницької діяльності при цьому зобов'язаний виконувати лише ті вимоги державного органу права, підстави та спосіб реалізації яких чітко визначені в законі. Якщо ж вимоги державного органу не обґрунтовані конкретними нормами закону, або ж суперечать їм, суб'єкт підприємницької діяльності має право не виконувати такі вимоги, у відповідності до частини 1 статті 19 Конституції України, згідно якої, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Загальним законом, що визначає діяльність органів державної податкової служби, зокрема, щодо проведення будь-яких перевірок є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано нормами ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч. 7 ст. 11-1 вищезазначеного Закону позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Положеннями статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку, при цьому направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Судом першої інстанції було встановлено, що сторонами не заперечувалося те, що наказ на проведення виїзної планової перевірки не підписувався та не був наданий позивачу. Відповідно до змісту постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2010 року провадження по справі № 3-231/10 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 163-3 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В мотивувальній частині дано постанови зазначено, що в матеріалах справи відсутня копія наказу керівника про проведення перевірки, а також розписка про вручення директору ОСОБА_2 копії такого наказу.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дії позивача щодо недопущення перевіряючих до вказаної перевірки є правомірними.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову в цій частині.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в частині задоволення позову не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович