Справа: № 2а-6981/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
Іменем України
"14" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Кредитної спілки «Сімейна позика»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-
КС «Сімейна позика»звернулась до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якому просила:
- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0001842201/0 від 14.04.2010 р. про стягнення з КС «Сімейна позика»18681,50 грн., з яких 12747,00 грн. основного платежу та 5934,50 грн. штрафних санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню з тих підстав, що податковим органом не спростовано твердження позивача, що певні члени кредитної спілки проживають саме в місті Києві.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі проведено виїзну планову перевірку позивача.
За результатами вказаної перевірки складено Акт про результати виїзної планової перевірки КС «Сімейна позика»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. від 31 березня 2010 року № 111/22-01/26252392, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.11.4, 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з заниженням, на думку податкового органу, доходу з інших джерел, що підлягають оподаткуванню в сумі 50989,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001842201/0 від 14.04.2010 р., яким визначено загальну суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18681,50 грн., в тому числі за основним платежем 12747,00 грн. та штрафні санкції 5934,50 грн.
Як зазначає суд першої інстанції, перевіркою встановлено, що у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих ознаку членства у КС «Сімейна позика»наступних осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не можливо підтвердити, що доходи (отримані відсотки з користування кредитними коштами), до каси позивача надходили від членів спілки, та відповідно є доходами неприбуткової організації та звільняються від оподаткування податком на прибуток.
Згідно з абзацу «в»п.п. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредитна спілка відноситься до неприбуткових установ і організацій.
Відповідно до п.п. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді:
коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;
доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань;
дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.
Абзацом 2 п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.
Тому, як вірно зазначає суд першої інстанції, благодійні внески членів кредитної спілки до благодійного фонду спілки не оподатковуються.
Благодійні внески інших фізичних та юридичних осіб, доходи від іншої діяльності згідно з нормами п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не звільняються від оподаткування.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 вказаного закону, прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з п. 6 статуту Кредитної спілки «Сімейна позика», члени об'єднуються в кредитну спілку за ознакою постійного проживання у місті Києві.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що на час дії спірних правовідносин, вищевказані особи, були членами спілки і при цьому нормами чинного законодавства не передбачено інших підстав прийняття до членів кредитної спілки, ніж письмова заява та рішення спостережної ради кредитної спілки.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приймалися до членів КС «Сімейна позика»на підставі заяв, в яких місцем їхнього проживання зазначено місто Київ.
Колегія суддів вважає належним та допустимим доказом проживання вищевказаних осіб в місті Києві відповідні протоколи візиту інспектора Кредитної спілки «Сімейна позика» на місце проживання позичальника, завірені печаткою позивача та підписом начальника служби безпеки позивача і підписані особами, що перевірялись.
Також, на думку колегії суддів, належним та допустимим доказом в даній справі є свідчення начальника служби безпеки позивача ОСОБА_8, надані суду першої інстанції, який засвідчив, що вищевказані особи дійсно проживають в місті Києві.
Колегія суддів погоджується з думкою апелянта, що належним доказом може бути довідка з адресного бюро ГУМВС України в м. Києві, з відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб або договори найму жилого приміщення.
Однак в силу ч. 1, 2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення лежить на відповідачі, який і повинен надати суду докази того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають в місті Києві.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і фактично може проживати у різних місцевостях, проте офіційно зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.
Тому, оскільки закон не ототожнює місце реєстрації вказаних осіб з місцем їхнього проживання та з огляду на те, що місце проживання та місце реєстрації можуть не співпадати, колегія суддів не приймає до уваги те, що вказані особи мають відмінне від міста Києва місце реєстрації (місце проживання згідно паспортних даних).
За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що твердження позивача щодо проживання членів КС «Сімейна позика»у м. Києві, відповідачем не спростовано, а тому отримані відсотки з користування кредитними коштами, що відповідно внесені до кредитної спілки вищевказаними особами не підлягають оподаткуванню в силу п.п. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук