Справа: № 2-а-9910/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"14" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області про визнання неправомірними дій відповідача та скасування прийнятого ним рішення,-
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 (далі -позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області (далі -відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття ним рішення від 17.03.2009 року № 27 про видворення та заборону в'їзду в Україну строком на один рік та просив скасувати вказане рішення, яке на думку позивача є незаконним.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області про визнання неправомірними дій відповідача та скасування прийнятого ним рішення, відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 є громадянином Республіки Узбекистан, що підтверджується наявної в справі копією закордонного паспорту позивача (а.с. 7).
13 вересня 2008 року позивач прибув до України, з терміном перебування на її території 90 днів, про що свідчить відмітка (штамп) Державної прикордонної служби України на 28 сторінці його закордонного паспорту.
Після закінчення вказаного строку перебування в Україні, позивач не залишив її територію та своєчасно не звернувся до органів внутрішніх справи для продовження терміну свого перебування.
За порушення правил перебування на території України, 12 березня 2009 року відносно позивача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбачного частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 13 березня 2009 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203 КАС України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн..
Вказана постанова позивачем у визначеному законом порядку не оскаржувалася.
Рішенням начальника Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 17 березня 2009 року № 27 ОСОБА_4 було видворено з України та заборонено в'їзджати на її територію протягом одного року.
Позивач не погоджується з даним рішення відповідача, вказуючи на згоду приймаючої сторони (його нареченої), а також на наявність нотаріально завіреної заяви членів сім'ї нареченої, які висловили згоду на його реєстрацію за місцем їх проживання.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів знаджає на наступне.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, а також порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання,працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Положенням статті 31 вказаного Закону передбачено, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належно усвідомлюючи строк свого перебування на території України не скористався можливістю своєчасно звернутися до Управління органу внутрішніх справ України за місцем свого мешкання із заявою щодо продовження строку свого перебування в Україні
Відповідно до п. 19 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з країни і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, період короткотермінового перебування для іноземців з держав з безвізовим порядком в'їзду (до яких відноситься республіка Узбекистан) дорівнює 90 днів.
Беручи до уваги незаконність перебування позивача на території України (починаючи з 13 грудня 2009 року), а також наявність постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення про видворення та заборону в'їзду позивача на територію України строком на 1 рік.
Твердження позивача про наявність нотаріально завіреної заяви членів сім'ї його нареченої, які надали згоду на його реєстрацію за місцем їх проживання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки датою нотаріального посвідчення вказаної заяви є 2 червня 2009 року, тобто після прийняття відповідачем спірного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх доводів, а відтак заявлені ним вимог є такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року -залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
А.Ю. Коротких