Справа: № 2а-1524/08 Головуючий у 1-й інстанції: Бартко В.М.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фастівського міжрайонного прокурора Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської обласної державної адміністрації про зобов?язання прийняти рішення та вчинити певні дії, -
У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації про зобов?язання прийняти рішення та вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем протиправно та безпідставно було їй відмовлено в передачі земельної лісової ділянки зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, оскільки нею була виготовлена вся необхідна погоджувальна документація, та розпорядження Кабінету Міністрів України, на яке посилається відповідач як на підставу відмови у наданні зазначеної згоди не стосується його повноважень, оскільки цей нормативний акт не містить жодних застережень, обмежень чи зобов'язань для відповідача.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації відвести ОСОБА_2 земельну лісову ділянку площею 0,96 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП «Київський лісгосп»(Приміське лісництво, квартал 15) на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зобов'язано Київську обласну державну адміністрацію затвердити «Проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», розроблений Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»згідно Договору від 25.10.2007 року №9173 ; вилучити із постійного користування ДП «Київський лісгосп»(Приміське лісництво, квартал 15) земельну ділянку, що визначена для передачі у власність гр. ОСОБА_2 площею 0,96 га, розташовану на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; змінити цільове призначення, вилученої за цим рішенням земельної ділянки з постійного користування ДП «Київський лісгосп», із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передати її у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Фастівський міжрайонний прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та закрити провадження в справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до листа-дозволу від 01.10.2007 року №44.4485.2 відповідач -Київська обласна державна адміністрація -надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,99 га ДП «Київський лісгосп»(Приміське лісництво, квартал 15), переведення зазначеної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі її у власність Позивачу для ведення особистого селянського господарства на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивач виконала зазначені вимоги закону, а саме: замовила відповідний проект землеустрою в Державному підприємстві «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Відповідно до проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, позивач отримала позитивний висновок зазначеного проекту землеустрою від Головного управління земельних ресурсів у Київський області Держземагенства України, погодження проекту ДП «Київське лісове господарство»Київського обласного управління лісового та мисливського господарства Держкомлісгоспу України; управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області Держземагенства України; відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації; Києво-Святошинської районної санітарно-епідеміологічної станції; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області; управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації; Київського обласного управління лісового та мисливського господарства Держкомлісгоспу України; Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача були виконані всі вимоги діючого законодавства для отримання у власність земельної ділянки зі зміненим цільовим призначенням, а відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні згоди на вилучення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував право відповідача самостійно вирішити питання щодо надання в користування земельної ділянки. Крім цього, зазначає, що предметом спору в даній справі є право власності на земельну ділянку або право користування нею, а тому такий спір є спором про право і повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. У зв?язку з викладеним апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження в справі.
Відповідно до положень частини 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на зазначене колегія суддів зазначає наступне.
Доводи апелянта в частині того, що суд першої інстанції не врахував право відповідача самостійно вирішити питання щодо надання в користування земельної ділянки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони суперечать змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції, відповідно до резолютивної частини якої суд першої інстанції зобов?язав відповідача вчинити певні дії, тобто спонукав останнього вирішити питання щодо надання позивачу в користування земельної ділянки, дозвіл на виготовлення технічної документації на яку позивачем було отримано від відповідача у встановленому для цього порядку.
Крім цього, нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими нормативно-правовими актами держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності та делегувала їм повноваження на вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо визначення компетенції суду першої інстанції стосовно вирішення даної справи колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 КАС України, в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної постанови, визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної постанови, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб і з суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) при здійсненні ними владних управлінських функцій.
При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що вимоги позивача стосуються перевірки правомірності рішення відповідача.
Крім цього, колегія суддів зважає на Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого відповідно до положення частини першої статті 143 Конституції України органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, що віднесені законом до їхньої компетенції, діють як суб'єкти владних повноважень. При цьому вказані суб?єкти наділені повноваженнями вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності та діють при вирішенні таких питань як суб'єкти владних повноважень.
Доводи апеляційної скарги в цих межах спростовуються вищевикладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, а також правової позиції Конституційного Суду України та позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної останнім в ухвалі від 07.04.2010 року, колегія суддів вважає, що спір правильно розглянутий за нормами адміністративного судочинства та приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції з зазначених апелянтом підстав скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 159, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Фастівського міжрайонного прокурора Київської області- залишити без задоволення, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович