Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
09 вересня 2010 року справа №2а-3240/10/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого Василенко Л.А., суддів Бадахової Т.П., Юрченко В.П.,
при секретареві судового засідання Солодько О.І.,
з участю представника позивача Малофєєва О.О.,
представника відповідача від податкового органу Шуйського О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі № 2а-3240/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми податку на додану вартість, і
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2009 року в сумі 7772832,00 грн. задоволений в повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість відкритому акціонерному товариству "Стахановський завод феросплавів"; стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (ідентифікаційний код 00186513, місцезнаходження: 94000, Луганська область, м. Стаханов, р/р 26003130026039 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код 00186513) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2009 року в сумі 7772832,00 грн. (сім мільйонів сімсот сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні нуль копійок) та стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні сорок копійок).
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (ділі за текстом СДПІ ПВПП у м.Луганську або Відповідач 1) на це судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема зазначив, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про те, що відшкодування податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок, а також те, що позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, оскільки відшкодування податку на додану вартість є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках, сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції податок на додану вартість переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, а отже податок на додану вартість має вноситись до бюджету первинним постачальником, але в даному випадку не встановлено фактичного надходження податку на додану вартість.
Крім того судом безпідставно не прийняті до уваги доводи Відповідача 1 щодо необхідності зупинення провадження у справі до вирішення питання щодо подачі позивачем заяви про оформлення відшкодування податку на додану вартість у вигляді облігацій внутрішньої державної позики, що передбачається Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року № 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість».
В судовому засіданні представник Відповідача 1 вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Луганській області ( далі за текстом ГУ ДКУ у Луганській області або Відповідач 2) в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача під час апеляційного розгляду справи вважав доводи апеляційної скарги неспроможними, підтримав заперечення, надані на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.
Державна реєстрація відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” (ідентифікаційний номер 00186513) проведена у виконавчому комітеті Стахановської міської ради Луганської області 30 грудня 1994 року за реєстраційним №13921200000000019 (т.1 а.с.10).
Відкрите акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів” (ідентифікаційний номер 00186513) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 001865112150.
Відкритим акціонерним товариством „Стахановський завод феросплавів” (далі за текстом ВАТ «СЗФ» або Позивач) до ДПІ ПВПП у м. Луганську подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року, яка зареєстрована Відповідачем 1 21.09.2009 за №10257 ( т.1 а.с.11-12). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 7772832,00 грн. (а.с.11-16).
До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість Позивач додав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ( т.1 а.с.19).
У листопаді 2009 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведена позапланова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2009 по 31.08.2009, за результатами якої складена довідка від 06.11.2009 №890/08-3/00186513 (т.1 а.с.36-61), в якій підтверджено заявлену ВАТ „Стахановський завод феросплавів” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за серпень 2009 року в сумі 6259825,00 грн. та вказано про неможливість підтвердження заявленого бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2009 року на суму 192766,00 грн., що пов'язане з проведенням додаткового комплексу заходів, направленого на встановлення достовірності відомостей, що є підставою для нарахування такого бюджетного відшкодування ПДВ.
Матеріалами справи (податковими накладними і платіжними дорученнями) та довідкою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 06.11.2009 № 890/08-3/00186513 підтверджено фактичну сплату Позивачем - отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення на користь Позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість виходив з наступного.
Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/1997-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Проте, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
На підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
На виконання зазначеної норми Закону Відповідач 1 провів позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за серпень 2009 року та частково не підтвердив всю заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки вважає, що суму 192766грн. (2,48% від загальної суми, заявленої до відшкодування) можна буде підтвердити тільки після отримання відповідей за зустрічними перевірками до кінцевого постачальника. Здійснення господарських операцій позивачем, за які, заявлене бюджетне відшкодування, податковим органом не оспорюється.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону №168 визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.
Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.
Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Колегія суддів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.
За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Таких доказів податковим органом не надано.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що станом на 02.09.2010 року бюджетна заборгованість за звітний податковий період, а саме серпень 2009 рік, рахується в складі бюджетної заборгованості у сумі 7772832,0грн, стягненій на користь позивача судом першої інстанції (а.с.174). Представник Відповідача 1 в судовому засіданні підтвердив про наявність вказаної бюджетної заборгованості станом на 09.09.2010 року.
Тобто, у даному випадку порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами (постачальниками, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Крім того колегія суддів вважає, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в межах цих спірних правовідносин здійснював владні управлінські функції з порушенням норм статті 19 Конституції України, оскільки, 19.04.2010 року направивши запити по зустрічних перевірках, станом на 09.09.2010 року не надав апеляційному суду доказів щодо здійснення заходів по отриманню результатів зустрічних перевірок і тільки повторно направив такі запити при отриманні ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у даній справі та в зв'язку з вимогою суду надати такі докази.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, правильності визначення суми бюджетного відшкодування та про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості за податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2009 року.
Колегія суддів також не приймає доводів апеляційної скарги про необхідність зупинення провадження у справі до вирішення питання про подачу Позивачем заяви про оформлення відшкодування ПДВ у вигляді облігацій внутрішньої державної позики, оскільки Позивач не виявив бажання на подачу такої заяви, обрання способу відшкодування бюджетної заборгованості є правом Позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції..
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.
Ухвала в повному обсязі складена 9 вересня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми податку на додану вартість залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді Т.П. Бадахова
В.П. Юрченко