Справа: №2а-2722/10/2670 Головуючий у 1- й інстанції Вовк П.В.
Суддя - доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
19 жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Б., Попович О.В.
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії, -
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року відмовлено у відкритті провадженні в справі за вказаним позовом.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року та постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з огляду на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відмовляючи у відкритті провадження в даній справі суддя суду першої інстанції виходив з того, що вирішення даного адміністративного спору неможливо в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач вважає, що спірними діями відповідача порушено його право власності на автомобіль.
З таким висновком колегія суддів не погоджується та вважає його необґрунтованим, виходячи з наступного.
Суддею суду першої інстанції не взято до уваги те, що спір про право власності на зазначений в позовній заяві автомобіль на час звернення позивача до суду з даним позовом вже є вирішеним в судовому порядку на користь позивача. За змістом позовної заяви позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови в реєстрації належного йому автомобіля, тобто звернувся до суду з позовом про оскарження дій суб?єкта владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що ознакою суб'єкта владних повноважень, як сторони в адміністративному процесі, є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій у правовідносинах, щодо яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то він не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень, а спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з прийняттям органом державної влади рішення про відмову в реєстрації автомобіля, належного позивачу на праві власності.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір має ознаки спору адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України.
Таким чином апеляційна скарга є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню, а справа -направленню до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі або відмови у цьому.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167,195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 -задовольнити.
Ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року -скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович