Справа: № 2а-4148/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"05" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Суддів
при секретарі
за участю:
Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.,
Скирді Б.К.
представника позивача -Піскуна І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2010 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Центр-Н», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел»про визнання договору №27/08/04 від 27.08.04 року недійсним та стягнення коштів отриманих за вказаним договором в розмірі 90 026 379,00 грн.,-
У квітні 2006 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі -позивач), звернулася до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Центр-Н»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел»(далі -відповідачі), в якому просила визнати недійсними договір № 27/08/04 від 27.08.2004 року; зобов'язати ТОВ «Телесел»повернути ТОВ «Енерго-Центр-Н»отримані за спірною угодою грошові кошти в сумі 90 026 379,00 грн. та стягнути вказану суму коштів з ТОВ «Енерго-Центр-Н» в дохід Державного бюджету України.
Позовні вимоги мотивує необхідністю застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, посилаючись на наявність умислу відповідачів на укладення угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Постановою Господарського суду м. Києва від 19 червня 2006 року в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 19 червня 2006 року -без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2009 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено частково, постанову Господарського суду м. Києва від 19 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року -скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Телесел»є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 23 вересня 2002 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію юридичної особи за № 050258. З 01.10.2002 року дане підприємство знаходиться на податковому обліку у ДПІ в Голосіївському районі м. Києва за № 7806 (ідентифікаційний код платника податків -050258).
ТОВ «Телесел»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подавалася податкова декларація з ПДВ за серпень 2004 року, в якій було задекларовано від'ємне значення суми ПДВ в розмірі 15 004 397,00 грн.. У зв'язку з цим, службовими особами позивача було проведено перевірку ТОВ «Телесел»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету ПДВ за серпень 2004 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт № 503-23/09-32104928 від 19.10.04 р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0002442309/0 від 20.10.2004 р. на зменшення суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 15 004 397,00 грн..
27 серпня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Центр-Н»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесел»було укладено договір купівлі-продажу № 27/08/04, за умовами якого ТОВ «Телесел»(Покупець) зобов'язувався продати та передати у власність ТОВ «Енерго-Центр-Н»(Продавець) товар (пристрій коригуючий "Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003) в кількості 142300 шт. за ціною продукції без урахування ПДВ 527,21 грн. за штуку на загальну суму 75 021 983,00 грн., ПДВ -15 004 396,60грн., всього -90 026 370,60 грн. відповідно до специфікації, а покупець зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 вказаного Договору, розрахунок за поставлений товар мав відбутися протягом 90 днів з моменту постачання товару.
За умовами пункту 7.1 Договору, даний договір набирав чинності з моменту підписання його сторонами зі строком дії до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Крім того, між ТОВ «Енерго-Центр-Н»(Продавець) та ТОВ «Телесел»(Покупець) було укладено додаткову угоду від 31.08.2004 року за № 1, за умовами пункту 4.9 якої основний Договір було доповнено наступним: «за узгодженням сторін і в силу виробничої необхідності Продавець бере на себе додаткові зобов'язання взяти товар на відповідальне зберігання без оплати на строк до 120 днів».
Вказаний товар був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Енерго-Центр-Н»за актом прийому-передачі товару № 02 від 31.08.2004 року та специфікації № 02 від 27.08.2004 року та знаходився в орендованому ТОВ «Енерго-Центр-Н»приміщенні відповідно до договору оренди складського приміщення без права викупу № 071/04/04 та договору відповідального зберігання № 072/04/04 від 07.04.2004 року, укладеного з ТОВ «Видавничий дім «Переяслав».
13 грудня 2004 року сторонами було укладено додаткову угоду, за умовами якої ТОВ «Енерго-Центр-Н»по причині порушення пункту 6.1 основного Договору зобов'язувалося повернути ТОВ «Телесел»товар (пристрій коригуючий "Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003) в кількості 142300 штук на суму 90 026 370,60 грн., в тому числі ПДВ -15 004 396,60 грн.. Вказаний товар було передано у відповідності до акту прийому-передачі товару № 2-а від 15.12.2004 року в порядку повернення.
03 серпня 2004 року ТОВ «Телесел»було укладено договір комісії № 20/08/03 з ТОВ «Атлантіс-М»на реалізацію решти товару, повернутого за спірним договором.
Згідно договору комісії від 30.08.2004 року № 30/08/03 решта вказаного товару (пристрій коригуючий "Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003) ТОВ «Атлантіс-М»було реалізовано за межі митної території України відповідно до Специфікації № 01 від 30.08.2004 року в кількості 142 300 штук на загальну суму 75 034 790,00 грн..
Згідно контракту № С18 від 21.09.2004 року ТОВ «Атлантіс-М»реалізувало зазначений товар компанії «U.S. Workforce assoаciation LLC»(штат Вермонт, США) на загальну суму 14 158 850,00 доларів США.
В період з 28.12.2004 року по 25.01.2005 рік в приміщенні ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі наявних документів була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість з операцій придбання та продажу пристроїв коригуючих "Форпост-1 підприємством ТОВ «Телесел»за період з 01.08.04 р. по 01.12.04 р.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення відповідачем ТОВ «Телесел»:
- п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання за жовтень 2004 року в розмірі 15 031 602,00 грн..
- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: платником податку до перевірки не були представлені документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують податковий кредит, відображений у податковій декларації з ПДВ за серпень 2004 року, в результаті чого сума бюджетної заборгованості з ПДВ, яка не була відшкодована ТОВ «Телесел»на 01.01.2005 р. зменшилася на загальну суму 15 004 397,00 грн. (в період за вересень 2004 року).
За результатами проведення перевірки позивачем було складено акт № 9/26-20/32104928 від 25.01.2005 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення № 0000132626/0 від 25.01.2005 року.
Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Телесел»було оскаржено в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги відповідача, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято рішення про залишення скарги ТОВ «Телесел»без задоволення, а податкового повідомлення-рішення № 0000132626/0 від 25.01.2005 року -без змін. У зв'язку з цим, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132626/1 від 16.02.2005 року.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що товар ("Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003) було відвантажено згідно видаткової накладної №3, №3/1 від 31.08.04. в кількості 284600 шт. за ціною продукції без урахування ПДВ - 527,21 грн. за штуку на суму 150 043 966,00 грн., ПДВ -30008793,60грн., а всього 180 052 759,20грн.
Згідно актам прийому-передачі товару №01, №02 від 31.08.04. TOB "Енерго-Центр-Н" (Продавець) передав, а Покупець - TOB "Телесел" прийняв товар (пристрій коригуючий "Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003) в кількості 284600 шт. відповідно до специфікації товару №01 від 27.08.04., №02 від 30.08.04., на загальну суму 180 052 759,20 грн., в т.ч. ПДВ 30008793,60 грн. Товар передано і прийнято сторонами за адресою: Київська обл. м.Переяслав-Хмельницький, вул.Шкільна, 45, склад TOB "Енерго-Центр-Н".
Згідно акту прийому-передачі товару на відповідальне зберігання №01 від 31.08.04 р., TOB "Телесел" (Покупець) передав, а TOB "Енерго-Центр-Н" (Продавець) прийняв на відповідальне зберігання товар (пристрій коригуючий "Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003) в кількості 142300шт. на загальну суму 90026379,60грн. в т.ч. ПДВ 15004396,60грн.
На суму 180 052 759,20грн., в т.ч. ПДВ -30 008 793,60грн. TOB „Єнерго-Центр-Н" були виписані TOB „Телесел" податкові накладні №4 від 31.08.04. та №4/1 від 31.08.04, які були відображені у книзі придбання товарів (робіт, послуг) TOB "Телесел" за серпень, жовтень 2004року, та включені в податковий кредит ряд. 10.1. Декларації з ПДВ за вказані періоди.
За отриманий товар TOB "Телесел" (Покупець) з розрахункового рахунку №260093010479 ЗАТ "Прайм-Банк", МФО 300669 здійснило перерахування грошових коштів на адресу TOB "Єнерго-Центр-Н" (Продавець) у відповідності до наявний в справі копій платіжних доручень.
Крім того, із акту перевірки № 9/26-20/32104928 від 25.01.2005 року вбачається, що між ТОВ «Телесел»та ТОВ «Атлантіс М»був укладений договір комісії № 30/08/03 від 30.08.04 р. за умовами якого ТОВ «Атлантіс М»приймало на себе зобов'язання по реалізації товару за межі митної території України.
Відповідно до вантажної митної декларації № 100120000/4/742119 від 25.09.2004 року, ТОВ «Телесел»у вересні 2004 року реалізувало на експорт пристрій коригуючий «Форпост-1»по договору комісії № 30/08/03 від 30.08.04 р. в кількості 142300 одиниць по ціні 527,30 грн. за штуку на загальну фактурну вартість 75 158 007,57 грн..
На виконання умов договору поставки товару № 34 від 25.05.04 р., укладеного між ТОВ «Атлантіс-М»та АТЗТ «Транс-Сервіс», перевізником була здійснена поставка товару автотранспортом зі складу виробника ТОВ «Енерго-Центр-Н»до аеропорту Гостомель, що підтверджується актом виконаних робіт від 27.09.04 р. № 5071 та рахунком на оплату послуг по перевезенню вантажу від 27.09.04 р. № 5071.
При цьому, АТЗТ «Транс-Сервіс»на адресу ТОВ «Атлантіс М»виписано податкову накладну за надані послуги по перевезенню товару від 27.0904 р. № 5071 на загальну суму 2 600,00 грн., тоді як у ВМД №100120000/4/742119 значиться дата вивезення товару за межі території України 25.09.2004 р.
В товаро-транспортній накладній за номером 02 ААЮ міститься виправлення дати та назви товару, а саме: із назви «бочка з антикор. жидкістю»значиться назва «Форпост-1, пристрій коригуючий».
Однак, зазначене не дає підстав для висновку про нікчемність правочину, оскільки іншими доказами позивач це не підтвердив і висновки суду першої інстанції щодо дійсності правочину від 27 серпня 2004 року № 27/08/04 позивачем не спростовані.
Що стосується висновку суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування адміністративно-господарської санкції до відповідачів, то останній доводами апелянта також не спростовується.
Крім цього, ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф зокрема є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до статті 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З урахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб'єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Враховуючи те, що спірний договір відповідачами був укладений у 2004 році, а позивач звернувся з даним позовом у квітні 2006 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було пропущено строк звернення за застосуванням адміністративно-господарських санкцій, визначений ст. 250 Господарського кодексу України, а відтак висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з цих підстав також є правильним.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
А.Ю. Коротких
Повний текст ухвали складено та підписано -22.10.10 р.