Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
10 вересня 2010 року справа №2а-15439/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Радіонової О.О., Яманко В.Г.
за відсутності представників сторін:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 09.08.2010 року
у справі № 2а-15439/10/0570
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
до відповідача Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
про визнання неправомірною бездіяльність, визнання недійсним та зобов'язання скасувати рішення
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльність стосовно розгляду первинної скарги, визнання недійсним та зобов'язання скасувати рішення від 03.03.2010 року № 0000402303/2348/І про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13000 грн. за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог - а.с. 46).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 року у справі № 2а-15439/10/0570 (суддя Христофоров А.Б.) позовна заява задоволена частково: визнане недійсним рішення про застосування фінансових санкцій, в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняте на підставі акту перевірки, з дотриманням норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” по факту порушення положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Вказує на те, що під час перевірки позивачем не надано фахівцям податкового органу свідоцтво про сплату єдиного податку на 2010 рік, про що зазначено в акті перевірки, розрахункові документи покупцям не видавались, тому у суду не було підстав для задоволення позовної заяви про скасування рішення про застосування фінансових санкцій за встановлене під час перевірки порушення.
Представники осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у зв'язки з чим колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва року здійснила перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - інтерактивного клубу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить СПД ОСОБА_2, за результатами якої складений акт від 12.01.2010 року № 0007/26/57/23/2953306230.
Перевірка здійснена на підставі плану перевірок відділу контролю за розрахунковими операціями на грудень 2009 року, затвердженому начальником ДПІ у Святошинському районі м. Києва 24.11.2009 року, направлень на перевірку (а.с. 55- 56, 57).
За результатами перевірки суб'єкту господарювання інкримінувались порушення вимог:
- п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій та нероздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на суму 100 грн., сума коштів на місці проведення розрахунків, яка не проведена через реєстратор розрахункових операцій, складала 2600 грн.
Рішенням від 03.03.2010 року № 0000402303/2348/І до СПД ОСОБА_2 застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 13000 грн.
Згідно свідоцтва від 22.06.2009 року НОМЕР_2 ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку (а.с. 18).
Згідно даних книги обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, 12.01.2010 року платником податків внесений запис до графи 3 - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму проведених операцій за день в розмірі 3500 грн. (а.с. 59 - 61).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.
Згідно п. 4 ст. 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану з проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; здійснення заходів щодо вилучення, знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законродавством надані владні управлінські функції у сфері контролю за здійсненням готівкових та безготівкових розрахунків та, здійснюючи перевірку фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка.
Згідно ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності обставин передбачених у цій статті
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як зазначалось раніше, перевірка здійснена на підставі плану - графіку та направлення на перевірку, тобто, відповідачем дотримані вимоги зазначеної норми Закону.
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Як зазначалось раніше, позивач у справі перебуває на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку.
Згідно п. 6 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), в тому числі і при продажу пива па розлив, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Таким чином, Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, який визначає визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи -платники єдиного податку відповідно до Закону України можуть не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, за умови якщо такі особи не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив) та ведуть книгу обліку доходів і витрат.
Тобто, обираючи спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, підприємці насамперед усвідомлюють, що оподаткування їх доходів здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат” від 26.09.2001 року № 1269.
Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993 року № 12, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за № 64 (із змінами та доповненнями).
Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) (форма № 10) визначений у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 року № 17-0117/10-8886 та у постанові Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269.
Пунктом 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, із змінами та доповненнями, визначено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державного податковою адміністрацією України.
Пунктом 8 наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року № 599 “Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі”, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 року за № 752/4045, передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за № 64.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269 “Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів і витрат” книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Як свідчать матеріали справи, а саме, книга обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, 12.01.2010 року платником податків внесений запис до графи 3 - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму проведених операцій за день в розмірі 3500 грн.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та дій щодо прийняття рішення, яке оскаржувалось відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В іншій частині постанова суду не оскаржується.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду такою, що прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, ст. 8, ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 року у справі № 2а-15439/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 року у справі № 2а-15439/10/0570 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльність, визнання недійсним та зобов'язання скасувати рішення - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді О.О.Радіонова
В.Г.Яманко